Рішення

від 20.11.2012 по справі 5011-5/14464-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/14464-2012 20.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Відрадненське"

2. Фізичної особи-підприємця Суліми Дмитра Миколайовича

про стягнення 199 704,22 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Петрунь А.В. за довіреністю № 06/6 від 08.10.2012 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Суліми Дмитра Миколайовича (відповідач-2) про стягнення 209 759,19 грн., з яких з відповідача-1: 201 800, 00 грн. основного боргу, 6 630, 16 грн. пені, 1 326, 03 грн. 3 % річних, та з відповідача-2 2 000, 00 грн. основного боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-1 договору останньому було поставлено товар на загальну суму 381 800, 00 грн., який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-1 був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 201 800, 00 грн. Оскільки відповідач-1 добровільно не погасив наявну заборгованість та враховуючи те, що за його зобов'язаннями між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки з лімітом відповідальності в 2 000, 00 грн., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/14464-2012, розгляд справи призначено на 06.11.2012 р.

05.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, в якому він також зазначає про визнання заявлених до нього позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р.

20.11.2012 р. через відділ діловодства суду господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні, у зв'язку з перебуванням у судовому засіданні в господарському суді Чернігівської області у справі № 5028/2/136/4/2010.

Представники відповідачів в судове засідання 20.11.2012 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача-1 189 800, 00 грн. основного боргу, 6 586, 85 грн. пені та 1 317, 37 грн. 3 % річних, та з відповідача-2 2 000, 00 грн. основного боргу. Заява обґрунтована тим, що після порушення провадження у даній справі відповідач-1 провів частковий розрахунок з позивачем на суму 5 000, 00 грн. 15.10.2012 р. та 5 000, 00 грн. 24.10.2012 р. Крім того, позивачем в даній заяві враховано нові розміри пені та 3 % річних, уточнений розрахунок яких ним було подано до суду 06.11.2012 р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (покупець) було укладено Договір поставки № 57/11, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у встановлені договором строки продукцію -кормові добавки, надалі -Товар, визначений у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець -прийняти та оплатити поставлений товар.

Номенклатура, кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів (п. 4.2. Договору поставки в редакції до 08.08.2012 р.).

Згідно з п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.08.2012 р. розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних, за умови, що загальна заборгованість покупця перед продавцем згідно акту звірки взаєморозрахунків зробленим продавцем, перевищує 50 000, 00 грн. У разі, якщо загальна заборгованість покупця перед продавцем перевищує 50 000, 00 грн., покупець зобов'язаний оплатити лише ту частину поставленого та неоплаченого товару, вартість якої перевищує граничний розмір загальної заборгованості покупця перед продавцем, який становить 50 000, 00 грн.

У випадку, якщо загальна сума заборгованості покупця перед продавцем не перевищує 50 000, 00 грн., то покупець може не сплачувати за поставлений товар до 30.12.2012 р. Покупець зобов'язаний повністю оплатити весь поставлений йому до 09.12.2012 р. товар не пізніше 31.12.2012 р.

Всі партії товару, що будуть поставлятися покупцю після 09.12.2012 р. оплачують на загальних умовах з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту поставки. (Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

Відповідно до п. 10.1. Договору поставки він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 381 800, 00 грн. за наступними видатковими накладними: № 196 від 26.04.2012 р. на суму 90 000, 00 грн. (рахунок-фактура № 204 від 25.04.2012 р., довіреність на отримання ТМЦ № 190 від 26.04.2012 р.), № 346 від 26.07.2012 р. на суму 105 000, 00 грн. (рахунок на оплату № 357 від 25.07.2012 р., довіреність на отримання ТМЦ № 380 від 25.07.2012 р.), № 391 від 15.08.2012 р. на суму 105 000, 00 грн. (рахунок на оплату № 404 від 14.08.2012 р., довіреність на отримання ТМЦ № 413 від 14.08.2012 р.), № 401 від 21.08.2012 р. на суму 81 800, 00 грн. (рахунок на оплату № 57/11 від 21.06.2011 р., довіреність на отримання ТМЦ № 426 від 21.08.2012 р.).

У свою чергу, відповідач-1 за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу по накладній № 196 від 26.04.2012 р.: 85 000, 00 грн., а саме: 10 000, 00 грн. 29.05.2012 р., 10 000, 00 грн. 31.05.2012 р., 10 000, 00 грн. 01.06.2012 р., 10 000, 00 грн. 06.06.2012 р., 5 000, 00 грн. 26.06.2012 р., 40 000, 00 грн. 20.08.2012 р.; по накладній № 346 від 26.07.2012 р. -45 000, 00 грн., а саме: 15 000, 00 грн. 20.08.2012 р., 20 000, 00 грн. 01.10.2012 р., 5 000, 00 грн. 03.10.2012 р., 5 000, 00 грн. 05.10.2012 р., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку по поточному рахунку позивача.

Крім того, відповідач-1 також додатково в оплату накладної № 346 від 26.07.2012 р. сплатив 10 000, 00 грн., а саме: 5 000, 00 грн. 15.10.2012 р. та 5 000, 00 грн. 24.10.2012 р.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 241 800, 00 грн., яка відповідно до п. п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.08.2012 р. мала бути оплачена в частині суми 191 800, 00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних.

В забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем останнім 10.09.2011 р. було укладено Договір поруки № 101/06/30 з відповідачем-2 (поручитель), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за основним договором у межах встановлених у п. 1.2. цього Договору.

Так, відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині сплати боржником заборгованості за поставлений товар, але не більш, ніж 2 000, 00 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником забезпечених зобов'язань та виконання зобов'язань поручителя за цим договором.

24.09.2012 р. позивач направив претензію відповідачу-1, відповідно до якої просив погасити борг по оплаті за поставлений товар, однак відповіді на нього не отримав.

Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-1 Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів (п. 4.2. Договору поставки в редакції до 08.08.2012 р.).

Згідно з п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.08.2012 р. розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних, за умови, що загальна заборгованість покупця перед продавцем згідно акту звірки взаєморозрахунків зробленим продавцем, перевищує 50 000, 00 грн. У разі, якщо загальна заборгованість покупця перед продавцем перевищує 50 000, 00 грн., покупець зобов'язаний оплатити лише ту частину поставленого та неоплаченого товару, вартість якої перевищує граничний розмір загальної заборгованості покупця перед продавцем, який становить 50 000, 00 грн.

У випадку, якщо загальна сума заборгованості покупця перед продавцем не перевищує 50 000, 00 грн., то покупець може не сплачувати за поставлений товар до 30.12.2012 р. Покупець зобов'язаний повністю оплатити весь поставлений йому до 09.12.2012 р. товар не пізніше 31.12.2012 р.

Всі партії товару, що будуть поставлятися покупцю після 09.12.2012 р. оплачують на загальних умовах з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту поставки. (Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-1 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору поставки його сторони визначили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла у той період від не перерахованої суми за кожен день прострочення.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу-1 пеню у розмірі 6 586, 85 грн. та 3 % річних в сумі 1 317, 37 грн., розрахунок яких є невірним, оскільки містить арифметичні помилки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно розрахунку, здійсненого судом пеня має складати 6 569, 05 грн., 3 % річних - 1 313, 70 грн.

При цьому, при здійсненні розрахунку судом враховано, що відносно накладної від 26.04.2012 р. до 08.08.2012 р. діяв порядок розрахунків, визначений п. 4.2. Договору поставки у первісній редакції, а починаючи з вказаної дати щодо залишку боргу -порядок, визначений Додатковою угодою № 1 від 08.08.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-2 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

Враховуючи обмеження відповідальності поручителя за Договором поруки сумою в розмірі 2 000, 00 грн. та відсутність положень про додаткову відповідальність поручителя, відповідачі мають перед позивачем відповідати солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя в розмірі 2 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Користуючись зазначеним правом, позивач заявив вимогу про стягнення 2 000, 00 грн. основного боргу з відповідача-2 та про стягнення решти з відповідача-1.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги, заявлені до відповідачів, як солідарних боржників, підлягають задоволенню частково з урахуванням вищезазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених до них позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, в тому числі, у зв'язку зі здійсненням відповідачем-1 часткової оплати у розмірі 5 000, 00 грн. після порушення провадження у даній справі, судовий збір в цій частині також покладається на нього.

При цьому, судовий збір в сумі 0, 43 грн. пропорційно розміру вимог, в задоволенні яких відмовлено, покладається на позивача.

Що стосується надмірно сплаченого позивачем судового збору у розмірі 101, 12 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачу судового збору у розмірі 101, 12 грн., про що виносить відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вулиця Перемоги, будинок 3, код ЄДРПОУ 00852186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 35709413) 189 800 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 6 569 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 05 коп. пені, 1 313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 70 коп. 3 % річних та 4 053 (чотири тисячі п'ятдесят три) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Суліми Дмитра Миколайовича (04123, місто Київ, вулиця Западинська, 3-а, квартира 28, ідентифікаційний номер 2872910314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Леніна, будинок 1-Б, код ЄДРПОУ 35709413) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу та 40 (двісті тридцять дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя В.С. Ломака