Рішення

від 02.09.2008 по справі 5/164-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну,

16                                                    

тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02"

вересня 2008 р.                                                                         

Справа № 5/164-08

Суддя

господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за

позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС Україна”

про

стягнення  71765,51 грн.

за

зустрічним позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС Україна”

до

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

про

стягнення

80776,80 грн. збитків та 776,03 грн. пені.

за

участю представників:

підприємця:

ОСОБА_2.

-дов. від 03.06.2008р.,ОСОБА_3-дов. від 03.06.2008р.

товариства:

Муштей

Л.Ю. -дов. від 26.05.2008р.

суть спору:

До

господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1(далі -підприємець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд

Європа ЛЛС Україна” (далі -товариство) про стягнення  71765,51 грн., з яких 69937,50 грн.

заборгованості, 1828,01 грн. пені.

В

обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на неналежне виконання

товариством своїх зобов'язань за договором від 27.11.2007р. № 27/22/07 щодо

здійснення повного розрахунку за виготовлену та поставлену продукцію.

Підприємець

під час розгляду справи подав до суду заяву від 01.09.2008р., якою в порядку

ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в  частині стягнення пені і просить суд стягнути

6724,25 грн. пені та поряд з вищезазначеними вимогами також заявляє до

стягнення суму інфляційних втрат, нараховану за час прострочення платежу в

розмірі 8734,84 грн.

Товариство

з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС Україна” в процесі розгляду

справи подало до суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1про стягнення 80776,80 грн. збитків та 776,03 грн. пені, яка ухвалою

господарського суду Київської області від 05.06.2008р. прийнята для спільного

її розгляду з первісним позовом.

В

обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство посилається на те, що

підприємець неналежно виконав свої зобов'язання за договором від 27.11.2007р. №

27/22/07 щодо виготовлення та поставки продукції у строки визначені договором,

в зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом поніс збитки у вигляді

недоотриманого доходу.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в

судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між

сторонами у справі 27.11.2007р. було укладено договір на виконання робіт №

27/11/07, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом -замовник в

порядку та на умовах договору доручає, а 

відповідач за первісним позовом - виконавець, приймає на себе

зобов'язання з виготовлення продукції, передбаченої договором, а саме упаковки

“Матроскин” за ціною 0,215 грн/шт, “Бутер макси” за ціною 0,295 грн/щт, “Бутер

шайба” за ціною 0,205 грн/шт, “Бутер амигос” за ціною 0,18  грн/шт, “Бутер” за ціною  0, 0,18 грн/шт, “1+1” за ціною 0,28 грн/шт.

Згідно

пункту 1.1 договору замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію,

оплатити послуги виконавця в розмірі та в строки передбачені договором.

Відповідно

до п. 1.2 договору виконавець зобов'язався виготовити продукцію та поставити її

замовнику.

Пунктом

2.1 договору встановлено, що оплата  за

поставлену продукцію здійснюється на протязі 4 календарних днів після її

отримання.

На

виконання умов договору виконавець упродовж грудня 2007р. -січня 2008р.

виготовив та поставив замовнику продукцію на загальну суму 75310,50 грн., а

замовник вказану продукцію прийняв, що підтверджується видатковими накладними

від 10.12.2007р. № П-21 на суму 10746,59 грн., від 19.12.2007р. № П-35 на суму

5929,90 грн., від 25.12.2007р. № П-49 на суму 5752,54 грн., від 25.12.2007р. №

П-50 на суму 9441,48 грн., від 25.12.2007р. № П-52 на суму 1785,04 грн., від

25.12.2007р. № П-53 на суму 904,99 грн. від 28.12.2007р. № П-70 на суму

18348,47 грн., від 11.01.2008р. № П-12 на суму 17615,29 грн., від 16.01.2008р.

№ П-15 на суму 4786,20 грн., які підписані в двохсторонньому порядку

повноваженими представниками підприємця і товариства та скріплені печатками

сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Замовник

частково розрахувався за поставлену продукцію, перерахувавши на рахунок

виконавця 13609,50 грн., що підтверджується банківською випискою підприємця,

завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

З

матеріалів справи вбачається, що підприємець на адресу товариства надіслав

претензію від 19.02.2008р. з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка

залишена товариством без відповіді та задоволення.

Таким

чином, заборгованість відповідача за первісним позовом складає 61701 грн.

-різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Доказів

сплати зазначеної заборгованості товариство під час розгляду справи не надало.

Отже,

в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за первісним позовом за

поставлену продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим за ним, на час розгляду

справи, рахується заборгованість на загальну суму 61701 грн. 

          Відповідно до частини 1 статті 193

Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Згідно

приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно

вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином.

Таким

чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 61701

грн. заборгованості за поставлену продукцію.

З

огляду на викладене, та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 61701 грн.

перед позивачем на час прийняття рішення непогашений, його розмір

підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 61701 грн. є

доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають

задоволенню.

Решта

первісних позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу

в розмірі 8236,50 грн. не підтверджується наявними матеріалами справи, в

зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволення, як такі, що недоведені,

безпідставні та непідтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання

позивача за первісним позовом, як на доказ, який підтверджує його вимоги в

частині заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 8236,50 грн. на картку

рахунок, в якій відображена зазначена сума заборгованості, судом не приймається

до уваги, оскільки вказаний рахунок не є належним і допустимим доказом в

розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджує,

зокрема, поставку товариству продукції на вказану суму та існування у

останнього вказаної заборгованості.

Належних

та допустимих доказів поставки товариству товару за вищевказаним договором на

зазначену суму (накладна, доручення на отримання товару, акт прийому передачі

тощо) підприємець під час розгляду справи суду не надав.

Позивач

за первісним позовом також просить суд стягнути з товариства 6724,25 грн. пені

та 8734,84 грн. інфляційних втрат. 

Проте,

обґрунтованого розрахунку, який вимагав суд, з вказівкою з якої дати і по яку

розраховані позивачем інфляційні втрати і пеня, виходячи із суми заборгованості

за відповідний період, із зазначенням та наданням доказів, які б підтверджували

вказаний розрахунок, позивачем не надано.

В

зв'язку з цим, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог в частині

стягнення інфляційних втрат та пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81

Господарського процесуального кодексу України.

Що

стосується вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС

Україна” за зустрічним позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про

стягнення 80776,80 грн. збитків та 776,03 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи

свої вимоги, товариство посилається на те, що підприємець неналежно виконав

свої зобов'язання за договором від 27.11.2007р. № 27/22/07 щодо виготовлення та

поставки продукції у строки встановлені договором, що завдало позивачу за

зустрічним позовом збитків у вигляді недоотриманого доходу в розмірі 80776,80

грн. Порушення підприємцем строків поставки продукції стало також підставою для

нарахування, передбаченої договором пені, в розмірі, заявленій до стягнення

суми. 

Збитками

згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі

знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які

особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушене (упущена вигода).

Частиною

2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання

зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за

неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд

зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування

збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення -

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої

поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

При

цьому, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих

порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Тобто, на позивача за

зустрічним позовом лягає тягар доказування наявності понесених ним збитків, у

зв'язку з неналежним виконанням підприємцем своїх зобов'язань та причинного

зв'язку між порушенням зобов'язання останнім та збитками, які виникли у

товариства внаслідок такого порушення.

Разом

з тим, товариством не надано належних та допустимих доказів на підтвердження

завдання підприємцем збитків, у зв'язку із простроченням останнім виконання

зобов'язання щодо виготовлення та поставки продукції, не надано і відповідних

доказів на підтвердження того, яким саме чином позивач за зустрічним позовом

поніс збитки, на які він посилається.

Отже,

позивачем за зустрічним позовом, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України, не

доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог в

частині стягнення збитків.

Оскільки,

товариством не доведено протиправної поведінки підприємця, яка спричинила йому

збитки, вини відповідача за зустрічним позовом у понесених товариством збитках

та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, суд приходить до

висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, що є

обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як

відшкодування збитків. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення

80776,80 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Також

позивач за зустрічним позовом не підтверджує обставини, на які він посилається

як на підставу своїх вимог в частині стягнення з підприємця нарахованої пені за

попущення останнім строків поставки продукції, в зв'язку з чим у товариства

відсутні підстави для її нарахування та з огляду на зазначене, вимоги в цій

частині є безпідставними.

Враховуючи

викладене, суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність

заявлених товариством вимог, в зв'язку з чим 

відмовляє в задоволенні зустрічного позову повністю.

Позивач

за первісним позовом, посилаючись на ст. 49 Господарського процесуального

кодексу України, просить суд покласти на відповідача за первісним позовом

судові витрати -державне мито, витрати на інформаційно -технічного забезпечення

судового процесу та послуги адвоката.

В

підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 7000 грн.,

підприємець посилається на договір про надання правової допомоги від

15.03.2008р. № 6/08, квитанцію № 2 від 04.06.2008р., якою він сплатив надані

адвокатські послуги за вказаним договором, свідоцтво про право на заняття

адвокатською діяльністю № 297 від 27.06.2006р., виданого на ім'я ОСОБА_2.

Судом

встановлено, що між підприємцем та адвокатом ОСОБА_2., якій діє на підставі

свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 297 від 27.06.2006р.,

укладено договір про надання правової допомоги від 15.03.2008р. № 6/08, за

умовами якого адвокат зобов'язався надати підприємцю -клієнту юридичну допомогу

у господарській справі за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС Україна” про

стягнення заборгованості та пені за договором на виконання робіт від

27.10.2007р. № 27/11/07, а клієнт, в свою чергу, своєчасно провести оплату

наданих послуг на умовах договору. 

Згідно

п. 4.2 договору за надані послуги клієнт зобов'язується сплатити адвокату

гонорар у фіксованій грошовій сумі в розмірі 7000 грн.

Оплата

гонорару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування на

банківський рахунок адвоката на протязі 3 банківських днів з моменту відкриття

провадження у справі за вищезазначеним позовом в суді або часу, коли клієнт

дізнався про відкриття провадження у справі в суді (п. 4.4 договору).

На

виконання умов договору адвокат надав відповідачу передбачені договором послуги

з надання правової допомоги щодо ведення від імені підприємця в господарському

суді даної справи.

За

надані послуги підприємець квитанцією від 04.06.2008р. № 2 перерахував на

банківський рахунок адвоката грошові кошти в сумі 7000 грн.

Статус

особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором при розгляді

даної справи, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно

ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати

складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової

експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та

дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,

адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та

інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно

до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової

експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи,

покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на

позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно

до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №

02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського

процесуального кодексу України»- витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з

оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та

інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському

суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною

п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування

цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні,

ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от

угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої

довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного

доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи

питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що

розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути

неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням

обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з

огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З

огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати державного мита, витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг

адвоката відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом

з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування судових

витрат з оплати послуг адвоката до 3000 грн. з огляду на розумну необхідність

судових витрат для даної справи.

Керуючись

ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, п. 5 ч.

1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.

Первісний позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фешн фуд Європа ЛЛС

Україна” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.

Промислова, 5, код ЄДРПОУ 33715603) на користь Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 61701 (шістдесят одну тисячу

сімсот одну) грн. 00 коп. - заборгованості, 617 (шістсот сімнадцять грн.) 00

коп. витрат по сплаті державного мита, 104 (сто чотири) грн. 10 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. 00

коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В

решті вимог за первісним позовом щодо стягнення суми основного боргу в  розмірі 8236,50 грн. відмовити.

4.

Позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 6724,25 грн. пені та

8734,84 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду.

5. В

задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати

наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане

рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та

може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя