Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-53/13382-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/13382-2012 26.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»

про стягнення 161 327,76 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ялі О.Ю. - представник за довіреністю від 01.03.12.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»заборгованості в сумі 161 327,76 грн., в тому числі основного боргу та пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду № С-221009/П-1 в частині проведення розрахунків.

Провадження у справі № 5011-53/13382-2012 порушено відповідно до ухвали від 01.10.2012 року та призначено справу до розгляду на 29.10.2012 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 29.10.2012 відклав розгляд справи на 26.11.2012.

Представник позивача 26.11.2012 через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 164 300,40 грн., з яких 157 976,47 грн. основного боргу, 6 323,93 грн. пені.

Також представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з помилкою в розрахунку просить суд вважати правильною сумою основного боргу 157 218,01 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу визнав, заперечив проти стягнення пені, посилаючись на сплив строку позовної давності для стягнення неустойки.

Разом з тим, представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору підряду № С-221009/П-1 від 22.10.2009 (Договір), відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з улаштування підлог на об'єкті: «Будівля Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в аеропорту Бориспіль»відповідно до вимог ДБН для таких робіт.

Згідно пункту 2.1. Договору договірна ціна за договором є твердою, визначається згідно ДБН і складає 699 407,88 грн. Договірна ціна включає вартість матеріалів, обладнання, усі інші витрати підрядника, пов'язані з виконанням робіт за цим договором. Специфікація матеріалів наведена у додатку 2 до договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору встановлено загальний строк виконання робіт -до 20.12.2009 року. Строки виконання окремих етапів робіт вказані у Графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою № 1 до Договору підряду № С-221009/П-1 від 22.10.2009 від 19.11.2009 сторони погодили внести зміни до п. 3.1. Договору стосовно строку виконання робіт та визначили його у новій редакції -до 31 березня 2010 року.

У пункті 7.1. Договору зазначено, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється щомісячними довідками КБ-3 та Актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Дані документи у 2-х примірниках складає підрядник та надає їх замовнику до 23-го числа кожного місяця.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач виконав на користь відповідача роботи на загальну суму 699 407,88 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2010, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх.

Пунктом 6.3., 6.4. Договору встановлено, що виконані роботи (з урахуванням сплачених авансів) замовник оплачує підряднику на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт. Строк оплати становить наступні 20 робочих днів з дня підписання Акту.

Згідно з п. 6.5. Договору виконані підрядником роботи оплачуються замовником за вирахуванням компенсації, належної до сплати замовнику у розмірі 3% від загальної вартості робіт (без урахування вартості матеріалів) (з урахуванням ПДВ 20%). Дана сума залишається замовнику в якості оплати за надані послуги, пов'язані з виконанням умов даного договору.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за виконані в березні 2010 року підрядні роботи своєчасно та в повному обсязі не оплатив, сплативши заборгованість частково в сумі 530 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською виписку з особового рахунку позивача. Крім того, згідно з п. 6.5. Договору 3% генпідрядних становить 12 189,87 грн. Таким чином, на день звернення до суду несплаченою залишилась заборгованість в сумі 157 218,01 грн. (699 407,88 грн. -530 000,00 грн. -12 189,87 грн. = 157 218,01 грн.).

У відзиві відповідач наявність заборгованості в сумі 157 218,01 грн. визнав.

Також, у листі від 29.02.2012 № 37 відповідач інформував позивача щодо графіку оплати заборгованості, протягом березня 2012 -червня 2012 рівними частинами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 157 218,01 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.1. Договору, встановлено, що за порушення строків розрахунків замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів, за кожний день прострочення.

Статтею 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт позивач нарахував відповідачу згідно заяви про збільшення позовних вимог на підставі п. 9.1. Договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 231 день прострочення за період з 01.04.2012 року по 19.11.2012 року в сумі 6 323,93 грн. виходячи з суми заборгованості з урахуванням часткових сплат.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем до винесення рішення у справі подано заяву про застосування передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України скороченого строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, і позивач не обґрунтував поважність причин пропуску строку давності для відповідних вимог, позов в частині стягнення 6 323,93 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 157 218,01 грн. основного боргу. В решті позов задоволенню не підлягає у зв'язку з пропуском позовної давності для вимог про стягнення пені, про що заявлено відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»(03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, код ЄДРПОУ 36158057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Естріхбуд»(04073, м. Київ, вул. Одоєвського, 1А, код ЄДРПОУ 34294048) 157 218 (сто п'ятдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 01 коп. основного боргу та 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 36 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2012

Суддя Грєхова О.А.