Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а-10007/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. № 2а-10007/10/1370

м. Львів

12 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.

секретар судового засідання - Ячмінська Я.О.

з участю

представника позивача Якимів А.В.

представника відповідача Мамай П.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Правда»до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Правда", звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000302311/0/9999 від 20.10.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002253301 від 21.10.2010р., прийнятих відповідачем, Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем вказаних рішень, оскільки позивачем вимог чинного законодавства не порушено, викладені у акті перевірки висновки податкового органу необґрунтовані.

У зв'язку з проведеною реорганізацією позивача та відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну позивача правонаступником - приватним підприємством "Західний Буг" та заміну відповідача правонаступником -Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено сторонам, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, вважає викладені у акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства безпідставними, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, просить у задоволенні позову відмовити повністю

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

В с т а н о в и в:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області з 25.08.2010 р. по 05.10.2010 р. проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" код за ЄДРПОУ 30061764 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., про що 12.10.2010р. складено акт №257/23-018/30061764 (т.1 а.с.9-41).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято 20.10.2010 р. податкове повідомлення-рішення №0000302311/0/9999 (т.1 а.с.43) про визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 662449 грн. (основний платіж - 24593 грн., штрафна (фінансова) санкція - 637856 грн.) та прийнято 21.10.2010р. рішення №0002253301 (т.1 а.с.42) про застосування за порушення норм з регулювання обігу готівки штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4328,74 грн.

Підставою прийняття спірних рішень є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем:

- п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11. Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24593,33 грн. у тому числі: жовтень - 2008р. - 24593,33грн. (декларація №3 загальна);

- п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7. пп.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 ВР "Про податок на додану вартість", із внесеними змінами і доповненнями, ТзОВ "Правда" завищено податковий кредит на суму 16298,00 грн., в т.ч: за липень 2008р. на суму 14911,00 грн.. за серпень 2008р. на суму 12,00 грн., за вересень 2008р. на суму 554,00 грн., за грудень 2008р. на суму 821,00 грн.

Сума ПДВ 16298,00 грн. (декларація №2) у відповідності до п.11.29 ст.11 зазначеного Закону та п.5 Порядку акумуляції та використання коштів визначено постановою КМУ від 26.02.1999р. №271 (у редакції постанови КМУ від 23.04.2001р. №374) залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Дані кошти перераховуються на окремий рахунок. Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 11.04.2002 року №488 не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до держбюджету у безспірному порядку.

- п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із внесеними змінами і доповненнями, відповідно до якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в оподатковуваних операціях та в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

ТзОВ "Правда" завищено податковий кредит з наступним виправлення помилки (проведено коригування) на 9000,00грн.. в тому числі по місяцях: квітень 2009р. 1500,00 грн. коригування проведено у місяці серпні 2009р., травень 2009р. 7500,00 грн. коригування проведено у місяці серпні 2009р.

- неправомірно використано кошти для власних потреб перерахованих на спецрахунок у червні 2009 року у зв'язку із втратою чинності постанови КМУ №271, ст. 11,29 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в сумі 538925 грн.

- п.3.1; п.7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 40/10320 від 13.01.2005р. видачу коштів під звіт без подання одержувачем належно оформлених підтверджуючих документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, акта закупки на ринку), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів в сумі 4328,74 грн.

Вказані порушення полягають у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у результаті неправильного ведення податкового обліку при здійсненні фінансово-господарських операцій з СТзОВ "Дружба" (реалізація мінеральних добрив у жовтні 2008 року), завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок віднесення сум ПДВ до звітного періоду податкових накладних минулого періоду, завищенні податкового кредиту по податкових накладних одержаних від ТзОВ "Радехів-цукор", неправомірне використання коштів для власних потреб перерахованих на спецрахунок, видача коштів під звіт без подання одержувачем належно оформлених підтверджуючих документів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно акта перевірки (с.10) відповідачем встановлено списання позивачем на витрати виробництва міндобрива (тукосуміш) для посівів на полях СТзОВ "Дружба" у жовтні 2008 року згідно накладних внутрішньогосподарського призначення, згідно картки рахунку 2081 та матеріальних звітів по мінеральних добривах за жовтень 2008 року, які не включені в податкове зобов'язання від реалізації тукосуміші СТзОВ "Дружба" в сумі 147560 грн., в тому числі ПДВ 24593,33 грн.

Проте долучений позивачем звіт про рух матеріальних цінностей по рахунку мінеральні добрива за вересень-жовтень 2008 р. (т.1 а.с.129-130), акт №8 від 07.10.2008р. про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив (т.1 а.с.131), картка рахунку 2081 (т.1 а.с.132) вказують на те, що мінеральні добрива у жовтні місяці 2008р. використані позивачем.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Жодних доказів того, що вказані мінеральні добрива у жовтні 2008 року позивачем використані для посів на полях іншої юридичної особи - СТзОВ "Дружба" матеріали адміністративної справи не містять і такі відповідачем під час розгляду справи не надано.

З урахуванням наведеного, викладене у акті перевірки порушення про списання позивачем на витрати виробництва міндобрива (тукосуміш) для посівів на полях СТзОВ "Дружба" у жовтні 2008 року мінеральних добрив в сумі 147560 грн., не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації тукосуміші в сумі 24593,33 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено включення позивачем у липні 2008 року до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.241) податкової накладної №1243 від 23.06.2008р., отриманої від Червоноградської філії ДП „Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на суму 923,78грн., в т.ч.ПДВ 3,96грн. (т.1 а.с.165), №1998 від 12.05.2008р., отриманої від ТзОВ «Радехів-цукор»на суму 7371,00грн., в т.ч. ПДВ 1228,50 грн. (т.1 а.с.164), №14.06-8 від 14.06.2008р., отриманої від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 9710,92грн., в т.ч. ПДВ 1618,50 грн. (т.1 а.с.163); №20.06-30 від 20.06.2008р., від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 4093,59грн., в т.ч. ПДВ 682,27 грн.(т.1 а.с.161); №17.06-28 від 17.06.2008р., отримана від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 2801,57грн., в т.ч. ПДВ 466,93 грн. (т.1 а.с.160), №12.06-22 від 12.06.2008р., від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 18443,12грн., в т.ч. ПДВ 3073,87 грн. (т.1 а.с.159), №04.06-15 від 04.06.2008р., отримана від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 44912,09грн, ПДВ 7485,36 грн. (т.1 а.с.158); №830/3 від 11.04.2008р., отримана від ПП «Лан»на суму 21,32 грн., в т.ч. ПДВ 3,55 грн. (т.1 а.с.157). Зазначена у вказаних накладних сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту у липні 2008 року згідно декларації (т.1 а.с.235-241).

У серпні 2008р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.232-233) - податкову накладну №453 від 29.02.2008р. (т.1 а.с.166), отриману від ДП «РМ «ВАТ»Рівненське РТП»на суму 69,90грн., ПДВ 11,65грн.; у вересні 2008 року позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.223-224) податкову накладну №25.06-18 від 25.06.2008р. (т.1 а.с. 167), отриману від ТзОВ «Донснаб-Захід»на суму 3324,20грн., в т.ч. ПДВ 554,20 грн.; у грудні 2008р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних (т.1 а.с.190-191) податкову накладну № 539 від 10.06.2008р. (т.1 а.с.168), отриману від ТзОВ «Терра Сицелія»на суму 4928,04грн., в т.ч. ПДВ 821,34грн.

Зазначена у вказаних накладних сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту у серпні, вересні та грудні 2008 року згідно декларацій (т.1 а.с.225-231, 221-222, 183-189).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 цього Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин з урахуванням положень п.п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних, тому висновок акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 16298 грн. на підставі податкових накладних минулих періодів не ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Водночас у акті перевірки відповідачем не зазначено, які податкові накладні видані ТзОВ "Радехів-цукор" не відповідають встановленим законом вимогам чи відсутні у позивача, що б не дозволяло позивачу включати суму податку на додану вартість, зазначену у таких накладних до податкового кредиту, та здійснювати коригування.

Висновки акта перевірки не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства позивачем. Жодних доказів того, що укладені позивачем з ТзОВ "Радехів-цукор" договори (т.1 а.с133-154) визнані в установленому порядку недійсними, матеріали справи не містять.

Згідно платіжних доручень від 02.06.2009 року №832, №830, №831, від 03.06.2009р. №176, №843, від 11.06.2009р. №860, №857, №856, від 12.06.2009р. №870, №869 (т.1 а.с.173-182) позивачем перераховано згідно спец. декларацій на спеціальний рахунок податок на додану вартість за жовтень-листопад 2008 року в сумі 538925 грн.

Вказані кошти позивачем перераховано з тих підстав, що ТзОВ "Правда" до 01.01.2009р. застосовувало спеціальний інший режим оподаткування ПДВ, установлений п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачав отримання та акумуляцію коштів на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників щодо реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її перероблення. Застосування встановлених законодавчих норм регулювалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 "Про Порядок акумуляції та використання, коштів які зараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва...".

Згідно з п.4 Порядку №271 залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ за скороченою формою з реалізованої продукції, товарів(робіт. послуг) власного виробництва, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною ТзОВ "Правда" від покупців, та сумою ПДВ сплаченою ним постачальникам, перераховувалася підприємством з поточного на окремий рахунок.

З 1 січня 2009 року змінився пільговий режим оподаткування підприємств сільськогосподарської галузі, встановлений п.11.29. та 11.21 ст.11 Закону України від 03.04.1997 року №168 "Про податок на додану вартість"(п. 11.29. - повністю втратив чинність п.11.21 - частково втратив чинність).

У зв'язку з цим, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 та від 12.05.1999р. №805 платники ПДВ - сільгоспвиробники, які застосовували спеціальний режим оподаткування ПДВ до 1 січня 2009 року (п.11.29. та 11.21 ст.11 Закону), зобов'язані з 1 березня 2009 року закрити окремі рахунки у відповідних установах банків, а залишки коштів, що рахувалися на зазначену дату у повному обсязі слід перерахувати до державного бюджету.

Згідно з п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 Порядку №271 у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Відтак відповідач неправомірно визначив у якості штрафних санкцій з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, перераховані на спеціальний рахунок та які повинні використовуватись лише для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, проте використані не за призначенням, оскільки вказаним Порядком № 271 визначена процедура стягнення таких сум податку на додану вартість до державного бюджету у безспірному порядку, а не у якості податкового зобов'язання, штрафних санкцій.

Пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року N 265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані згідно ст. 3 вказаного Закону проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки відповідно до п.6 ст. 9 вказаного Закону не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок;

Відповідно до ст.1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (у редакції чинній на час вчинення порушення) (далі - Господарський кодекс України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За своєю суттю штрафна санкція, встановлена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановленої статтею 238 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції чинній на час вчинення порушення), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням викладеного штрафні санкції за порушення вчиненні позивачем у 2008-2009 році накладено відповідачем за межами строків, що передбачені ст. 250 ГК України.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському і обліку»затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. № 88 від первинні документи (на і паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У матеріалах справи містяться підтверджуючі документи (т.1 а.с.79-85) про використання коштів, які містять необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відтак викладений у акті перевірки висновок відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 4328,74 грн. та порушення п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 є безпідставним.

Також слід зазначити, що притягнення головного бухгалтера ТзОВ "Правда" до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно з постановою Бродівського районного суду м. Львова (т.2 а.с.72), не є підставою для висновку про заниження нарахування підприємством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24593,33 грн., оскільки ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність не за заниження нарахування податку, а за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідно до ч.2 ст.71 КАС України на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 3,40 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області №0000302311/0/9999 від 20.10.2010 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області №0002253301 від 21.10.2010р.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Західний Буг»(Львівська область, Радехівський район, село Павлів, проспект Юності 39) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2012р. 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.