Рішення

від 08.11.2012 по справі 5006/11/116/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.12 р. Справа № 5006/11/116/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства «Родина», м.Донецьк, ЄДРПОУ 20372525,

до відповідача, Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», м.Донецьк, ЄДРПОУ 35729969,

про стягнення 194 197,52 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Маллакурбов І.Е. - директор,

від відповідача: Лаврова Т.О. - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мале приватне підприємство «Родина», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», м.Донецьк, про стягнення 194 197,52 грн., у тому числі 175 384,14 грн. суми основного боргу, 10 189,31грн. інфляційних витрат та 8 624,07 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на надання Відповідачу послуг з вивезення твердих побутових відходів згідно договору №б/н від 01.04.2008р., які частково оплачені останнім, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору про вивіз твердих побутових відходів від 01.04.2008р. разом із додатковими угодами до нього, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 31.03.2009р., №ОУ-0000023 від 31.05.2009р., №ОУ-0000027 від 30.06.2009р., №ОУ-0000032 від 31.07.2009р., №ОУ-0000037 від 31.08.2009р., №ОУ-0000047 від 31.10.2009р., №ОУ-0000054 від 30.11.2009р., №ОУ-0000058 від 31.12.2009р., №ОУ-0000005 від 31.01.2010р., №ОУ-0000010 від 28.02.2010р., №ОУ-0000017 від 31.03.2010р., №ОУ-0000024 від 30.04.2010р., №ОУ-0000033 від 30.04.2010р., №ОУ-0000032 від 31.05.2010р., №ОУ-0000038 від 30.06.2010р., №ОУ-0000043 від 31.07.2010р., №ОУ-0000044 від 31.08.2010р., №ОЛУ-0000056 від 30.09.2010р., №ОУ-0000057 від 31.10.2010р., №ОУ-0000072 від 30.11.2010р., №ОУ-0000076 від 31.12.2010р., графіку погашення заборгованості у сумі 498 455,38 грн., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.174, ч.7 ст.180, ст.ст.193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 12, 15, 54, 61 Господарського процесуального кодексу України.

15.08.2012р. представником Відповідача через канцелярію господарського суду надано відзив на позовну заяву №1402 від 02.08.2012р., за змістом якого останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки вважає відсутнім у нього обов'язку по оплаті наданих послуг у зв'язку з тим, що термін виконання договору з огляду на приписи п.5.2 договору про вивіз твердих побутових відходів від 01.04.2008р., ненадання ані графіку вивезення ТПВ, ані талонів, згідно яких наступає оплата відповідно до означеного пункту правочину, не настав.

06.09.2012р. ухвалою суду строк розгляду справи продовжено до 21.09.2012р. відповідно до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності клопотання Позивача.

19.09.2012р. Позивачем до матеріалів справи долучено із супровідним листом заяву про уточнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, за змістом якої наведено деталізований розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, періодом нарахування якого встановлений перебіг часу з 01.11.2010р. по 19.06.2012р., при цьому розмір позовних вимог не змінено. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява прийнята до уваги суду.

Також, суду представлено копії акту звірки розрахунків станом на 01.08.2012р., акту звірки розрахунків за вивіз ТПВ за 2008-2012р., акту звірки за 2008-2012р., додаткових угод до договору про вивіз твердих побутових відходів від 01.04.2008р., графіку забору ТПВ на ділянках, що обслуговуються МПП «Родина» на 2009р.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 20.09.2012р. склад суду змінювався.

06.11.2012р. Позивачем подано заяву №б/н від 06.11.2012р., якою останній просить прийняти копії платіжних доручень за 2010р., за 2011р. та за 2012р., що задоволено судом.

Справа слухається у вищенаведеному складі відповідно до розпорядження в.о.голови господарського суду Донецької області від 01.10.2012р.

У судовому засіданні 08.11.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні 08.11.2012р. усно підтвердив наявність основного боргу у розмірі, що становить за підрахунками останнього 168 051,11грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Мале приватне підприємство «Родина» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» про стягнення суми боргу та 3% річних, інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.04.2008р. Позивач надав Відповідачу обумовлені ним послуги, чому підтвердженням є акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), що підписані сторонами та копії яких представлені суду. Згідно п.5.2 договору, оплата за вивезення ТПВ провадиться до 15 числа місяця, що триває за наступним, в обсязі, що підтверджений у встановленому порядку згідно талонів та графіку вивезення. Проте, за твердженнями Позивача, Відповідачем систематично порушувались вимоги означеного договору в частині сплати наданих послуг, що вбачається з графіку погашення заборгованості на загальну суму 498 455,38 грн. Станом на теперішній час заборгованість частково погашена, внаслідок чого залишилась несплаченою сума у розмірі 175 384,14грн. Одночасно, оскільки, як вказує Позивач, факт заборгованості по спірному правочину визнаний сторонами з листопада 2010р., санкції нараховуються з 01.11.2010р.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті спірної суми визначеного ним боргу є договір про вивезення твердих побутових відходів від 01.04.2008р.

У матеріалах справи міститься договір укладений між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) 01.04.2008р., який за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм статті 901-907 Цивільного кодексу України.

В силу статті 901 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Відповідач доручає, а Позивач приймає на себе зобов'язання з надання послуг по вивозу твердих побутових відходів: вивіз, утилізація чи захоронення твердих побутових відходів на полігоні.

Згідно розділу 4 договору вивіз ТПВ здійснюється за погодинними графіками та за затвердженою схемою; планові обсяги ТПВ не ущільнених, що підлягають вивозу, визначаються у відповідності до діючих норм накопичення або встановленим на об'єкті контейнерами і відображуються у наведеному в договорі розрахунку; при виникненні суперечок у відношенні обсягів контейнерів-сміттязбірників обсягам ТПВ, зазначеним у п.4.2 договору (розрахунок), сторони здійснюють контрольний замір, результати якого оформлюються двостороннім актом.

Тариф зафіксований у п.5.1 становить 18,42 грн. за 1 м.куб., з урахуванням податку на додану вартість.

Додатковою угодою від 01.10.2009р. до наведеного правочину тариф змінено та встановлено на рівні 25,94 грн. за 1 м.куб., з урахуванням податку на додану вартість.

Оплата за вивіз ТПВ здійснюється до 15 числа наступного за звітнім місяця підтвердженим у встановленому порядку обсягу, згідно талонів і графіком вивозу (п.5.2 договору).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), у період з березня 2009р. по грудень 2010р. Позивачем вивезено твердих побутових відходів у загальному обсягу 92 665,94 м.куб. на суму 2 233 379,07 грн.

Приймаючи до уваги позовні вимоги, Позивач заявив до стягнення вартість наданих, але не оплачених послуг у розмірі 175 384,14 грн., що становить, за його твердженнями, різницю між вартістю послуг, наданих Позивачем, та сумою, сплаченою Відповідачем. Як вже було зазначено, підставою заявлених вимог визначено договір про вивіз твердих побутових відходів №б/н від 01.04.2008р., за яким не в повному обсязі здійснено розрахунки за надані послуги.

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може бути розглянутий як підстава виникнення зобов'язання щодо оплати наданих послуг на визначену суму (175 384,14грн.), враховуючи наступне.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов'язань.

Відповідно до п.7.1 договору №б/н від 01.04.2008р., строк його дії визначений до 31.12.2008р.

Згідно п.7.2 договору, його дія може бути продовжена строком на один рік за письмовим клопотанням Замовника, яке повинно бути направлено Підряднику за місяць до спливу строку дії цього правоччину.

Отже, умови укладеного правочину визначають можливість продовження дії договору строком лише на один рік.

Як вбачається з представлених суду документів, сторони скористалися правом пролонгації обумовленим укладеним правочином.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дія договору продовжена строком на один рік.

У матеріалах справи відсутні додаткові угоди, додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії або термінів такої пролонгації на більш тривалий термін.

Відповідно до ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст.612 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку зобов'язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.7.2 договору, надання послуг за договором №б/н від 01.04.2008р., як правовою підставою здійснення господарських операцій, здійснюється включно по останній день дії, тобто по 31.12.2009р.

Оскільки жодних доказів пролонгації строку дії спірного договору про надання послуг суду не представлено, строк дії цього договору закінчився безпосередньо 31.12.2009р.

Приймаючи до уваги наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, у зв'язку з закінченням строку дії договору про вивезення твердих побутових відходів від 01.04.2008р у Позивача відсутня правова підстава для надання послуг за зазначеним договором у 2010 році.

Отже, враховуючи представлену суду первинну документацію, а саме складену на протязі січень - грудень 2010р., вбачається надання послуг у цей період поза межами означеного договору.

Одночасно, в зазначених первинних документах не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) складні на протязі 2010р. не можуть виступати доказом надання послуг у межах договору від 01.04.2008р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань Відповідача щодо їх оплати за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог у даній частині.

Враховуючи викладені факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо надання послуг за наведеними актами не шляхом укладення договору про надання послуг у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичному наданні послуг Відповідачу.

Одночасно, пояснень щодо існування внедоговірних відносин не представлено. Проте, встановлення таких правовідносин вбачається з огляду на наведене вище та є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.

Суд не приймає представлену додаткову угоду від 01.11.2010р. як доказ продовження господарських правовідносин на підставі договору про вивіз твердих побутових відходів від 01.04.2008р. протягом 2010р., з огляду на встановлення присічного строку пролонгації означеного правочину у його п.7.2, а також і надані суду платіжні доручення за цих підстав.

Отже, враховуючи викладене, з фактичних обставин справи вбачається наступне.

Послуги з вивезення твердих побутових відходів зафіксовані у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 31.03.2009р., №ОУ-0000023 від 31.05.2009р., №ОУ-0000027 від 30.06.2009р., №ОУ-0000032 від 31.07.2009р., №ОУ-0000037 від 31.08.2009р., №ОУ-0000047 від 31.10.2009р., №ОУ-0000054 від 30.11.2009р., №ОУ-0000058 від 31.12.2009р. надані у межах спірного правочину у обсязі 34 707,12 м.куб. на загальну суму 729 695,46 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 31.01.2010р., №ОУ-0000010 від 28.02.2010р., №ОУ-0000017 від 31.03.2010р., №ОУ-0000024 від 30.04.2010р., №ОУ-0000033 від 30.04.2010р., №ОУ-0000032 від 31.05.2010р., №ОУ-0000038 від 30.06.2010р., №ОУ-0000043 від 31.07.2010р., №ОУ-0000044 від 31.08.2010р., №ОЛУ-0000056 від 30.09.2010р., №ОУ-0000057 від 31.10.2010р., №ОУ-0000072 від 30.11.2010р., №ОУ-0000076 від 31.12.2010р. фіксують надання послуг Відповідачу з вивезення відходів поза межами договору у загальному обсязі 57 958,82 м.куб. на загальну суму 1 503 683,61грн.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ( ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із наведеними актами до матеріалів справи доданий графік погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 498 455,38 грн., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Приймаючи до уваги акти звірки між Позивачем та Відповідачем за вивіз твердих побутових відходів станом на 01.08.2012р., за вивіз ТПВ за 2008-2012р. наведена сума складається з вартості наданих, але неоплачених послуг у березні 2010р. на суму 100 092,37 грн., квітні 2010р. на суму 101 158,77 грн., травні 2010р. на суму 149 564,05грн. та жовтні 2010р. на суму 147 640,19 грн.

Враховуючи представлені суду акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000024 від 30.04.2010р. на суму 108 964,80 грн., №ОУ-0000033 від 30.04.2010р. на суму 23 531,21 грн., №ОУ-0000032 від 31.05.2010р. на суму 118 226,81 грн. вбачається допущення помилки в актах звірки станом на 01.08.2012р. та за 2008-2012р. у частині визначення 108 964,80 грн. як заборгованість за послуги, надані у травні 2010р. Так, дослідивши дані документи, суд дійшов висновку, що сума боргу у розмірі 149 564,05 грн. - це заборгованість з оплати наданих послуг з вивезення відходів як у квітні, так і травні 2010р., у відповідних частках.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про виникнення заборгованості з оплати послуг, наданих, виходячи з вище встановленого, поза межами договору про вивіз твердих побутових відходів від 01.04.2008р. З огляду на таке, правові підстави для застосування положень вказаного правочину для визначення моменту виникнення обов'язку з оплати спірних послуг відсутні.

У свою чергу, як свідчить графік погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 495 455,38 грн., Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» прийняло на себе обов'язок оплатити вартість наданих послуг у наведеній сумі в наступному порядку:

- листопад 2010р. - 19 000,00 грн.,

- грудень 2010р. - 34 200,00 грн.,

- січень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- лютий 2011р. - 34 200,00 грн.,

- березень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- квітень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- травень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- червень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- липень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- серпень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- вересень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- жовтень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- листопад 2011р. - 34 200,00 грн.,

- грудень 2011р. - 34 200,00 грн.,

- січень 2012р. - 34 855,38 грн., а Мале приватне підприємство «Родина» погодило його.

З оглядку на викладене, суд робить висновок, що між сторонами досягнуто згоди стосовно надання послуг з вивезення відходів за спірними актами протягом 2010р., надані послуги, зокрема, на суму 498 455,38 грн., досягнуто згоди щодо їх повної оплати у цій сумі протягом листопада 2010р.- січня 2012р., а отже є наявним факт виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги у означеному порядку.

Сторонами не заперечується часткова оплата вказаної суми у розмірі 330 404,28 грн., обставин, що спростовують дане у розумінні норм чинного процесуального законодавства судом не встановлено.

Отже, з огляду на викладене, приймаючи до уваги наведене, вбачається залишок несплаченої згідно графіку суми у розмірі 168 051,10 грн.

Сума 7 333,04 грн., що включена Позивачем до суми основного боргу, з огляду на, що, за визначеннями останнього, вона становить 175 384,14 грн., до сплати графіком не обумовлена, до спірних договірних відносин не відноситься, тому не може бути предметом розгляду за даним позовом, оскільки за викладених обставин зобов'язання щодо її сплати у Відповідача не є таким, яке виникло, права Позивача та його охоронюваний інтерес у цій частині не порушені, а отже не підлягає задоволенню. Враховуючи також і ті обставини, що правова природа виникнення даної суми заборгованості Позивачем у розумінні ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України не доведена, Відповідачем заперечується, а її наявність з обставин справи не вбачається.

Разом з тим, у супереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 168 051,10 грн. на момент прийняття рішення суду не виконано (30 595,72 грн. - частина суми, що повинна бути сплачена у вересні 2011р. згідно графіка, 34 200,00 грн. - сума, що підлягає сплаті у жовтні 2011р., 34 200,00 грн. - сума, що підлягає сплаті у листопаді 2011р., 34 200,00 грн. - сума, що підлягає сплаті у грудні 2011р. та 34 855,38 грн. - сума, що підлягає сплаті у січні 2012р.).

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Отже, твердження Відповідача до уваги суду не приймаються за викладених обставин, а вимоги щодо стягнення з Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» боргу у розмірі 175 384,14 грн. на користь Малого приватного підприємства «Родина» підлягають задоволенню частково та є правомірними у сумі 168 051,10грн.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 8 624,07грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання, який останнім визначений періодом з 01.11.2010р. по 19.06.2012р., на суму 175 384,14 грн. та інфляційних витрат за цей же строк, у розмірі 10 189,31 грн.

Прострочення боржником грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, здійснено перерахунок вимог у цій частині за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», на кожну суму вищеозначеної заборгованості, у межах встановленого Позивачем періоду, а саме:

- на суму 30 595,72 грн., що повинна була бути сплачена згідно графіку у вересні 2011р., з 01.10.2011р. по 19.06.2012р., оскільки 30.09.2011р. є останнім днем належного виконання даного грошового зобов'язання (3% річних - 660,20 грн., інфляційні витрати - 122,01 грн.);

- на суму 34 200,00 грн., що повинна була бути сплачена згідно графіку у жовтні 2011р., з 01.11.2011р. по 19.06.2012р., оскільки 31.10.2011р. є останнім днем належного виконання даного грошового зобов'язання (3% річних - 650,83 грн., інфляційні витрати - 136,39 грн.);

- на суму 34 200,00 грн., що повинна була бути сплачена згідно графіку у листопаді 2011р., з 01.12.2011р. по 19.06.2012р., оскільки 30.11.2011р. є останнім днем належного виконання даного грошового зобов'язання (3% річних - 566,50 грн., інфляційні витрати - 102,08 грн.);

- на суму 34 200,00 грн., що повинна була бути сплачена згідно графіку у грудні 2011р., з 01.01.2012р. по 19.06.2012р., оскільки 31.12.2011р. є останнім днем належного виконання даного грошового зобов'язання (3% річних - 479,36 грн., інфляційні витрати - 33,62 грн.);

та на суму 34 855,38 грн., що повинна була бути сплачена згідно графіку у січні 2012р., з 01.02.2012р. по 19.06.2012р., оскільки 31.01.2012р. є останнім днем належного виконання даного грошового зобов'язання (3% річних - 399,98 грн., інфляційне збільшення не відбулось (-35,38 грн.)).

Так, загальна сума 3% річних, за наведеним підрахунком, нарахована у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України, становить 2 756,87 грн., інфляційних витрат - 394,10 грн., які і підлягають задоволенню за висновками суду у наведених розмірах.

19.07.2012р. Позивачем подано заяву про забезпечення позову №б/н від 26.06.2012р., відповідно до якої останній просить вжити заходи до забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на наступних розрахункових рахунках Відповідача: р/р26002150434381 у ОФ ПАТ «УСБ», МФО 334011, ЄДРПОУ 35729969, р/р26003000097352 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 330023, ЄДРПОУ 35729969, р/р 26005300100252 у Банку ТВБВ №10004/0159 ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 35729969.

Обґрунтуванням необхідності у застосуванні заходів до забезпечення позову Позивач зазначає про наявність підстав вважати, що Відповідач буде відхилятись від сплати боргу, у тому числі, шляхом зняття грошових коштів зі своїх розрахункових рахунків, що зробить неможливим виконання рішення суду. Одночасно, вказує на значну ціну позову та збитків, що можуть бути завдані внаслідок неможливості виконання судового рішення, а також на необґрунтоване ухилення Відповідачем від сплати заборгованості Позивачу за наявності грошових коштів на рахунках.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на Позивача.

Однак, жодного доказу в обґрунтування своїх припущень щодо ускладнення або унеможливлювання виконання судового рішення по даній справі Позивачем не надано. Окрім того, не обґрунтовано та належним і допустимим способом не доведено необхідність арешту усіх грошових коштів, що знаходяться на вищенаведених рахунках Відповідача, зважаючи на ціну позову.

З огляду на наведене, заява Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір для звернення до господарського суду з заявою про забезпечення позову, що сплачений Позивачем у розмірі 1 609,50 грн. згідно платіжного доручення №1505 від 26.06.2012р. у відповідності до приписів п.2.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», підлягає віднесенню на Мале приватне підприємство «Родина» у повному обсязі, з огляду на відмову у задоволенні наведеної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2,-4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства «Родина», м.Донецьк, до Відповідача, Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька», м.Донецьк, про стягнення 194 197,52 грн., у тому числі 175 384,14 грн. суми основного боргу, 10 189,31грн. інфляційних витрат та 8 624,07 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» (83016, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Аравійська, б.4а, ЄДРПОУ 35729969, р/р26002150434381 у ОФ ПАТ «УСБ», МФО 334011, р/р26003000097352 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 330023, р/р 26005300100252 у Банку ТВБВ №10004/0159 ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Малого приватного підприємства «Родина» (83005, м.Донецьк, Ленінський район, вул..Річна, б.52, кв.7, ЄДРПОУ 20372525, банківські реквізити не зазначено) 171 202,07 грн., у тому числі 168 051,10 грн. суму основного боргу, 2 756,87 грн. 3% річних та 394,10 грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» (83016, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Аравійська, б.4а, ЄДРПОУ 35729969, р/р26002150434381 у ОФ ПАТ «УСБ», МФО 334011, р/р26003000097352 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 330023, р/р 26005300100252 у Банку ТВБВ №10004/0159 ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Малого приватного підприємства «Родина» (83005, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Річна, б.52, кв.7, ЄДРПОУ 20372525, банківські реквізити не зазначено) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3 424,04 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 08.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення підписано 13.11.2012р.

Суддя Соболєва С.М.