Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-1670/6295/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6295/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Риля В.Є.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2012 року приватне підприємство "Кременчуцька тарна мануфактура" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0004921502/1357.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з підприємством не надано до перевірки податкову накладну № 17 від 27.06.2012 на суму 60068,16 грн, в т.ч. ПДВ 10011,36 грн, які відображену позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних від контрагент, що на думку відповідача позбавляє права на віднесення визначених у даній накладній грошових сум до податкового кредиту, зокрема за червень 2012 року. Зокрема, зазначав, що підприємством в декларації з ПДВ за вказаний звітний період (Додаток № 5) по взаємовідносинам з ПрАТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" був задекларований податковий кредит у розмірі 10011,36 грн на підставі виписаної йому податкової накладної, яка була включена до Реєстру виданих та отриманої податкових накладних, який в свою чергу разом із вказаною декларацією з ПДВ було скеровано засобами телекомунікаційного зв'язку до податкового органу та прийнято ним. В той же час, позивач вказував, що після подачі до податкових органів вказаного Реєстру підприємством самостійно було виявлено і виправлено описку в Реєстрі щодо реквізитів накладних шляхом складання та подачі до ДПІ листа-довідки про наявність помилки та уточненого Реєстру з виправленими неточностями, а саме із правильною нумерацією виданої податкової накладної та визначених в ній сум ПДВ, які відповідають сумі задекларованого позивачем податкового кредиту, тобто в результаті усунення описки в Реєстрі загальна сума задекларованого податкового кредиту не змінилась, відповідала відомостям додатку № 5 до Декларації. При цьому, під час перевірки Кременчуцькою ОДПІ було надано всі податкові накладні відповідно реквізитів, визначених в уточненому реєстрі. Проте, відповідачем при проведенні перевірки не було прийнято до уваги уточнюючих документів із виправленими описками та правильним визначенням номеру податкової накладної, а відтак твердження про ненадання позивачем до перевірки певних накладних не відповідають фактичним обставинам, оскільки така накладна, яку перевіряючі вважають не наданими, були помилково зазначені позивачем у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та не існували взагалі.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для скасування спірного рішення відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Кременчуцька тарна мануфактура" зареєстроване як юридична особа 07.04.2008 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35869013, свідоцтво серії А01 № 360638. Перебуває на обліку у податкових органах як платник податків, у тому числі податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника від 30.05.2008 № 100339604.

20 липня 2012 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року № 9042349304 та додаток № 5.

15 серпня 2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 52/15-2222, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим: занижено суму грошового зобов'язання за червень 2012 року у сумі 10011,36 грн.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0004921502/1357, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12514,20 грн, з яких 10011,36 грн - за основним платежем, 2502,84 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.6 тієї ж статті передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Доказів надання зазначеного повідомлення під час розгляду справи Кременчуцькою ОДПІ не надано.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до Наказу ДПС України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Відповідно до пункту 4.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно, який передбачає складання довідки.

Так, позивачем самостійно було виявлено наявність помилок у поданому реєстрі отриманих податкових накладних, а саме у рядку 39 додатку № 5 зазначено в якості номеру податкової накладної "17" замість необхідного "68". Також судом встановлено, що ПП "КТМ" складено відповідну бухгалтерську довідку та лист-довідку про наявність помилки у поданому реєстрі та сформовано новий реєстр виданих та отриманих податкових накладних із виправленими помилками та правильним зазначенням всіх отриманих підприємством накладних, які в свою чергу надавались позивачем під час проведення перевірки та показники яких повністю відповідають сумі задекларованого позивачем податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно підпункту 3.3 Методичної рекомендації щодо комплексного відпрацювання платників ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Державної податкової служби України від 15.05.2012 № 420, встановлено, що після отримання згідно з пунктом 2.3 Методичних рекомендацій переліку платників ПДВ, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що не зареєстровані відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу в ЄРПН та не подали Заяву в установлені Кодексом терміни, щодо таких платників необхідно: перевірити засобами АІС центрального рівня "Реєстр ПН" наявність реєстрації податкової накладної в ЄРПН відповідно до Порядку № 1246; направити запит платнику про надання пояснень та документальних підтверджень з приводу формування податкового кредиту по податкових накладних, які підлягають реєстрації, але не зареєстровані; вжити заходів щодо самостійного виправлення помилки платником ПДВ шляхом коригування РПН методом "сторно" на підставі пункту 1 Порядку № 1002 (за необхідності - надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за відповідний період на підставі статті 50 та пункту 201.6 статті 201 Кодексу) (наприклад, шляхом направлення посадовим особам СГД інформаційного листа із відповідними пропозиціями коригування РПН). Насамперед (у тижневий термін після формування переліків) вживаються заходи щодо платників, у яких сума розбіжностей складає 50 тис. грн і більше, решта відпрацьовується до закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки.

В той же час, під час розгляду справи відповідачем не спростовано факту виправлення підприємством помилок у Реєстрі отриманих податкових накладних та подання до ДПІ нового реєстру із виправленими помилками та правильно визначеними показниками, не надано доказів наявності розбіжностей між задекларованими зобов'язаннями контрагента позивача ПрАТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" та задекларованою позивачем сумою податкового кредиту, а також не спростовано доводів позивача про те, що Кременчуцька ОДПІ всупереч положенням податкового законодавства під час проведення перевірки не взяла до уваги листа-довідку про наявність помилки у Реєстрі та нового сформованого (уточненого) Реєстру із виправленими помилками та правильним визначенням номерів податкових накладних і визначеними у них сум ПДВ.

За таких обставин та в кореспонденції із вказаними положеннями податкового законодавства, суд не вбачає з боку позивача порушень щодо порядку виправлення помилок у Єдиному реєстрі податкових накладних та у зв'язку з цим, враховуючи визначену суму ПДВ у виправленому реєстрі та задекларовану позивачем, порушення порядку формування податкового кредиту, оскільки факт виправлення підприємством помилок у Реєстрі отриманих податкових накладних та подання до ДПІ нового реєстру із виправленими помилками та правильно визначеними показниками підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено виконання ним дій для належного виконання свого обов'язку по належному декларуванню сум податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 0004921502/1357.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура" витрати у вигляді судового збору у розмірі 125,14 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 19 листопада 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник