Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-1870/6867/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/6867/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін: позивача -Удубкова Ю.Б., відповідача - Семяхіної Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Бліц-Сервіс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/6867/12

за позовом Приватного підприємства "Бліц-Сервіс"

до Сумської митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Бліц-Сервіс" (далі по тексту - ПП "Бліц-Сервіс", позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі по тексту - Сумська митниця, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Сумської митниці № 26 від 19 серпня 2011 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2676,76 грн. та штрафну санкцію в сумі 669,19 грн., та № 42 від 19 жовтня 2011 року, яким позивачу донараховано штрафну санкцію в сумі 2676,76 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/6867/12 в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Бліц-Сервіс" до Сумської митниці про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/6867/12 скасувати, та прийняти нове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на безпідставність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ПП «Бліц-Сервіс» у спірних правовідносинах не порушувало умов та порядку тимчасового ввезення (вивезення) товарів при здійсненні торгової операції щодо застосування податкової пільги. Вважає, що Сумською митницею при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій невірно застосовано норми матеріального права та вказано код ЄДРПОУ позивача, який не відповідає дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ПП «Бліц-Сервіс».

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/6867/12 - без змін, з мотивів та обґрунтувань, викладених в запереченнях.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що керуючись Порядком проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, наказом Сумської митниці від 19.07.2011 № 598 «Про проведення невиїзної документальної перевірки» Сумською митницею проведено невиїзну документальну перевірку на предмет з'ясування правильності оподаткування товарів, що надійшли на адресу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - приватного підприємства «Бліц - Сервіс» при їх митному оформленні за вантажною митною декларацією від 20.05.2010 року № 805000009/2010/004634, результати якої оформлені актом № н/00011/805000008/0021117663 від 05.08.2011 року.

В акті перевірки вказано, що враховуючи специфіку товару (вугілля деревне), мішки паперові, ввезені за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) №805000009/2010/004634 від 20.05.2010р. в режимі ІМ З1 (тимчасове ввезення), не можуть бути придатні до повторного використання, так як вони є упаковкою (тарою), в якій вугілля деревне реалізується тому чи іншому споживачеві.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.204, 206 МК України та недотримання положень Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої в м. Стамбул 26.06.1990 року додаток В.3 (додаток щодо контейнерів, піддонів, упаковки, зразків та інших товарів, що ввозяться в рамках торгової операції), Закону України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п.4.3 Закону та п. 2.1 б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму - 2676,76 грн.

Сума наданих позивачеві пільг складає - 2676,76 грн., в тому числі: по сплаті ввізного мита -0 грн., по сплаті податку на додану вартість - 2676,76 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 26 від 19.08.2011 р., яким відповідачу визначена сума грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - у розмірі 3345,95 грн., у т.ч. за основним платежем -2676,76 грн., за штрафними санкціями -669,19 грн. та №42 від 19 жовтня 2011 року, яким позивачу донараховано штрафну санкцію в сумі 2676,76 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач, оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки позивача Сумською митницею правомірно встановлено безпідставне застосування ТОВ «Бліц-Сервіс» пільг в оподаткуванні товару «мішки паперові, призначені для пакування деревного вугілля», що призвело до порушення п. 4.3 ст. 4 та п. 5.17 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок - несплати митних платежів при митному оформленні товару.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач при виставленні позивачеві податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.08.2011 № 26 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 3345,5695 грн., у тому числі: за основним платежем 2676,76 грн. та за штрафними санкціями 669,19 грн. та № 42 від 19 жовтня 2011 року, яким позивачу донараховано штрафну санкцію в сумі 2676,76 грн. діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначений нормами міжнародного і національного митного та податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 41.1.2. пункту 41.1 ст. 41.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно ст. 41 МК України, однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 69 МК України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, на час виникнення спірних правовідносин, було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011, № 71 "Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок". Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що така перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ст. 69 МК України та вищевказаного Порядку начальником Сумської митниці видано наказ від 19.07.2011р. № 398 про проведення у строк з 01 серпня 2011 року по 05 серпня 2011 року невиїзної документальної перевірки на предмет з'ясування правильності оподаткування товарів, що надійшли на адресу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - Приватного підприємства «Бліц-Сервіс» (код ЄДРПОУ 21117663) при їх митному оформленні за вантажною митною декларацією №805000009/2010/004634 від 20.05.2010р.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2010 року ПП «Бліц-Сервіс» по ВМД № 805000009/2010/004634 від 20.05.2010р. було проведено митне оформлення товару «1.Мішки паперові для пакування деревного вугілля пусті: Мішки паперові 2-х шарові ємністю 14 л - 18350 шт., ширина - 25 см, глибина - 14 см, висота - 45 см».

Згідно графи 44 ВМД № 805000009/2010/004634 від 20.05.2010р. ввезення товару в режимі ІМ 31 здійснено на підставі зовнішньоекономічного контракту № 002/01/10 від 27.02.2010р.(а.с.104-107), згідно якого для пакування деревного вугілля ПП «Бліц-Сервіс» ввозило на митну територію України у режимі тимчасового ввезення паперові мішки, які надавалися позивачеві Покупцем і підлягали поверненню разом із предметом договору - деревним вугіллям.

Товар, митне оформлення якого здійснювалось в режимі тимчасового ввезення, був вивезений за межі митної території України в режимі ЕК 00 по ВМД від 04.06.2010р. № 805000009/2010/5220 («1.Мішки паперові для пакування деревного вугілля пусті: Мішки паперові 2-х шарові ємністю 14 л - 5828 шт., ширина - 25 см, глибина - 14 см, висота - 45 см) та від 25.06.2010р. № 805000009/2010/5946 («1.Мішки паперові для пакування деревного вугілля пусті: Мішки паперові 2-х шарові ємністю 14 л - 12522 шт., ширина - 25 см, глибина - 14 см, висота - 45 см). Паперові мішки, призначені для пакування деревного вугілля, являються такими, що підлягають поверненню.

Згідно вступної частини акту перевірки № н/00011/805000008/0021117663 від 05.08.2011 року та службової записки підставою для проведення невиїзної документальної перевірки є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу вантажної митної декларації №805000009/2010/004634 від 20.05.2010р.

Із копії акту перевірки № н/00011/805000008/0021117663 від 05.08.2011 року, складеного Сумською митницею вбачається, що товари "мішки паперові для пакування деревного вугілля, яке використовується в побуті (гриль, камін, барбекю тощо) (код згідно з УКТ ЗЕД 481940), ввезені за ВМД №805000009/2010/004634 від 20.05.2010р. в режимі ІМЗ 1, не придатні до повторного використання та не можуть бути ввезені у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування.

Товар - паперові мішки для пакування деревного вугілля за вищевказаною ВМД був задекларований як такий, на який нараховується ставка ввізного мита у розмірі 0% з умовним повним звільненням від оподаткування на підставі статті 206 МК України.

ПП «Бліц-Сервіс» ввезено на митну територію України товар - мішки паперові пустими і відкритими, а вивезення вказаних мішків здійснено позивачем частково разом із деревним вугіллям у заклеєному та зашитому стані остаточно до кінцевих споживачів, а частково пусті у режимі ЕК 10 за ВМД: № 805000009/2010/005941 (щодо вугілля) та № 805000009/2010/005946 (щодо мішків) від 25.06.2010р.; № 805000009/2010/005226 (щодо вугілля) та №805000009/2010/005220 (щодо мішків) від 04.06.2010р.

Цей факт підтверджується копіями ВМД на вивезення позивачем деревного вугілля за межі митної території України, що знаходяться в т.1 на а.с. 73-77 та фотокарткою мішка для пакування деревного вугілля та його стан після заповнення цим вугіллям і підготовленому до транспортування до кінцевих споживачів (т. 1 а.с. 116).

Чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

За інформацією наявною в мережі Інтернет на сайті виробників паперових мішків (http://kmn.ua./ua/products/ та інші), мішки відкритого типу після їх наповнення вимагається зашивати, заклеювати або заварювати, що приводить до зміни первинного стану товару. При цьому такі мішки не призначені для повторного використання.

Матеріали справи свідчать про те, що були ввезені нові невикористані пусті паперові мішки, які в подальшому частково на виконання зовнішньо економічних контрактів були наповнені деревним вугіллям і запаковані шляхом їх прошиття та відправлені покупцям за межі митної території України.

З наведеного вбачається, що ввезені паперові мішки частково були піддані змінам, оскільки були завезені на митну територію пустими і відкритими, а вивезені прошитими та наповненими вугіллям, що не дає їх можливості повторного використання, як зворотної тари, упаковки, тощо.

Пунктом а) статті 1 "Конвенції про тимчасове ввезення", термін "тимчасове ввезення" означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби), мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Відповідно до ст. 204 МК України тимчасове ввезення це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Також, ст. 206 МК України та Додатками В.1. В.9, С і D "Конвенції про тимчасове ввезення" від 26.06.1990р., визначені товари, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування та умови надання такого дозволу.

У розділі 1 "Тимчасовий ввіз" Спеціального додатка G Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (далі Кіотська конвенція), укладеної 18 травня 1973 року у місті Кіото (набрала чинності 25 вересня 1974 року) визначено, що дозвіл на тимчасовий ввіз з повним умовним звільненням від мита та податків повинен надаватися стосовно товарів, перерахованими у додатках до "Конвенції про тимчасове ввезення" (Стамбульська Конвенція) від 26 червня 1990 року, в тому числі: "3) "Контейнери, піддони, упаковки, зразки та інші товари, що ввозяться в рамках торгової операції", згадані в додатку B.3". При цьому, у коментарях Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції в Рекомендаціях до Спеціального додатку G "Тимчасовий ввіз" зазначено, що положення Додатку В.3 до "Конвенції про тимчасове ввезення" застосовується до упаковки, яка придатна для повторного використання.

Пунктом 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.01р. № 224, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001 року за № 866/6057, визначено терміни:

- тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару;

- використана тара (упаковка) - тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням;

- зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню.

Паперові мішки для деревного вугілля, призначеного для використання в якості палива, не можуть бути віднесені до зворотної тари, оскільки не є тарою багаторазового використання і не підлягають повторному використанню, що підтверджується технічними документами, що регламентують виробництво вугілля деревного, упаковку, маркування, транспортування та зберігання продуктів лісохімічних, мішків паперових, призначених для сипучої та штучної продукції, а саме:

-ГОСТ 7657-84 "Вугілля деревне. Технічні умови", розділ 5 "Пакування, маркування, транспортування та зберігання" відповідно до ГОСТ 28670, пунктом 5.1 передбачено, що вугілля деревне поставляється в упакованому вигляді або насипом, упаковується у паперові мішки по ГОСТ 2226, які зашиваються або зав'язуються;

-ГОСТ 28670-90 "Продукти лісохімічні. Пакування, маркування, транспортування і зберігання", пунктом 1.1 якого передбачено, що для пакування лісохімічних продуктів застосовують споживчу і транспортну тару, та пунктом 1.11 передбачено, що при пакуванні у паперові мішки відкритий кінець мішка має бути зашитий машинним способом.

-ГОСТ 2226-88 "Мішки паперові. Технічні умови", пунктом 5.2.4 якого передбачено, що заповнені відкриті мішки повинні зашиватися на швейних машинах класу 38-А або інших аналогічних спеціально пристосованих для цього машинах.

Враховуючи вищевикладене та оскільки статтею 685 Цивільного кодексу України "Тара та упаковка за договором купівлі-продажу" передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання, товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності - способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки, та продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства, та зовнішньоекономічним договором передбачено поставку товару вугілля деревного в упаковці наданій покупцем, мішки паперові для пакування вугілля деревного не є тарою зворотною у розумінні тари багаторазового використання, а є умовою пакування товару на експорт згідно зовнішньоекономічного договору.

Оскільки, паперові мішки, митне оформлення яких здійснювалось в режимі тимчасового ввезення за ВМД № 805000009/2010/004634 від 20.05.2010 року позивачем ввезено на митну територію України пустими і відкритими, а вивезені - в режимі «реекспорт» частково наповненими деревним вугіллям у заклеєному та/або зашитому стані остаточно до кінцевого споживача - контрагента, повторне використання їх, як зворотної тари, в частині вивезення наповненими, не є можливим.

Тобто, в момент вивезення Позивачем вказаних мішків з митної території України вони були піддані змінам і вже перебували не в тому стані, в якому ввозились, що є порушенням вимог статті 1 Конвенції про тимчасове ввезення та вимог її Додатку В.З.

Отже відповідачем правомірно констатовано безпідставне застосування пільг в оподаткуванні товару "мішки паперові, призначені для пакування деревного вугілля", що призвело до несплати митних платежів при митному оформленні товару.

Щодо повернення позивачем своєму контрагенту 5828 шт. вищевказаних паперових мішків пустими (не використаними), колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що в даному випадку позивачем була порушена умова надання пільги, а саме не була дотримана визначена мета ввезення пакувальних мішків.

Згідно п. 5.17 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення з митної території України товарів за переліком, визначеним статтею 206 Митного кодексу України.

Так, при митному оформленні зазначеного товару декларантом позивача самостійно заповнено вищевказані ВМД з пільговим обкладенням податком на додану вартість, самостійно у графах 36 вказаних ВМД зазначено пільгу «098» - товари, щодо яких згідно статті 206 Митного Кодексу України надається дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування податком на додану вартість), передбачену Додатком 6 до наказу Державної митної служби України від 14 червня 2004 року № 434 «Про внесення змін і доповнень до класифікаторів, що використовуються при заповненні граф вантажної митної декларації», та у графах 47 - визначено 20% ставку податку на додану вартість та самостійно зазначено код способу розрахунку - 06 (умовне нарахування платежу), хоча цей товар за своїм дійсним призначенням не міг оподатковуватися умовно.

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

У відповідності до пункту 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування податком на додану вартість є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості. Проте, позивачем безпідставно в порушення вимог пп. 2 п. 2 гл. ІІ Інструкції про порядок заповнення ВМД, пункту 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту (б) пункту 2.1. Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ не оподатковано ввезений на митну територію України товар, зазначивши у графі 36 ВМД № 80500009/2010/004634 від 13.05.2010 пільгу «098». Такі дії позивача призвели до заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму - 2676,76 грн., в тому числі: по сплаті податку на додану вартість - 2676,76 грн.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем при здійсненні митного оформлення вказаного товару порушено вимоги п. 4.3 ст. 4 та п. 5.17 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги Додатку В.З Конвенції про тимчасове ввезення є вірним.

Підпунктом 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, зазначене тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Посилання апелянта на неправомірність застосування відповідачем пункту 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій колегією суддів відхиляються, оскільки є помилковими та такими, що зроблені при довільному тлумаченні положень діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом четвертим вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у діях позивача наявний склад правопорушення (заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях), передбаченого як Податковим кодексом України, так і попереднім законодавством.

Пунктом 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи, що дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (19 серпня 2011 року) чинною була норма пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання є правомірним.

Таким чином, діючи на підставі, у межах та у спосіб, визначений нормами міжнародного, національного митного та податкового законодавства, Сумською митницею правомірно виставлено ПП «Бліц-Сервіс» податкове повідомленні - рішення форми «Р» від 19.08.2011 року № 26 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 3345,5695 грн., у тому числі: за основним платежем 2676,76 грн. та за штрафними санкціями 669,19 грн.

Щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011р. за №42 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

З урахуванням встановленого під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції факту неправомірності використання позивачем податкової пільги, застосування до ПП «Бліц-Сервіс» фінансових санкцій у розмірі 2676,76 грн. є правомірним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бліц-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/6867/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2012 р.