Рішення

від 31.07.2012 по справі 5016/927/2012(14/36)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5016/927/2012(14/36)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: Корчагіної О.Л. -дов. б/н від 10.05.2012, Пушкар О.А. -дов. від 10.01.2012,

представника відповідача: Іванова М.В. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Південний Буг»

(54003, м.Миколаїв, пр.Леніна, 259)

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЛІКОМ»

(54037, м.Миколаїв, вул.Франко, 49/1)

про: стягнення 32861,56 грн. за договором №110512/1 від 12.05.2011, з яких: 31541,3 грн. авансовий платіж, 516,6 грн. -пеня, 378,5 грн. -збитки від інфляції, 425,16 грн. -3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЛІКОМ»31541,3 грн. передплати за договором №110512/1 від 12.05.2011, 516,6 грн. пені за порушення відповідачем строків виготовлення та доставки продукції, 378,5 грн. збитків від інфляції та 425,16 грн. -3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №110512/1 від12.05.2011 відповідач не здійснив передбачені договором виготовлення, доставку та монтаж продукції, за яку позивачем сплачено в якості авансу 31541,30 грн., тому у відповідності до п.4.1.2 договору №110512/1 від12.05.2011 замовник (позивач) має право відмовитись від договору та вимагати від виконавця (відповідача) повернення авансу, сплати штрафної неустойки, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідач відзив на позов не надав, лист №11 від 13.07.2012 повідомив суд про неотримання претензії позивача №231 від 18.01.2012, звернення до господарського суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Південний Буг»про стягнення залишку боргу за виготовлену на виконання договору №110512/1 від12.05.2011 продукцію та штрафних санкцій. Під час розгляду справи представниками відповідача не заперечувався факт несвоєчасного виготовлення продукції, але ці обставини відповідач пояснює виходом з ладу обладнання.

У судових засіданнях 25.06.2012 та 11.07.2012, у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України, судом оголошувались перерви.

31.07.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

12.05.2011 між сторонами було укладено договір №110512/1 (надалі - Договір) (а.с.6-8), за умовами якого виконавець (відповідач у справі) зобов'язаний виготовити, доставити та змонтувати (установити) замовнику (позивач у справі) за плату продукцію відповідно до Специфікації (а.с.11).

Відповідно до п.3.1 Договору, сторони узгодили загальну ціну за виготовлення та поставку продукції, яка склала 45059,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили порядок оплати продукції, за яким перша оплата: аванс складає 70% від суми договору, що становить 31541,30 грн., а друга оплата -30% від суми договору, що становить 13517,70 грн., та має бути здійснена протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000004 від 19.05.2011, позивач здійснив авансовий платіж на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 31541,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9061 від 27.05.2012 та не заперечується відповідачем (а.с.13).

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили обов'язок відповідача здійснити виготовлення, доставку та монтування продукції не пізніше 180 календарних днів з моменту оплати замовником 70% вартості продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника. При цьому виробник зобов'язаний повідомити замовника про доставку продукції не пізніше, ніж за 24 години до моменту її доставки та монтування замовнику. Пункт 1.3 Договору встановлює, що виробник здійснює доставку та монтаж продукції своїм транспортом і своїми силами за адресою, вказаною в кінці договору чи за письмовою вказівкою за іншою адресою.

Відповідач, у вказані в договорі строки поставку та монтаж продукції не здійснив.

Посилання відповідача на те, що порушення строків монтажу обладнання сталося не з вини відповідача, а через форс-мажорні обставини та неналежне виконання позивачем умов договору щодо повідомлення відповідачу схем розміщення електричних мереж, труб опалення тощо у зоні монтажу, судом відхиляються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.4.1.2 Договору, у разі, якщо виконавець не здійснить доставку або монтаж продукції у строки, передбачені п.1.3 Договору, замовник має право відмовитись від договору, а виконавець зобов'язується повернути замовнику внесену їм передплату у розмірі 70% вартості продукції та сплатити штрафну неустойку, передбачену п.4.1.1 Договору, на протязі 10 банківських днів, з моменту отримання від змовника письмового повідомлення про відмову від договору.

Така вимога була заявлена позивачем у претензії №231 від 18.01.2012 (а.с.14), яка направлена на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення 19.01.2012, що підтверджується фіскальним чеком №3300 від 19.01.2012 (а.с.15) та описом вкладення з відміткою пошти про відправлення кореспонденції 19.01.2012 (ас.58).

Відповідно до інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»( http://www.ukrposhta.com ), отриманої за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5400303157286, який зазначений на розрахунковому документі (фіскальний чек №3300 від 19.01.2012), направлена позивачем претензія вручена адресату 25.01.2012 об'єктом поштового зв'язку Миколаїв-37 (а.с.67).

Вказана інформація спростовує твердження відповідача про неотримання претензії №231 від 18.01.2012, яке до того ж не підтверджено жодним доказом.

Відповідач, на протязі 10 банківських днів з моменту отримання претензії (до 10.02.2012 включно), сплачені позивачем в якості передплати грошові кошти у сумі 31541,30 грн. не повернув, чим порушив приписи п.4.1.2 Договору, ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України.

Станом на час розгляду справи, відповідачем також не надано суду доказів перерахування позивачу 31541,30 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 31541,30 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем 3% річних та збитки від інфляції нараховані за період з 24.11.2011 по 04.05.2012. При цьому, позивач зазначає, що початок їх нарахування пов'язаний з датою, до якої відповідач мав здійснити поставку та монтаж обладнання. Оскільки у термін до 23.11.2011 (включно) відповідач поставку обладнання не здійснив, то з 24.11.2011 він почав безпідставно користуватись чужими грошима (сумою передплати у розмірі 31541,30 грн.) і тому нарахування йому 3% річних та збитків від інфляції є цілком правомірним.

Суд вважає таку позицію позивача помилковою, оскільки момент виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем визначений сторонами у п.4.1.2 Договору та напряму пов'язаний з направленням на його адресу письмового повідомлення про відмову від договору.

Повідомлення про відмову від договору направлено на адресу відповідача 19.01.2012 та отримано останнім 25.01.2012. За умовами п.4.1.2 Договору, відповідач мав перерахувати позивачу суму передплати на протязі 10 банківських днів, тобто до 10.02.2012 включно. Як вбачається з матеріалів справи зазначені умови Договору відповідачем виконані не були. Таким чином, прострочка повернення грошових коштів у сумі 31541,30 грн. виникла у відповідача з 11.02.2012 і саме з цієї дати відповідачу можуть нараховуватись 3% річних та збитки від інфляції.

Враховуючи викладене, 3% річних підлягають стягненню з відповідача за період 11.02.2012 по 04.05.2012 (84 дні), виходячи з наступного розрахунку:

31541,30 грн. х 3% х 84 дні / 365 днів = 217,76 грн.

Збитки від інфляції нараховані позивачем за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року та становлять 378,50 грн.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому у разі виникнення (зміни) заборгованості з 1 по 15 числа відповідного місяця, вона індексується за період з врахуванням цього місяця, якщо з 16 по 31 число, то заборгованість індексується вже у наступному місяці.

Враховуючи дати початку та припинення нарахування збитків від інфляції, а саме: 11.02.2012 та 04.05.2012, збитки від інфляції підлягають стягненню з відповідача за період з лютого по травень 2012 року. За даними програмно-технічного забезпечення «НАУ»(а.с.68), індекс інфляції за лютий 2012 року становив 100,2%, за березень 2012 року - 100,3% та за квітень 2012 року -100,0%. Тобто, сумарний індекс інфляції за період з лютого по квітень 2012 року склав 100,5% (100,2 х 100,3 х 100,0).

Відповідно, сума збитків від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача становить 157,71 грн., виходячи з розрахунку: (31541,30 грн. х 100,5%) / 100 - 31541,30 грн.

Позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача 516,6 грн. пені на підставі пункту 4.1.1 договору за період з 24.11.2011 по 04.05.2012.

Пунктом 1 частині 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.4.1.1 Договору сторони визначили, що за порушення строків виготовлення та доставки продукції, передбачених п.1.3 Договору, виконавець має сплатити замовнику штрафну неустойку в розмірі 0,01% від вартості продукції , вказаної у п.3.1 Договору, за кожен день прострочки , але не більше 5% від вартості продукції.

Виходячи зі способу нарахування, сторони у п.4.1.1 Договору передбачили нарахування такого виду неустойки як пеня .

Враховуючи, що пункт 4.1.1 договору №110512/1 від 12.05.2011 передбачає нарахування пені не на грошове зобов'язання, а за порушення строків виготовлення та доставки продукції, що суперечить ст.549 ЦК України, суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.ст.203, 215 ЦК України визнати цей пункт договору недійсним.

Відтак, не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за порушення строків виготовлення та доставки продукції в розмірі 516,6 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»№3674-VI від 08.08.2011 у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, надлишково сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1641,0 грн. (платіжне доручення №3717 від 12.04.2012), в той час, як судовий збір від суми прийнятих в провадження позовних вимог мав становить 1609,50 грн., тому різниця у сумі 31,50 грн. підлягає поверненню з держбюджету

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 , п.1 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКОМ», 54037, м.Миколаїв, вул.Франко, 49/1 (п/р 26007127274 в МОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 20869496) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Південний Буг», 54003, м.Миколаїв, пр.Леніна, 259 (п/р 26007301437913 в Філії ПАТ «ПІБ»м.Миколаєва, МФО 326438, код ЄДРПОУ 02770535) 31541,3 грн. основного боргу, 217,76 грн. -3% річних, 157,71 грн. збитків від інфляції та 1563,31 грн. судового збору.

3. Визнати недійсним п.4.1.1 договору №110512/1 від 12.05.2011.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Будинок Торгівлі «Південний Буг», 54003, м.Миколаїв, пр.Леніна, 259 (п/р 26007301437913 в Філії ПАТ «ПІБ»м.Миколаєва, МФО 326438, код ЄДРПОУ 02770535) з Державного бюджету України, надлишково сплачений по платіжному дорученню №3717 від 12.04.2012 судовий збір у сумі 31,50 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 03 серпня 2012 року.