Постанова

від 16.11.2012 по справі 1170/2а-245/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-245/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Подкопаєва Д.В.,

за участю представників:

позивача - Бабенко А.Г.,

відповідача - Анцибор Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління»(надалі - позивач) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000912300 від 26 жовтня 2011 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем 12.10.2011 р. була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон»за період: квітень, червень 2011 р., за результатами якої складений акт №238/2300/13749739 від 12.10.2011 року. На підставі зазначеного акту, відповідачем 26.10.2011 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000912300. Даним податковим повідомленням-рішенням позивачу, за порушення вимог п.198.6 ст.198 розділ 5 Податкового Кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 34297 грн..

Як зазначено позивачем, відповідач помилково стверджує, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Олерон»за період: квітень, червень 2011 року не спричинюють реального настання правових наслідків і є нікчемними. Такі висновки є не вірними, а податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а отже має бути визнано нечинним і скасовано.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити.

З наданих до суду письмових заперечень та пояснень в судовому засіданні зазначив, що позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані в порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України по контрагенту ТОВ «Олерон», а саме за квітень 2011 року на загальну суму 43380 грн., у тому числі сума ПДВ 7230 грн., за червень 2011 року на загальну суму 162402 грн., у тому числі сума ПДВ 27067 грн.. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, господарські операції купівлі-продажу позивача -ТОВ «Олерон»- з постачальником ПП «Кас-Капітал», відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Отже, за результатами перевірки за період квітень, червень 2011 р. встановлено завищення податкового кредиту по операціям позивача ---- ТОВ «Олерон», що позивач являється кінцевим споживачем - є вигодонабувачем, на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 34297 грн. /а.с.63-71 т.1/.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 21.11.2012 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи, матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд прийшов до наступних правових висновків.

Позивач, 12.12.2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області як юридична особа /а.с.34-36 т.1/.

У період з 10 по 11 жовтня 2011 р. посадовими особами відповідача, на підставі направлення №002334 від 10.10.2011 р., наказу Світловодської ОДПІ №517 від 10.10.2011 р., керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI (далі - ПК України), проведено документальну виїзну перевірку ТДВ «Світловодське кар'єроуправління»(код - 13749739) з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон»(код - 31972697) за період квітень, червень 2011 р., за результатами якої 12.10.2011 р. складено акт №238/2300/13749739 /а.с.77-87 т.1/.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушенням позивачем:

1) п.198.6 ст.198 ПК України, в частині завищення сум податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Олерон»(код - 31972697) за період квітень, червень 2011 року на суму ПДВ 34297 грн., а саме:

- квітень 2011 року на суму ПДВ - 7230 грн.;

- червень 2011 року на суму ПДВ - 27067 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем 26.10.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000912300, яким позивачу, за порушення вимог п.198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 34298 грн., в тому числі 34297 грн. основного платежу, 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.10 т.1/.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 26.10.2011 року за №0000912300 та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Як вказано в акті перевірки позивача, на виконання п.3.1 алгоритму відбору та відпрацювання доведених переліків суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб) у розрізі категорій на регіональному та районному рівнях, керуючись положенням «Про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів ДПС для встановлення місцезнаходження платника податків», затвердженого наказом ДПА України №336 від 17.05.2010 року, ВПМ Олександрійської ОДПІ провів комплекс заходів для встановлення місцезнаходження підприємства «Спец-Інвест»СМОІ «Злагода»(код ЄДРПОУ 37262580). Встановлено, що підприємство «Спец-Інвест»СМОІ «Злагода»має ознаки фіктивності та в діяльності підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності.

Також, 21.09.2011 року складено акт №213/2300/31972697 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Олерон»з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством «Спец-Інвест»СМОІ «Злагода»(код ЄДРПОУ 37262580) за період квітень, червень 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Олерон»вимог: ст.198 ПК України, ст.ст.185, 187, 188 ПК України, ст.ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України /а.с.88-118 т.1/.

Позивач являється наступним контрагентом, в якому взаємовідносини з ТОВ «Олерон»по ланцюгу постачання є нікчемними за період квітень 2011 року на суму ПДВ 7230 грн., червень 2011 року на сумі ПДВ 27066,83 грн..

Проте суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в акті перевірки не зазначено жодного доказу порушення вимог податкового законодавства саме позивачем по справі. Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються не на дослідженні в ході перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон», а на акті перевірки ТОВ «Олерон»по господарським взаємовідносинам з ПП «Спецбуд-Інвест»СМОІ «Злагода»до провадження господарської діяльності якого позивач не має ніякого відношення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Посадові особи відповідача прийшли до висновку, що позивачем допущено порушення вимог п.198.6 ст.198 ПК України в частині завищення сум податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Олерон»(код - 31972697) за період квітень, червень 2011 року на суму ПДВ 34297 грн., а саме: за квітень 2011 року на суму ПДВ 7230 грн.; за червень 2011 року на суму ПДВ 27067 грн..

Як зазначено в акті, для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Олерон»за квітень, червень 2011 року позивачем на запит Світловодської ОДПІ №11152/10/23-309 від 30.09.2011 року було надано такі первинні документи (завірені копії документів): 1) лист відповідь вх.№18782/10 від 05.10.2011 року; 2) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Олерон»(код ЄДРПОУ -31972697) №214274 від 11.07.2011 року; 3) довідка №32 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; 4) копія свідоцтва №155601722 від 16.07.2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Олерон»(код ЄДРПОУ -31972697); 5) довідка про взяття на облік платника податків (форма 4-ОПП) ТОВ «Олерон»(код ЄДРПОУ -31972697); 6) договір на поставку нафтопродуктів №01 /01-2011 від 01.01.2011 року; 7) видаткова накладна № РН -0000188 від 21.04.2011 року; 8) видаткова накладна № РН-0000327 від 02.06.2011 року; 9) видаткова накладна № РН-0000352 від 10.06.2011 року; 10) податкова накладна № 29 від 21.04.2011 року; 11) податкова накладна № 6 від 02.06.2011 року; 12) податкова накладна № 19 від 10.06.2011 року; 13) платіжне доручення № 185 від 07.04.2011 року; 14) платіжне доручення № 539 від 09.06.2011 року; 15) платіжне доручення № 543 від 16.06.2011 року; 16) платіжне доручення № 562 від 17.06.2011 року; 17) платіжне доручення № 580 від 22.06.2011 року; 18) платіжне доручення № 606 від 29.06.2011 року; 19) товарно-транспортна накладна №52 від 10.06.2011 року; 20) товарно-транспортна накладна № 46 від 02.06.2011 року; 21) товарно-транспортна накладна № 33 від 21.04.2011 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Олерон»(Продавець) та позивачем (Покупець) 01.01.2011 року укладено договір на поставку нафтопродуктів №01/01-2011. Відповідно до умов даного договору №01/01-2011 позивачем було придбано дизельне паливо підвищеної якості (Євро-4) марки В виду ІІ в асортиментів в кількості та за ціною, вказаною в рахунках, накладних, на кожну партію /а.с.21 т.1/.

Оформлення господарської операції між позивачем та ТОВ "Олерон" в квітні, червні 2011 р. підтверджується наданими позивачем документами (тих, що надані й посадовим особам відповідача на їх запит), а саме:

1) податковими накладними: №29 від 21.04.2011 року на суму 43380 грн., в т.ч. сума ПДВ 7230 грн. /а.с.22 т.1/, №6 від 02.06.2011 року на суму 84357 грн., в т.ч. сума ПДВ 14059,50 грн. /а.с.24 т.1/, №19 від 10.06.2011 року на суму 78044 грн., в т.ч. сума ПДВ 13007,33 грн. /а.с.26 т.1/,

2) видатковими накладними: №РН-0000188 від 21.04.2011 року на суму 43380 грн., в т.ч. сума ПДВ 7230 грн. /а.с.23 т.1/, №РН-0000327 від 02.06.2011 року на суму 84357 грн., в т.ч. сума ПДВ 14059,50 грн. /а.с.25 т.1/, №РН-0000352 від 10.06.2011 року на суму 78044 грн., в т.ч. сума ПДВ 13007,33 грн. /а.с.27 т.1/,

3) платіжними дорученнями: №185 від 07.04.2011 року /а.с.28 т.1/, №539 від 09.06.2011 року /а.с.29 т.1/, №543 від 15.06.2011 року /а.с.30 т.1/, №562 від 17.06.2011 року /а.с.31 т.1/, №580 від 22.06.2011 року /а.с.32 т.1/, №606 від 29.06.2011 року /а.с.33 т.1/.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень, червень 2011 року /а.с.165-204 т.1/.

Отримання та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Олерон»товару (нафтопродуктів) підтверджується: 1) видатковими відомостями на отримання ПММ з квітень, червень 2011 року /а.с.207-219 т.1/; 2) копіями свідоцтв про реєстрацію ТЗ та технічними паспортами на автомобілі БЕЛАЗ /а.с.205-206, 220-222 т.1/.

Вказані обставини та досліджені в ході судового розгляду первинні документи не ставлять під сумнів реальність здійсненої позивачем та ТОВ «Олерон»господарської операції, яка відповідачем визнана такою, що не відбулась. Також, на дату складання податкових накладних ТОВ «Олерон»було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією акту перевірки від 21.09.2011 року №213/2300/31972697 /а.с.88-118 т.1/.

Таким чином, суд критично оцінює твердження відповідача, що позивач являється наступним контрагентом в якому взаємовідносини з ТОВ «Олерон»по ланцюгу постачання є нікчемними за квітень, червень 2011 року.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами яких є позивач та ТОВ «Олерон»було укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачені ТОВ «Олерон»суми ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 26.10.2011 р. №0000912300, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 32,19 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 26 жовтня 2011 року №0000912300.

3.Стягнути на користь ТДВ «Світловодське кар'єроуправління»(код 13749739) з Державного бюджету України судові витрати по справі в сумі 32,19 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунків Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 21.11.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько