Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-47/12358-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/12358-2012 20.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Нова лінія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тодор"

про стягнення 71 667,60 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Осипова О.С. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.11.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 71 667,60 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/12358-2012, розгляд справи було призначено на 09.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012, у зв'язку із неявкою представників відповідача, розгляд справи було відкладено до 23.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 розгляд справи було відкладено до 08.11.2012, з метою виконання сторонами вимоги суду, а також продовжено строк розгляду спору в справі № 5011-47/12358-2012.

В судовому засіданні 08.11.2012 було оголошено перерву до 20.11.2012.

В судовому засіданні 20.11.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання вимог договору № 7785/110912 від 21.09.2011 відповідно до платіжного доручення № 14554 від 15.05.2012 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 510 104,40 грн., однак відповідач здійснив поставку товару лише на суму 438 436,80 грн., а тому, на думку позивача відповідач безпідставно отримав та не повернув позивачу грошові кошти в сумі 71 667,60 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду про стягнення з відповідача наведеної суми.

Відповідач своїх представників в дане судове засідання -не направив. Однак, в судовому засіданні 08.11.2012 представник відповідача заперечив проти заявлених вимог та повідомив суд про те, що між сторонами було укладено договір № 1635/190411 від 19.04.2011 на виконання умов якого відповідач поставив позивачу товар, який ПрАТ "Нова лінія" оплатило частково, внаслідок чого у позивача перед відповідачем виник борг в сумі 57 882,13 грн., та у зв'язку з чим між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних зобов'янь, а тому на думку відповідача, борг в сумі 57 882,13 грн. за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 відповідачем перед позивачем погашений.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2011 між позивачем -Приватним акціонерним товариством "Нова лінія" , як покупцем , та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай-Тодор", як постачальником, було укладено договір № 7785/110912, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 7785/110912 від 21.09.2011 сторони погодили, що товар поставляється протягом одного календарного дня з моменту оплати товару позивачем (п. 4.1.). Позивач зобов'язаний сплатити вартість товару, шляхом внесення 100 % передоплати протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунків-фактур, оформлених на умовах та на підставі даного договору (п. 5.1.).

Відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 040505 від 04.05.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) на оплату товару за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 , позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 510 104,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14554 від 15.05.2012 на суму 510 104,40 грн. (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Згідно накладної № 180524 від 18.05.2012 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, відповідачем було поставлено позивачу продукцію лише на суму 438 436,80 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач так і не здійснив поставку продукції на суму 71 667,60 грн., у зв'язку з чим позивач звернулося до відповідача з вимогою № 7979 від 06.06.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) про повернення грошових коштів в сумі 71 667,60 грн. Надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 12.06.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 6559 від 12.06.2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі). Відповідач отримав вимогу № 7979 від 06.06.2012 15.06.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач так і не повернув грошові кошти на суму 71 667,60 грн., свого обов'язку щодо поставки оплаченої позивачем продукції -не виконав, а тому позивач, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 71 667,60 грн. як безпідставно набутих грошових коштів.

Разом з тим, відповідач в письмових поясненнях по справі наголошував на тому, що у ТОВ "Ай-Тодор" заборгованість перед позивачем за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 -відсутня, оскільки між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог по договору поставки № 1635/190411 від 19.04.2011 та договору № 7785/110912 від 21.09.2011, що, на думку відповідача, підтверджується листом № 3005-12 від 30.05.2012 та актом проведення взаємозаліку зустрічних зобов'язань сторін від 30.05.2012.

Отже, судом встановлено, що 19.04.2011 між сторонами було укладено договір № 1635/190411, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 1635/190411 від 19.04.2011 сторони погодили, що позивач оплачує товар шляхом переказу на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту реалізації товару позивачем (п. 5.1.).

Як зазначає відповідач ТОВ "Ай-Тодор" згідно видаткових накладних за період з 22.04.2011 до 21.07.2011 2012 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб, на виконання вимог договору № 1635/190411 від 19.04.2011 поставило позивачу товар на загальну суму 143 793,84 грн., однак ПрАТ «Нова лінія»здійснило лише часткову оплату товару, внаслідок чого у позивача утворилася перед відповідачем заборгованість в сумі 57 882,13 грн.

Відповідач зазначає, що у зв'язку із наведеним він звернувся до позивача з листом № 3005-12 від 30.05.2012 2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), в якому запропонував позивачу провести взаємозалік зустрічних вимог за договором поставки № 1635/190411 від 19.04.2011 та договором № 7785/110912 від 21.09.2011 . Разом із наведеним листом відповідач надіслав і акт проведення взаємозаліку зустрічних зобов'язань сторін від 30.05.2012 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Отже, із врахуванням наведеного, відповідач наголошує на тому, що заборгованість № 7785/110912 від 21.09.2011 в сумі 57 882,13 грн. ТОВ "Ай-Тодор" перед позивачем погашена.

Разом з тим, позивач в письмових пояснення по справі повідомив суд про те, що ним на виконання вимог договору № 1635/190411 від 19.04.2011 на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 125 104,94 грн. як оплата за товар, що підтверджується платіжними дорученнями на суму загальну 125 104,94 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), у зв'язку з чим інформація про наявність заборгованості в сумі 57 882,13 грн. за наведеним договором не відповідає дійсності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право

вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як покупець, на виконання умов договору № 7785/110912 від 21.09.2011 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 510 104,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14554 від 15.05.2012 на суму 510 104,40 грн. Проте відповідач, як постачальник, свій обов'язок щодо поставки оплаченого позивачем товару за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 виконав частково, поставивши позивачу товар лише на суму 438 436,80 грн., що підтверджується накладною № 180524 від 18.05.2012, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 7979 від 06.06.2012 про повернення грошових коштів в сумі 71 667,60 грн., яку відповідач згідно рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення, отримав 15.06.2012, однак залишив без виконання.

Серед іншого, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір поставки № 1635/190411 від 19.04.2011, внаслідок чого відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 143 793,84 грн., що підтверджується накладними за період з 22.04.2011 до 21.07.2011 2012, які підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб, а у зв'язку з тим, що позивач не здійснив повної оплати поставленого товару за наведеним договором, відповідач звернувся до позивача з листом № 3005-12 від 30.05.2012, в якому запропонував позивачу провести взаємозалік зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 1635/190411 від 19.04.2011 та договором № 7785/110912 від 21.09.2011, підписавши акт проведення взаємозаліку зустрічних зобов'язань сторін від 30.05.2012, за умовами якого сторони зараховують один одному заборгованість на суму 57 882,13 грн., яка у позивача перед відповідачем виникла внаслідок не оплати ПрАТ «Нова лінія»товару за договором № 1635/190411 від 19.04.2011, а у відповідача перед позивачем внаслідок недопоставленого товару за договором № 7785/110912 від 21.09.2011.

Однак, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що у позивача за наведеним договором не існує заборгованість перед відповідачем за договором № 1635/190411 від 19.04.2011 саме в сумі 57 882,13 грн., оскільки ПрАТ "Нова лінія" на розрахунковий рахунок відповідача на виконання вимог наведеного договору № 1635/190411 від 19.04.2011 було перераховано грошові кошти в сумі 125 104,94 грн. як оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 125 104,94 грн.

Таким чином, суд дослідивши акт проведення взаємозаліку зустрічних зобов'язань сторін від 30.05.2012, встановив, що вказаний акт не містить ані підпису уповноваженого представника позивача, ані печатки юридичної особи.

Однак, частина 2 коментованої статті зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

Разом з тим, суд відзначає, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, з огляду на викладене, зустрічні однорідні вимоги можуть бути зарахованими лише за наявності трьох вищенаведених умов в сукупності, а тому відсутність однієї із таких вимог унеможливлює проведення зарахування таких вимог.

Судом встановлено, що пунктом 5.1. договору № 1635/190411 від 19.04.2011 сторони погодили, що позивач оплачує товар шляхом переказу на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту реалізації товару позивачем.

Таким чином, оскільки суду станом на день винесення рішення у даній справі не надано належних та допустимих доказів у розуміння ст.ст. 32-34 ГПК України, що підтверджують реалізацію позивачем товару на суму 18 688, 15 грн. (143 793,84 грн. -(поставлений товар) -125 104,94 грн. (оплачений товар)) за договором № 1635/190411 від 19.04.2011,суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання, настання якого є однією із умов для зарахування зустрічних однорідного вимог, за наведеним договором щодо оплати товару на суму 18 688, 15 грн. -не настав, а тому, враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем було подано до суду належні та допустимі докази у розуміння ст.ст. 32-34 ГПК України, що підтверджують оплату позивачем товару за договором № 1635/190411 від 19.04.2011 на суму 125 104,94 грн., твердження відповідача про те, що заборгованість на суму 57 882,13 грн. у відповідача за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 перед позивачем -відсутня, є безпідставними та необгрунтованими, у зв'язку з чим судом відхиляються.

Серед іншого, суд відзначає, що відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Таким чином, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на ст. 1212 ЦК України та просить суд стягнути з відповідача 71 667,60 грн. як безпідставно набуті грошові кошти, в той час як з матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував грошові кошти у вищенаведеній сумі на розрахунковий рахунок відповідача саме на виконання вимог договору № 7785/110912 від 21.09.2011 згідно виставленого відповідачем позивачу рахунку-фактури № 040505 від 04.05.2012 про що зазначено в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу», а тому враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що правова природа грошових коштів в розмірі 71 667,60 грн. визначена саме ст. 693 грн., а саме як попередня оплата товару, а в даному випадку попередня оплата за товар за договором № 7785/110912 від 21.09.2011 згідно рахунку-фактури № 040505 від 04.05.2012, у зв'язку з чим суд розглядає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 71 667,60 грн. в контексті ст. 693 Цивільного кодексу України як повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Отже, відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань за договором № 01/0811 від 01.08.2011, а також доказів повернення ним позивачу грошових коштів попередньої оплати в сумі 71 667,60 грн. -не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 7785/110912 від 21.09.2011, а також положення ст. ст. 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 71 667,60 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів попередньої оплати в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 71 667,60 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай-Тодор" (код ЄДРПОУ -30858159, місцезнаходження: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 124) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова лінія «(код ЄДРПОУ -30728887, місцезнаходження: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., смт. Чабани, Одеське шосе, буд. 8) 71 667 (сімдесят одну тисячу шістсот шістдесят сім ) грн. 60 коп. - перерахованих коштів за непоставлений товар, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -22.11.2012