Рішення

від 27.11.2012 по справі 5024/1491/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р. Справа № 5024/1491/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" смть. Лазурне Скадовського району

про стягнення 45648грн. 22коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Коваленко О.С.

від відповідача - уповноважена особа Доценко К.С.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач) звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (відповідач) 45648грн. 22коп. неустойки за період з травня 2011 року по вересень 2012року.

Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно користується орендованим майном після закінчення строку договору оренди та не повертає його позивачу у встановленому законом порядку, тому відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час затримки повернення майна.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припинилося через шість місяців від дня коли зобов'язання про повернення об'єкту оренди мало бути виконано. Крім того, він вважає, що вимоги ч.2 ст. 785 ЦК України, на підставі якої позивачем нарахована неустойка, не розповсюджуються до правовідносин сторін, так як договір оренди було укладено 14.03.2003року, тобто до введення в дію ЦК України (01.01.2004року), а норма ч.2 ст. 785 ЦК України погіршує його становище, як орендаря.

Відповідач також зазначає, що у зв'язку з прийняттям Скадовським районним судом ухвали від 16.02.2012року про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Славутич»та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно СОТ «Славутич», виконавче провадження про повернення орендованого майна зупинено, тому товариство було позбавлено можливості повернути майно позивачу.

Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 20.11.2012року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

14.03.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач) та ТОВ «Славутич» (відповідач) було укладено договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу спортивно-оздоровчий табір "Славутич" № 148-23-065, відповідно до якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в строкове платне користування на правах оренди державне майно -цілісний майновий комплекс структурного підрозділу Херсонського судномеханічного технікуму імені адмірала Ф.Ф. Ушакова -спортивно - оздоровчий табір "Славутич" (СОТ «Славутич»), розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 8.

Умовами вказаного договору сторони встановили, що передача державного майна -СОТ "Славутич" здійснюється згідно з актом приймання - передачі, складеним на момент підписання цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору оренди позивач передав відповідачу обумовлене цим договором майно, що підтверджується актом приймання -передачі від 14.03.2003 року.

Строк договору сторони узгодили пунктом 10.1 договору до 01.03.2008року.

Рішенням господарського суду Херсонської області по справі №13/117-ПН-09 від 12.10.2010року за позовом позивача до відповідача встановлено, що строк дії договору оренди скінчився 01.03.2008року і за умовами ч.1 ст. 785 ЦК України відповідач зобов'язаний негайно повернути орендоване майно позивачу у стані в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зазначеним рішенням також встановлено, що відповідач не повернув спірний об'єкт оренди орендодавцю у зв'язку з чим зобов'язано відповідача повернути позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені зазначеним рішенням не потребують повторного доведення.

Доказів на підтвердження виконання рішення господарського суду Херсонської області по справі №13/117-ПН-09 від 12.10.2010року та повернення об'єкту оренди цілісного майнового комплексу спортивно -оздоровчого табору „Славутич", розташованого за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 8 відповідач суду не надав.

При розгляді справи встановлено, що станом на день вирішення спору відповідач безпідставно використовує державне майно та ухиляється від виконання рішення суду про його повернення, незважаючи на те, що відповідно до пунктів 2.5-2.7, 5.6 договору оренди від 14.03.2003року саме на нього покладено обов'язок повернути об'єкт оренди в належному стані з урахуванням нормального зносу після припинення договору.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням вищезазначених норм права вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 20.05.2011 року по 01.10.2012року в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 45648грн.22коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що неустойка нарахована позивачем за межами строків, встановлених статями 230, ч.6 ст.232 ГК України та ст. 258 ЦК України безпідставні, оскільки встановлені зазначеними статтями строки застосування господарських санкцій діють в часі, крім випадків, передбачених законом.

Неустойка нарахована відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки на відміну від приписів статті 549 ЦК України її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки (пеня).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012року №01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 ЦК України»неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за весь час прострочення, а тому застосування до неї обмежень встановлених ч.6 ст.232 ГК України та позовної давності є неправомірним.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, зазначеної, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 року по справі № 40/117.

Таким чином, частиною 2 статті 785 ЦК України передбачені наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі за весь час затримки без обмежень будь-якими строками нарахування неустойки, а тому позовні вимоги позивача про стягнення 45648грн. 22 коп. неустойки за період затримки повернення майна з 20.05.2011 року по 01.10.2012року обґрунтовані.

Посилання відповідача на те, що правовідносини сторін виникли до введення в дію Цивільного Кодексу України 2004року, а тому вимоги ст. 785 ЦК України до них не можуть застосовуватися, так як вони погіршують становище орендаря, також не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Договір оренди продовжував існувати після 01.01.2004року і припинив дію 01.03.2008року, а тому положення ЦК України, в тому числі і ч.2 ст.785 ЦК України, застосовуються до прав і обов'язків позивача та відповідача.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Не є підставою відмови задоволення позову і посилання відповідача на застосування заходів забезпечення позову ухвалою Скадовського районного суду від 16.02.2012року по справі №2119/551/2012, якою було заборонено ТОВ «Славутич»та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно СОТ «Славутич»та у зв'язку з чим було зупинено виконавче провадження за яким відповідач зобов'язувався повернути позивачу об'єкт оренди.

Відповідно до вимог ГПК України, зазначена ухвала не змінювала і не могла змінювати рішення господарського суду Херсонської області по справі №13/117-ПН-09 від 12.10.2010року відповідно до якого констатовано факт припинення договору ще 01.03.2008року та зобов'язано відповідача повернути об'єкт оренди. До того ж заочним рішенням Скадовського районного суду по вищезазначеній справі від 03.10.2012 року скасовано заходи забезпечення позову, але незважаючи на це, відповідач так і не повернув об'єкт оренди позивачу.

Посилання відповідача на те, що між ним та позивачем не було досягнуто домовленості щодо порядку повернення об'єкту оренди також не ґрунтуються на будь-яких належних доказах. Так, відповідно до вимог пунктів 2.5-2.7, 5.6 договору оренди від 14.03.2003року саме орендар зобов'язаний повернути орендоване майно після припинення договору оренди в порядку, визначеному чинним законодавством України та договором, однак доказів того, що відповідач, як орендар намагався повернути це майно, суду відповідачем не подано.

Порядок повернення ЦМК державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997року №847 (з наступними змінами і доповненнями), забезпечує реалізацію статей 26, 27, 28, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та регулює здійснення комплексу заходів, пов'язаних з поверненням орендодавцю державного майна які передують прийманню-передачі цього майна.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що на виконання цих заходів ним неодноразово на протязі 2008-2012років надсилалися до відповідача звернення та пропозиції щодо надання кандидатури представника відповідача для участі в інвентаризаційній комісії та забезпечення повернення майна, які були проігноровані відповідачем.

При цьому суд наголошує, що відповідач безпідставно користується державним майном на протязі більш ніж 4 років і не надав суду жодних належних доказів того, що він має намір його повернути, але інші обставини, в тому числі і дії позивача, заважають цим намірам.

З урахуванням вищезазначених вимог Закону, позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, вул. Курортна, 8, р/р 26005385294001 в Скадовському відділенні АКБ «Приватбанк», МФО 352479 ідентифікаційний код 31536518 на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області м. Херсон, проспект Ушакова №47, поточний рахунок 31112092700002 в УДКСУ у Херсонській області, МФО 852010 ідентифікаційний код 21295778 -45648грн. 22 коп. неустойки та 1609грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 листопада 2012р.

Суддя З.І. Ємленінова