Постанова

від 23.01.2013 по справі 5011-5/14464-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа№ 5011-5/14464-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Петруня А.В.,

від відповідача-1 - Берлізова О.Л., від відповідача-2 - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Відрадненське»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року

у справі №5011-5/14464-2012 (суддя Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРФІД»,

Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка,

до 1. публічного акціонерного товариства «Відрадненське»,

Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне,

2. фізичної особи-підприємця Суліми Дмитра Миколайовича, м. Київ,

про стягнення 199704,22 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ТОВ «УКРФІД» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Відрадненське» ( далі - відповідач-1) та ФОП Суліми Д.М. (далі - відповідач-2) про стягнення 209759,19 грн., з яких з відповідача-1: 201800,00 грн. основного боргу, 6630,16 грн. пені, 1326,03 грн. 3% річних, та з відповідача-2 2000,00 грн. основного боргу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-1 договору останньому було поставлено товар на загальну суму 381800,00 грн., який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-1 був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 201800,00 грн. Також, враховуючи те, що за зобов'язаннями відповідача-1 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки з лімітом відповідальності в 2000, 0 грн., позивач звернувся до суду з позовом до відповідача-2.

20.11.2012 року позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача-1 189800,00 грн. основного боргу, 6586,85 грн. пені та 1317,37 грн. 3% річних, та з відповідача-2 2000,00 грн. основного боргу. Заява обґрунтована тим, що після порушення провадження у даній справі відповідач-1 провів частковий розрахунок з позивачем на суму 5000,00 грн. 15.10.2012 року та 5000,00 грн. 24.10.2012 року. Крім того, позивачем в даній заяві враховано нові розміри пені та 3% річних, уточнений розрахунок яких ним було подано до суду 06.11.2012 року. Вказану заяву судом прийнято.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Відрадненське» на користь ТОВ «УКРФІД» 189800,00 грн. основного боргу, 6569,05 грн. пені, 1313,70 грн. 3% річних та 4053,65 грн. витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з ФОП Суліми Д.М. 2000,00 грн. основного боргу та 40,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача-1 простроченої заборгованості перед позивачем за отриманий від нього товар, а також про правомірність вимог позивача до відповідача-2 про стягнення коштів в межах укладеного договору поруки.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Відрадненське» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що судом першої інстанції не враховано факт сплати відповідачем-1 позивачеві 1805,00 грн., а також на те, що місцевий господарський суд не відклав розгляд справи і тим самим позбавив відповідача-1 можливості надати суду відповідні докази. Одночасно, відповідачем-1 подано суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 10 місяців.

Позивач та відповідач-2 не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 апеляційну скаргу ПАТ «Відрадненське» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.12.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року розгляд справи №5011-5/14464-2012 відкладався на 23.01.2013 року.

В судовому засіданні 23.01.2013 року представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2013 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. Відповідач-2 у судове засідання 23.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.06.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (покупець) було укладено договір поставки №57/11 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити у встановлені договором строки продукцію - кормові добавки (далі - товар), визначений у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

Номенклатура, кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 08.08.2012 року розрахунок покупцем за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних, за умови, що загальна заборгованість покупця перед продавцем згідно акту звірки взаєморозрахунків зробленим продавцем, перевищує 50000,00 грн. У разі, якщо загальна заборгованість покупця перед продавцем перевищує 50000,00 грн., покупець зобов'язаний оплатити лише ту частину поставленого та неоплаченого товару, вартість якої перевищує граничний розмір загальної заборгованості покупця перед продавцем, який становить 50000,00 грн.

У випадку, якщо загальна сума заборгованості покупця перед продавцем не перевищує 50000,00 грн., то покупець може не сплачувати за поставлений товар до 30.12.2012 року. Покупець зобов'язаний повністю оплатити весь поставлений йому до 09.12.2012 року товар не пізніше 31.12.2012 року.

Всі партії товару, що будуть поставлятися покупцю після 09.12.2012 року оплачують на загальних умовах з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту поставки. (Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 381800,00 грн. за наступними видатковими накладними: №196 від 26.04.2012 року на суму 90000,00 грн. (рахунок-фактура №204 від 25.04.2012 року, довіреність на отримання ТМЦ №190 від 26.04.2012 року), №346 від 26.07.2012 року на суму 105000,00 грн. (рахунок на оплату №357 від 25.07.2012 року, довіреність на отримання ТМЦ №380 від 25.07.2012 року), №391 від 15.08.2012 року на суму 105000,00 грн. (рахунок на оплату №404 від 14.08.2012 року, довіреність на отримання ТМЦ №413 від 14.08.2012 року), №401 від 21.08.2012 року на суму 81800,00 грн. (рахунок на оплату №57/11 від 21.06.2011 року, довіреність на отримання ТМЦ №426 від 21.08.2012 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач-1 за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу по накладній №196 від 26.04.2012 року: 85000,00 грн., а саме: 10000,00 грн. 29.05.2012 року, 10000,00 грн. 31.05.2012 року, 10000,00 грн. 01.06.2012 року, 10000,00 грн. 06.06.2012 року, 5000,00 грн. 26.06.2012 року, 40000,00 грн. 20.08.2012 року; по накладній №346 від 26.07.2012 року - 45000,00 грн., а саме: 15000,00 грн. 20.08.2012 року, 20000,00 грн. 01.10.2012 року, 5000,00 грн. 03.10.2012 року, 5000,00 грн. 05.10.2012 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку по поточному рахунку позивача.

Також, відповідач-1 в оплату накладної №346 від 26.07.2012 року сплатив позивачеві 10000,00 грн., а саме: 5000,00 грн. 15.10.2012 року та 5000,00 грн. 24.10.2012 року.

Відтак, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 241800,00 грн., яка відповідно до п. п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 08.08.2012 року мала бути оплачена в частині суми 191800,00 грн. протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно накладних.

24.09.2012 року позивач направив претензію відповідачу-1, відповідно до якої просив погасити борг по оплаті за поставлений товар. Відповіді відповідача-1 на вказану претензію суду не надано.

Доказів сплати вказаної суми боргу відповідачем-1 не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем-1 виконання грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості поставлено товару.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору поставки його сторони визначили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла у той період від не перерахованої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу-1 пеню у розмірі 6586,85 грн. та 3% річних в сумі 1317,37 грн., розрахунок яких є невірним, оскільки містить арифметичні помилки.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом міста Києва, пеня складає 6569,05 грн., 3% річних - 1313,70 грн.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що при здійсненні розрахунку відносно накладної від 26.04.2012 року до 08.08.2012 року діяв порядок розрахунків, визначений п. 4.2. договору поставки у первісній редакції, а починаючи з вказаної дати щодо залишку боргу - порядок, визначений в редакції додаткової угоди №1 від 08.08.2012 року.

Одночасно, як вірно встановив суд першої інстанції, в забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, останнім 10.09.2011 року було укладено договір поруки №101/06/30 (далі - договір поруки) з відповідачем-2 (поручитель), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (відповідачем-1) його зобов'язань перед кредитором (позивачем) за основним договором у межах, встановлених у п. 1.2. цього договору.

Так, відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині сплати боржником заборгованості за поставлений товар, але не більш ніж 2000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником забезпечених зобов'язань та виконання зобов'язань поручителя за цим договором.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач заявив вимогу про стягнення 2000,00 грн. основного боргу з відповідача-2 та про стягнення решти з відповідача-1. При цьому, відповідач-2 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем.

Відповідачем-1 не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 189800,30 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим. При цьому, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача-2 на користь позивача 2000,00 грн. є правомірним.

Посилання відповідача-1 на те, що судом першої інстанції не враховано факт сплати відповідачем-1 позивачеві 1805,00 грн., а також на те, що місцевий господарський суд не відклав розгляд справи і тим самим позбавив відповідача-1 можливості надати суду відповідні докази, колегією суддів відхиляються.

По-перше, суд першої інстанції відкладав розгляд справи 06.11.2012 року з метою надання відповідачам можливості участі у розгляді справи та подачі доказів, а також зобов'язував відповідача-1 завчасно надати докази на підтвердження часткового виконання зобов'язань за договором з урахуванням п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 (ухвала від 18.10.2012 року про порушення провадження у справі та ухвала від 06.11.2012 року про відкладення розгляду справи). Вказані вимоги суду відповідачем-1 не виконано, докази не надано. Отже, відповідач-1 на свій розсуд не скористався наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами сторони у справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт сплати відповідачем-1 позивачеві 1805,00 грн. може бути враховано під час виконання рішення суду у даній справі.

Вимоги відповідача-1 про звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами та клопотання відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 10 місяців не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції, оскільки, як вже зазначалось, відповідач-1 на свій розсуд не скористався наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами сторони у справі щодо заявлення таких вимог суду першої інстанції, а в силу ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суду першої інстанції.

Крім цього, самим відповідачем-1 не виконано вимог п. 7.5. договору щодо повідомлення позивача протягом 5 календарних днів про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що є порушенням умов договору та, як наслідок, унеможливлює застосування наслідків цього пункту щодо звільнення його від відповідальності на період дії вказаних обставин.

При цьому, клопотання відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 10 місяців колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки в силу ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а скрутне матеріальне становище відповідача-1, на що він посилається як на підставу розстрочення, не є тією обставиною, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Відрадненське» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року у справі №5011-5/14464-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-5/14464-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.