Постанова

від 20.11.2012 по справі 15/17-2850-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 15/17-2850-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 20.11.2012 року № 925)

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Просалова О.Є., за довіреністю;

від відповідача 1: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача 2: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства

на рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2012 року

у справі № 15/17-2850-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг", м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 22/1

до 1) Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 43/2, кв. 8;

2) Будівельної компанії „Бастіон" приватного підприємства, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 3А, оф. 9/12

про стягнення 366 509, 85 грн.,

та за зустрічним позовом Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства

до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"

про стягнення 328 128, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства та Будівельної компанії „Бастіон" приватного підприємства про стягнення солідарно з відповідачів 366 509,85 грн., у т.ч. 294906,47 грн. -основного боргу за договором фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 р.; 25872,64 грн. -неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором, 10 617,12 грн. -3% річних, 35113,62 грн. -інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2011 р. порушено провадження у справі № 15/17-2850-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 05.08.2011 р.

04.08.2011 р. Виробничою фірмою „Чорноморкомплектбуд" приватним підприємством було подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 328 128,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. у справі № 15/17-2850-2011 зустрічний позов Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства прийнято до провадження та об'єднано для спільного розгляду з первісним позовом.

Також Виробничою фірмою „Чорноморкомплектбуд" приватним підприємством було подано до господарського суду клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи № 8/199, результати вирішення якої можуть вплинути на розгляд даної справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. провадження у справі № 15/17-2850-2011 було зупинено до розгляду господарським судом справи м. Києва справи № 8/199 за позовом ТОВ „УніКредит Лізинг" до ТОВ „Констракшн Машинері" та Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" ПП, третя особа -Одеська інспекція технічного нагляду, про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу технічного засобу від 21.05.2008 р.

19.06.2012 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" про поновлення провадження у справі № 15/17-2850-2011, в якій зазначено, що рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2011 р. у справі № 8/199, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р., було задоволено позов ТОВ „УніКредит Лізинг" до ТОВ „Констракшн Машинері" та Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" ПП, третя особа -Одеська інспекція технічного нагляду, про визнання права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу технічного засобу від 21.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2012 р. провадження у справі № 15/17-2850-2011 було поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 серпня 2012 року по справі № 15/17-2850-2011 (суддя Петров В.С.) позов задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Виробнича фірма „Чорноморкомплектбуд" приватне підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2012 року по справі № 15/17-2850-2011 в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

07.11.2012 року до апеляційного господарського суду надійшов лист відповідача з доказами виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду 01.11.2012 року про доплату судового збору в розмірі 439, 85 грн.

20.11.2012 року позивач надав відзив на апеляційну відповідача 1, в якому він просить рішення господарського суду залишити без міна, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників відповідачів, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 01.11.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від відповідачів, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 12 березня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг Україна" (лізингодавець) та Виробничою фірмою „Чорноморкомплектбуд" приватним підприємством (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 478-LD, згідно п. 1.1 якого ТОВ „УніКредит Лізинг" (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця, згідно додатку № 1 до цього договору, на умовах передбачених у контракті купівлі-продажу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, вказаних в договорі.

За вказаним договором позивач зобов'язався придбати у третьої особи у власність колісний багатофункціональний екскаватор JCB, модель 3СХ SITEMASTER та передати його лізингоодержувачу у користування, а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати позивача лізингові платежі, суми яких визначені в графіку лізингових платежів.

ТОВ „УніКредит Лізинг" виконало свої зобов'язання за вказаним договором в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі від 11.04.2008 р. підписаним між лізингодавцем - ТОВ „УніКредит Лізинг", продавцем - ТОВ „Констракшн машинері" та лізингоодержувачем - ПП ВФ „Чорноморкомплектбуд".

Згідно із п.1.3. договору фінансового лізингу строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену в додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п.7.1. договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Однак, у зв'язку з несплатою лізингоодержувачем своєчасно лізингових платежів, що відповідно є порушенням умов договору та згідно ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" стало підставою для відмови від договору та його припинення, позивачем було надіслано лізингоодержувачу відповідне повідомлення за вих.№1991 від 03.12.2010 р., яке було отримано представником 07.12.2010 р.

Так, на підставі вказаного повідомлення вих. №1991 від 03.12.2010 р. вказаний договір фінансового лізингу № 478-LD припинений з 10.12.2010 р., у зв'язку з чим за актом приймання-передачі від 10.12.2010 р. предмет лізингу було повернуто позивачу ТОВ „УніКредит Лізинг".

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 626, 629, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175,193 ГК України, ст.ст. 10, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та дійшов до вірного висновку, що станом на день припинення договору фінансового лізингу № № 478-LD у лізингоодержувача залишився борг за несплаченими періодичними лізинговими платежами, розмір яких складає 294 906,47 грн., наявність якої відповідачами не спростовано.

Згідно п. 7.5 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору, на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 8.2 договору фінансового лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України за кожен день прострочення.

Крім того судом першої інстанції було правильно застосовано приписи ст.ст. 549, 551, 612, 624, 625 ЦК України, ст.ст. 217, 229, 230, 232 ГК України та зроблено правильний висновок про правомірне нарахування неустойку на прострочену суму боргу в розмірі 25 872,64 грн., інфляційних втрат в розмірі 35113,62 грн., 3% річних за період з 01.06.2009 року по 15.07.2011 року в розмірі 10 617,12 грн.

Отже судова колегія наголошує, що цілком обґрунтованим та вірним є висновок господарського суду, що загальна сума заборгованості лізингоодержувача перед позивачем за договором фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 р. складає 366 509,85 грн., у т.ч. 294 906,47 грн. основного боргу, 25 872,64 грн. неустойки, 10 617,12 грн. - 3 % річних, 35 113,62 -інфляційних втрат.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості солідарно з відповідачів, посилаючись на укладення між сторонами по справі договору поруки в забезпечення виконання ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП зобов'язань за договором фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 р.

В п. 11.1 договору фінансового лізингу передбачено забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором порукою Будівельної компанії „Бастіон".

Як правильно встановлено господарським судом, 02.03.2008 року між ТОВ „УніКредит Лізинг" (лізингодавець), ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП (лізингоодержувач) та БК „Бастіон" ПП (поручитель) укладено договір поруки № 477/SUR, відповідно до умов п.1.1. якого сторони погодили, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 року (зі змінами і доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них), укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 97980,33 доларів США, та платити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Поручитель зобов'язався сплатити платежі, зазначені в п.1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання - протягом 5-ти робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі (п.1.2. договору поруки).

Згідно з п. п. h пункту 2.1 договору поруки поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений зі всіма умовами договору фінансового лізингу та дає згоду на будь-які нові умови договору фінансового лізингу автоматично та збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку з такими змінами.

Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з наявністю боргу по договору фінансового лізингу позивачем було направлено поручителю вимогу вих. № 446 від 22.03.2011 р. (а.с. 40 т.1), якою повідомлено про те, що станом на 21.03.2011 р. заборгованість по сплаті лізингових платежів по договору фінансового лізингу становить 346 111,77 грн. (294 906,47 грн. - основний борг та 51 205,30 грн. - неустойка). Вказану вимогу було отримано відповідачем 31.03.2011 р. згідно поштового повідомлення (а.с. 41-42 т. 1), однак останнім не виконано своїх зобов'язань за договором поруки та не сплачено заборгованість за договором фінансового лізингу у вказані в вимозі строки.

Враховуючи приписи ст.ст. 546, 548, 553, 554, 559 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що порука, встановлена договором поруки № 477/SUR від 12.03.2008 р. як вид забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором фінансового лізингу, не є припиненою, оскільки позивач в межах встановленого законом строку пред'явив вимогу до поручителя.

Таким чином судова колегія вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно спірної суми заборгованості по договору фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 року, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП.

Крім того, судова колегія вважає цілком обґрунтованим посилання господарського суду на ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" та те, що судом першої інстанції було правильно не прийнято до уваги посилання відповідача на безпідставність включення до складу лізингових платежів сум відшкодування вартості об`єкту лізингу, оскільки це було передбачено умовами договору фінансового лізингу, з якими відповідач погодився, укладаючи цей договір з позивачем. Більш того, а ні нормами вищевказаного Закону, ні умовами, укладеного між позивачем та відповідачем 1, договору фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 р. не передбачено можливості повернення частини єдиного лізингового платежу, в разі припинення договору лізингу, а отже необґрунтованими зустрічні позовні вимоги ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП про стягнення з позивача, сплачених на його користь лізингових платежів, складовою частиною яких було відшкодування вартості об`єкта оренди, в розмірі 328 128,69 грн., оскільки, вищевказані платежі не підлягали поверненню в разі припинення договору лізингу.

Взагалі відсутні підстави вважати, що ці суми сплачувались в якості попередньої оплати по договору купівлі-продажу об`єкту лізингу.

Підпунктом „с" пункту 12.2. договору фінансового лізингу встановлено, що при невиконанні лізингоодержувачем платіжних зобов`язань лізингодавець може заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі та інші платежі -належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими договором, після чого право власності переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Крім того, пунктом 12.3. договору встановлено, якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов`язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмету лізингу, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу чітко передбачено, що здійснені платежі по цьому договору слід вважати оплатою за користування предметом лізингу, а не попередньою оплатою ніби-то як по договору купівлі-продажу.

Таким чином судова колегія вважає, що господарський суд правильно не вбачав підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ВФ „Чорноморкомплектбуд" ПП, оскільки, укладаючи договір фінансового лізингу № 478-LD від 12.03.2008 року, сторони встановили, що якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем -1 не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача -1 у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач - 1.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище, а господарський суд дійшов до вірного висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничої фірми „Чорноморкомплектбуд" приватного підприємства, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2012 року по справі № 15/17-2850-2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 26 листопада 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов