Ухвала

від 13.03.2015 по справі 2а-10007/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015р. Справа № 9104/181864/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Хобор Р.Б.,

судді Попка Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Броди Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-10007/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Правда” (правонаступник – Товариство з обмеженою відповідальністю “Західний Буг”), с.Пониковиця Бродівського району Львівської області

до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби, м.Броди Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Правда" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000302311/0/9999 від 20.10.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002253301 від 21.10.2010р.

У зв'язку з проведеною реорганізацією позивача та відповідача, судом відповідно до вимог ст.55 КАС України, допущено заміну позивача правонаступником: Приватним підприємством "Західний Буг" та заміну відповідача правонаступником: Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем вказаних рішень, оскільки позивачем вимог чинного законодавства не порушено, викладені у акті перевірки висновки податкового органу необґрунтовані.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно визначив у якості штрафних санкцій з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, перераховані на спеціальний рахунок та які повинні використовуватись лише для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, проте використані не за призначенням, оскільки спеціальним Порядком визначена процедура стягнення таких сум податку на додану вартість до державного бюджету у безспірному порядку, а не у якості податкового зобов'язання, штрафних санкцій, штрафні санкції за порушення, вчиненні позивачем у 2008-2009рр., застосовано відповідачем за межами строків, передбачених вимогами ст.250 ГК України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Державна податкова інспекція у Бродівському районі Львівської області оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не досліджено обставини списання на витрати виробництва міндобрива (тукосуміш) для посівів на полях ТзОВ "Дружба". Податковий кредит з ПДВ на суму 16298,00грн. по податкових накладних попереднього звітного періоду неправомірно віднесено до податкового кредиту за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. (тобто несвоєчасно).

Податкове зобов'язання в сумі 538925,00грн., як неправомірне використання коштів для власних потреб, перерахованих на спецрахунок у червні 2009р., у зв'язку із втратою чинності ПКМ "Про порядок акумуляції та використання коштів на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників щодо реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її перероблення", ст.ст.11.29 Закону України "Про податок на додану вартість", та введенням в дію ст.81 Закону України "Про податок на додану вартість", підлягає стягненню у вигляді штрафної санкції.

Донарахована сума 65836,00грн. ПДВ в результаті допущеної арифметичної та методологічної помилки при складанні податкової звітності з ПДВ, була погоджена бухгалтерією позивача та фактично сплачена, тому підстави для скасування ППР в цій частині відсутні.

Відносно скасування рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, то первинні документи позивачем до перевірки не надавались і були долучені вже до суду, тому вони не є належними доказами.

Від позивача до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких обґрунтовується правомірність постанови суду першої інстанції. Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівської області з 25.08.2010р. по 05.10.2010р. проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р., про що 12.10.2010р. складено акт №257/23-018/30061764.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято 20.10.2010р. податкове повідомлення-рішення №0000302311/0/9999 про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 662449,00грн. (основний платіж – 24593,00грн., штрафна (фінансова) санкція – 637856,00грн.) та прийнято 21.10.2010р. рішення №0002253301 про застосування за порушення норм з регулювання обігу готівки штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4328,74грн.

Підставою прийняття спірних рішень є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем вимог:

- п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24593,33 грн. у тому числі: жовтень – 2008р. – 24593,33грн. (декларація №3 загальна);

- п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТзОВ "Правда" завищено податковий кредит на суму 16298,00грн., в т.ч: за липень 2008р. на суму 14911,00грн.. за серпень 2008р. на суму 12,00грн., за вересень 2008р. на суму 554,00грн., за грудень 2008р. на суму 821,00грн.

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТзОВ "Правда" завищено податковий кредит з наступним виправлення помилки (проведено коригування) на 9000,00грн.. в тому числі по місяцях: квітень 2009р. – 1500,00грн. коригування проведено у місяці серпні 2009р., травень 2009р. – 7500,00грн. коригування проведено у місяці серпні 2009р.

- неправомірно використано кошти для власних потреб перерахованих на спецрахунок у червні 2009р. у зв'язку із втратою чинності постанови КМУ №271, ст.ст.11,29 Закону України "Про податок на додану вартість" в сумі 538925,00грн.

- п.3.1; п.7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., що полягало у видачі коштів під звіт без подання одержувачем належно оформлених підтверджуючих документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, акта закупки на ринку), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів в сумі 4328,74грн.

Вказані порушення полягають у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у результаті неправильного ведення податкового обліку при здійсненні фінансово-господарських операцій з СТзОВ "Дружба" (реалізація мінеральних добрив у жовтні 2008р.), завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок віднесення сум ПДВ до звітного періоду податкових накладних минулого періоду, завищенні податкового кредиту по податкових накладних одержаних від ТзОВ "Радехів-цукор", неправомірне використання коштів для власних потреб перерахованих на спецрахунок, видача коштів під звіт без подання одержувачем належно оформлених підтверджуючих документів.

При прийнятті рішення по суті позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000302311/0/9999 від 20.10.2010р., суд першої інстанції виходив з наступного:

Викладене у акті перевірки порушення про списання позивачем на витрати виробництва міндобрива (тукосуміш) для посівів на полях СТзОВ "Дружба" у жовтні 2008р. мінеральних добрив на суму 147560,00грн. не підтверджено належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи наявний долучений позивачем звіт про рух матеріальних цінностей по рахунку: мінеральні добрива за вересень-жовтень 2008р., акт №8 від 07.10.2008р. про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, картка рахунку 2081. Ці документи вказують на те, що мінеральні добрива на суму 147560,00грн. (ПДВ 24593,33грн.) у жовтні місяці 2008р. використані позивачем.

Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не долучено. За таких обставин, висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації тукосуміші в сумі 24593,33грн. судом першої інстанції правомірно визнано таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 16298,00грн. на підставі податкових накладних минулих періодів.

Позивачем у липні 2008р. було включено до реєстру отриманих податкових накладних – податкову накладну №1243 від 23.06.2008р., отриману від Червоноградської філії ДП "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на суму 923,78грн., в т.ч. ПДВ 3,96грн., №1998 від 12.05.2008р., отриману від ТзОВ "Радехів-цукор" на суму 7371,00грн., в т.ч. ПДВ 1228,50грн., №14.06-8 від 14.06.2008р., отриману від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 9710,92грн., в т.ч. ПДВ 1618,50грн.; №20.06-30 від 20.06.2008р., від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 4093,59грн., в т.ч. ПДВ 682,27грн.; №17.06-28 від 17.06.2008р., отриману від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 2801,57грн., в т.ч. ПДВ 466,93грн., №12.06-22 від 12.06.2008р., від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 18443,12грн., в т.ч. ПДВ 3073,87грн., №04.06-15 від 04.06.2008р., отриману від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 44912,09грн, ПДВ 7485,36грн. №830/3 від 11.04.2008р., отриману від ПП "Лан" на суму 21,32грн., в т.ч. ПДВ 3,55грн. Зазначена у вказаних накладних сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту у липні 2008р., згідно із декларацією, наявної в матеріалах справи.

У серпні 2008р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних – податкову накладну №453 від 29.02.2008р., отриману від ДП "РМ "ВАТ" Рівненське РТП" на суму 69,90грн., ПДВ 11,65грн.

У вересні 2008р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну №25.06-18 від 25.06.2008р., отриману від ТзОВ "Донснаб-Захід" на суму 3324,20грн., в т.ч. ПДВ 554,20грн.; у грудні 2008р. позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну №539 від 10.06.2008р., отриману від ТзОВ "Терра Сицелія" на суму 4928,04грн., в т.ч. ПДВ 821,34грн.

Зазначена у вказаних накладних сума податку на додану вартість включена позивачем до податкового кредиту у серпні, вересні та грудні 2008р., згідно із деклараціями, наявними у матеріалах справи.

Вимогами п.п.7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п.15.3.1 цього Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Тому судом першої інстанції висновок акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 16298,00грн. на підставі податкових накладних минулих періодів правильно визнано таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Також в процесі перевірки податковим органом було встановлено, що згідно із платіжними доручень від 02.06.2009р. №832, №830, №831, від 03.06.2009р. №176, №843, від 11.06.2009р. №860, №857, №856, від 12.06.2009р. №870, №869 позивачем перераховано, згідно зі спеціальними деклараціями на спеціальний рахунок податок на додану вартість за жовтень-листопад 2008р. в сумі 538925,00грн.

Як було встановлено судом першої інстанції, вказані кошти позивачем перераховано з тих підстав, що ТзОВ "Правда" до 01.01.2009р. застосовувало спеціальний інший режим оподаткування ПДВ, встановлений п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачав отримання та акумуляцію коштів на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників щодо реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її перероблення. Застосування встановлених законодавчих норм регулювалось Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.1999р. №271 “Про порядок акумуляції та використання коштів, які зараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва” .

Згідно з п.4 вищезгаданого Порядку №271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ за скороченою формою з реалізованої продукції, товарів (робіт. послуг) власного виробництва, тобто, різниця між сумою ПДВ, одержаною ТзОВ "Правда" від покупців, та сумою ПДВ сплаченою ним постачальникам, перераховувалася підприємством з поточного на окремий рахунок.

З 01.01.2009р. змінився пільговий режим оподаткування підприємств сільськогосподарської галузі, встановлений п.п.11.29. та 11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (п.11.29. – повністю втратив чинність, п.11.21 – частково втратив чинність).

У зв'язку із зазначеним, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 та від 12.05.1999р. №805 платники ПДВ – сільгоспвиробники, які застосовували спеціальний режим оподаткування ПДВ до 01.01.2009р. (п.11.29. та 11.21 ст.11 Закону), зобов'язані з 01.03.2009р. закрити окремі рахунки у відповідних установах банків, а залишки коштів, які рахувались на зазначену дату у повному обсязі слід перерахувати до державного бюджету.

Згідно із вимогами п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.4 Порядку №271, у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Таким чином, відповідачем неправомірно визначено у якості штрафних санкцій з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, перераховані на спеціальний рахунок та які повинні використовуватись лише для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, проте використані не за призначенням, оскільки ПКМ "Про порядок акумуляції та використання коштів на спеціальних рахунках сільськогосподарських товаровиробників щодо реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її перероблення" визначена процедура стягнення таких сум податку на додану вартість до державного бюджету у безспірному порядку, а не у якості податкового зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 04.07.2011р., у разі відсутності правового механізму безспірного списання коштів, податковий орган має право звернутись до суду з позовними вимогами до суб'єкта господарювання про стягнення відповідної суми коштів.

При прийнятті рішення по суті позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002253301 від 21.10.2010р., суд першої інстанції виходив з наступного:

В акті перевірки міститься висновок відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 4328,74грн. та порушення п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.

Однак, в матеріалах справи містяться підтверджуючі документи про використання коштів, які містять необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані згідно ст. Із вказаного Закону вбачається, що проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За своєю суттю штрафна санкція, встановлена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановленої статтею 238 ГК України.

Згідно із вимогами ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відтак, викладений у акті перевірки висновок відповідача про відсутність у позивача платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 4328,74грн. та порушення п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, є безпідставним. Крім цього, штрафні санкції за порушення вчиненні позивачем у 2008-2009рр. накладено відповідачем за межами строків, що передбачені ст.250 ГК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до дублювання висновків, відображених податковим органом в акті перевірки. Дані доводи вже були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм було надано ґрунтовну та правильну правову оцінку, зокрема, судом враховано, що використання добрив позивачем на полі іншого суб'єкта господарювання не підтверджено матеріалами справи; податковий кредит платнику податку не обов'язково формувати відразу після здійснення господарської операції; і податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 538925,00грн., і донарахована сума 65836,00грн. податку на додану вартість мали б стягуватися в порядку звернення до суду з позовом про стягнення коштів в бюджет з платника податку, а не шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення; а штрафні санкції щодо порушень у сфері регулювання обігу готівки накладено відповідачем за межами строків, що передбачені ст.250 ГК України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області №0000302311/0/9999 від 20.10.2010р., визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області №0002253301 від 21.10.2010р.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-10007/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Правда” (правонаступник – Товариство з обмеженою відповідальністю “Західний Буг”) до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. у справі №2а-10007/10/1370, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Р.Б. Хобор

Суддя Я.С. Попко