Постанова

від 21.11.2012 по справі 0670/6321/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6321/12

категорія 8.2.1

21 листопада 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Савич Д.В.,

за участю:

представників позивача: Похилька О.С. та Кириленка В.П. (за довіреністю 03.03.2009р.);

представника відповідача - Гоніка О.С. (за довіреністю від 18.09.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 07.09.2012 року,-

встановив :

У вересні 2012 року Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 07.09.2012 року, яким підприємству було зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у сумі розміром 17500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0001372301 від 07.09.2012 року.

Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.08.2012 року №1149/22-01/03967636 з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ЛКС" ( код ЄДРПОУ 31076258) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту в декларації за травень 2011 року на суму розміром 17500 грн., що призвело до завищення від"ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року на 17500 грн. Вказане порушення, на думку органу державної податкової служби, виникло внаслідок завищення позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість у розміром 17500 грн. по господарським правовідносинам з ТОВ "ЛКС" з придбання матеріальних активів, які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0001372301 від 07.09.2012 року Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих (далі - Коростенське УВП УТОС) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 03967636, перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області).

Відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ЛКС" ( код ЄДРПОУ 31076258) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за наслідками якої складено акт від 23.08.2012 року №1149/22-01/03967636 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та статей 203, 215, 664 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що призвело до завищення суми податкового кредиту за травень 2011 року на суму 17500 грн., що в свою чергу призвело до завищення від"ємного значення податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 17500 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 07.09.2012 року, яким підприємству було зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість на суму розміром 17500 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ "ЛКС".

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "ЛКС".

Судом встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ТОВ "ЛКС" ("Продавець") укладено договір №4 від 05.04.2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого "Продавець" продає, а "Покупець" придбаває на умовах франко-склад сировину для виготовлення виробів з поліетилену низького тиску марки 276-83, 276-84 (дробленка, гранули), далі Товар, в кількості 40 тонн за ціною 21000 грн. за тонну з врахуванням ПДВ. Загальна сума Договору складає 840000 грн. з урахуванням ПДВ. Товар відвантажується на протязі 10 робочих днів з моменту отримання передплати, автотранспортом "Продавця". Оплата за товар проводиться у гривнях на розрахунковий рахунок "Продавця" на умовах 100% передоплати за партію Товару.

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ЛКС", виконані сторонами.

На виконання умов Договору ТОВ "ЛКС" виписано позивачу видаткову накладну №РН-0000011 від 21.06.2011 року та податкову накладну №11 від 24.05.2011 року на поставку поліетилену литного низького тиску марки 276-83, 276-84.

Факт виконання Договору за вказаний період підтверджуються, податковою та видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "ЛКС" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням про проведення оплати за товар №290 від 24.05.2011 року.

Крім того, придбаний товар в подальшому використаний у власній господарській діяльності підприємства для виробництва готової продукції, що підтверджується вимогами №87 від 22.06.2011 року, №93 від 29.06.2012 року, №103 від 07.07.2011 року, №109 від 20.07.2011 року, №110 від 26.07.2011 року, №112 від 27.07.2011 року, №114 від 28.07.2011 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також не приймає посилання відповідача стосовно того, що здійснення господарських операцій не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Дійсно, товарно-транспортні накладні є документами первинного бухгалтерського обліку. Разом з тим, неправильне оформлення товарно-транспортної накладної не є підставою для висновку про відсутність господарської операції з придбання позивачем вищевказаної продукції, оскільки в судовому засіданні іншими первинними документами безперечно встановлений факт придбання позивачем зазначеного товару з метою його використання у господарській діяльності, пов'язаною з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.

На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ЛКС", останнім виписано видаткову та податкову накладні та надано товарно-транспортну накладну.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкова накладна, видаткова накладна, договір купівлі - продажу, платіжне доручення, підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "ЛКС".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з купівлі у ТОВ "ЛКС" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №00013722301 від 07.09.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 07.09.2012 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0001372301 від 07.09.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 21 листопада 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2012 року.