Рішення

від 27.11.2012 по справі 21/5005/9278/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.12р. Справа № 21/5005/9278/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТЕЛЯТОРНИЙ ЗАВОД УКРВЕНТСИСТЕМИ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 227 556,44 грн. за договором поставки № 626 від 18.04.12р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Волокіта О.Г., дов. б/н від 19.10.12р.;

від відповідача - Рожко Н.Ю., дов. №70/12 від 01.11.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 227 556,44 грн., в тому числі: 226 920,00 грн. - основного боргу, 70,62 - грн. інфляційних втрат, 565,82 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 626 від 18.04.12р. щодо повної та своєчасної оплати за поставлене обладнання, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 226 920,00 грн. Враховуючи, що відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на повному задоволенні їх.

Відповідач у судовому засіданні 13.11.12р. заявив усне клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.5 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що у договорі від 18.04.2012 р. № 626, укладеному між сторонами є третейське застереження, отже, вважає відповідач, справа повинна розглядатись у третейському суді.

Позивач проти клопотання відповідача заперечив, у письмових запереченнях від 23.11.12р. зазначив, що на момент укладення договору № 626 від 18.04.2012 р., який містить третейське застереження, між сторонами не існувало ніякого спору, а п. 9.1. договору містить тільки загальні формування щодо видів спору, які гіпотетично можуть виникнути між сторонами цього договору. Також позивач зазначив, що в третейському застереженні, викладеному в п.п. 9.1., 9.2. договору, відсутні усі суттєві умови: предмет спору (у даному випадку - стягнення заборгованості за договором), відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, а також місце і дату укладення угоди та вважає таку третейську угоду нікчемною, та відповідно, такою, що не створює юридичних наслідків.

Суд відхилив клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі наступного.

Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

При цьому, одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004).

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10.01.2008 року № 1-рп/2008, за приписами ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Таким чином, укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору, проте такі обставини не обмежують право на звернення до господарського суду.

Отже, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись лише третейським судом, прямо порушує норми Конституції України та права особи на судовий захист встановленого процесуальним законом, оскільки звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду , не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Аналогічну правову позицію викладено і в постановах Вищого господарського суду України від 19.09.2012р. у справі 32/14-65/294-2012, від 11.01.2012 р. у справі № 25/5005/12528/2011, від 20.03.2012 у справі № 19/80, від 29.02.2012р. у справі № 16/5025/1454/11, від 13.06.2012р. у справі № 42/287, від 28.08.2012р. у справі № 17/085-11/4 (а.с. 32-47).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.1, 2 ст. 14 Закону України „Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода.

Отже, в разі відсутності такої згоди у будь-якої із сторін спору, розгляд даної справи в третейському суду буде неможливим.

З урахуванням наведеного, за спірних правовідносин суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду, на підставі чого, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність боргу в сумі, визначеній позивачем та не заперечив проти задоволення позовних вимог, про що зазначено в протоколі судового засідання від 26.11.2012р.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі -покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТЕЛЯТОРНИЙ ЗАВОД УКРВЕНТСИСТЕМИ" (далі -постачальник, відповідач) був укладений договір № 626 (далі -договір), відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання згідно специфікацій до даного договору (далі -обладнання) на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказується в специфікаціях до цього договору, є його невід'ємною частиною (далі -специфікація) (п. 2.1. договору).

Відповідно п.п. 3.2., 3.3 договору постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах постачання, вказаних у специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, а строки постачання обладнання зазначаються в специфікаціях.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що право власності на обладнання та ризик випадкового знищення або зіпсування обладнання переходить від постачальника до покупця з дати постачання обладнання.

В пункті .4.1. договору зазначено, що поставка обладнання здійснюється по цінам, які визначенні відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях, та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням обладнання.

Згідно Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) постачальник передає, а покупець приймає та сплачує наступне обладнання: повітронагрівач ВН2-12 у кількості 1 шт. за ціною 9100,00 грн. без ПДВ та агрегат повітряно-опалювальний АО-ВВО.10 150,6 кВт у кількості 18 шт. за ціною 10 000,00 грн. за 1 шт. вартістю 180 000,00 грн. без ПДВ. Загальна вартість обладнання за Специфікацією № 1 склала 226 920,00 грн. в тому числі ПДВ -37820,00 грн. (Додаток № 4). Строк постачання: протягом 45 календарних днів від дати подання покупцем письмового замовлення.

На виконання договірних зобов'язань 15.08.2012 р. позивач поставив відповідачу повітронагрівач ВН2-12 у кількості 1 шт. вартістю 10 920,00 грн. в тому числі ПДВ 1 820,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 619 від 15.08.2012 р. та довіреністю № 2280 від 09.08.2012 р. (Додаток №№ 5-6). а 22.08.2012 р. позивач поставив відповідачу агрегат повітряно-опалювальний АО-ВВО.Ю 150.6 кВт у кількості 18 шт. на загальну вартість 216 000,00 грн. в тому числі ПДВ 36 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 619/1 від 22.08.2012 р. та довіреністю № 2355 від 21.08.2012 р. (Додаток №№ 7-8).

Претензій щодо кількості, якості та строків поставки обладнання з боку відповідача не надходило, що свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 оплата здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з дати постачання обладнання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі.

Таким чином, оплата вартості повітронагрівача ВН2-12 мала бути здійснена у строк до 14.09.2012 р., а оплата вартості агрегату повітряно-опалювального АО-ВВО.Ю 150,6 кВт - у строк до 21.09.2012 р.

Оплата вартості обладнання у встановлені строки відповідачем здійснена не була, на даний час заборгованість за договором не погашена, що є причиною спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 7 ст. 193 ГК, Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання відповідності зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність боргу в сумі, визначеній позивачем та не заперечив проти задоволення позовних вимог, про що зазначено в протоколі судового засідання від 26.11.2012р.(а.с. 49).

Відповідно до п.5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 226 920,00 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 70,62 - грн. інфляційних втрат, 565,82 грн. -3% річних.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що інфляційні втрати слід нараховувати лише на суму 10 920,00 грн. за період з 15.09.12р. по 30.09.12р. включно, що складає 10,92грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 59, 70 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що 3% річних за період прострочення платежу з 15.09.2012р. по 21.09.2012р. та з 22.09.2012р. по 21.10.2012р., які підлягають до стягнення, становлять 564,27 грн.

В частині стягнення 1,55 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський район, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТЕЛЯТОРНИЙ ЗАВОД УКРВЕНТСИСТЕМИ" (61044, м. Харків, пр. Московський, б. 257, код ЄДРПОУ 36370552) основний борг у розмірі 226 920,00 грн. (двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 564,27 грн. (п'ятсот шістдесят чотири грн. 27 коп.), інфляційних втрат у розмірі 10,62 грн. (десять грн. 62 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 549,90 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок дев'ять грн. 90 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 27.11.2012р.