Постанова

від 25.12.2012 по справі 5024/1491/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р.Справа № 5024/1491/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників :

ТОВ "Славутич" -не з'явився,

РВ ФДМ України -Коваленко О.С.( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012 р. у справі № 5024/1491/2012 за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про стягнення 45 648,22 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

15.10.2012 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (далі позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (далі відповідач) 45 648,22 грн. неустойки за період з 20 травня 2011 року по 30 вересня 2012 року на підставі договору оренди державного майна № 148-23-065 (далі договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач безпідставно користується орендованим майном після закінчення строку договору та не повертає його позивачу у встановленому законом порядку, тому відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час затримки повернення майна.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.10.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Відповідач позов не визнає на що 19.11.2012 р. надав до місцевого господарського суду відзив, в якому зазначив, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припинилося через шість місяців від дня коли зобов'язання про повернення об'єкту оренди мало бути виконано. Відповідач зазначив, що за вимогами ч.2 ст. 785 ЦК України, не має чітких положень щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної орендної плати саме за весь час прострочення. Крім того відповідач послався на те, що на підставі якої позивачем нарахована неустойка, не розповсюджуються до правовідносин сторін, так як договір оренди було укладено 14.03.2003 року, тобто до введення в дію ЦК України (01.01.2004року), а норма ч.2 ст. 785 ЦК України погіршує його становище, як орендаря.

Відповідач також зазначає, що у зв'язку з прийняттям Скадовським районним судом ухвали від 16.02.2012року про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Славутич" та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно СОТ "Славутич", виконавче провадження про повернення орендованого майна зупинено, тому товариство було позбавлено можливості повернути майно позивачу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.11.2012 р. (повний текст якого підписано 28.11.2012 р. суддею Ємленінововою З.І.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суд мотивовано тим, що позивач на протязі 2008-2012 років надсилав до відповідача звернення та пропозиції щодо надання кандидатури представника відповідача для участі в інвентаризаційній комісії та забезпечення повернення майна, які були проігноровані відповідачем. Крім того місцевий суд зазначив, що відповідач безпідставно користується державним майном на протязі більш ніж 4 роки і не надав суду жодних належних доказів того, що він має намір його повернути, але інші обставини, в тому числі і дії позивача, заважають цим намірам.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю, прийняти нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та навів ті ж самі доводи, що й у відзиві на позов, який було надано у суді першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.12.2012 р. о 10:30 год., про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив .

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника.

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини дослідив місцевий суд, 14.03.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (за договором орендодавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (за договором орендар) укладено договір оренди державного майна ЦМК структурного підрозділу СОТ „Славутич" № 148-23-065. Згідно предмету договору орендодавець передає, а орендар, приймає в строкове платне користування державне майно-цілісний майновий комплекс структурного підрозділу Херсонського судно-механічного технікуму імені адмірала Ф.Ф.Ушакова - спортивно-оздоровчий табір "Славутич" (СОТ "Славутич"), розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Курортна, 8.

З наявного у матеріалах справи договору, а саме п. 2.1 вбачається, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном - СОТ "Славутич" у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі.

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили, що передача державного майна - СОТ "Славутич" здійснюється згідно з актом приймання-передачі, складеному на момент підписання цього договору.

Як вірно встановив місцевий суд та ці обставини вбачаються з матеріалів справи, а саме з копії акту приймання-передачі державного майна від 14.03.2003 р. № 148-23-065, що позивач передав, а відповідач прийняв обумовлене за договором майно.

Також з договору вбачається, що сторони обумовили та зазначили у п.10.1 що цей договір діє з 15.03.2003 р. по 01.03.2008 р.

Матеріали справи свідчать, що договір припинив дію саме 01.03.2008р. і сторони в подальшому не узгоджували продовження його дії або укладання нового договору на новий строк.

Водночас з матеріалів справи вбачається, і ці обставини ретельно дослідив місцевий суд, що після закінчення дії договору відповідач у порушення його умов та приписів чинного законодавства, яке регулює правовідносини по оренді державного майна, не повернув позивачу раніше орендоване за цим договором майно.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Слід зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, яка є предметом цього спору, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї не застосовуються строки спеціальної позовної давності передбачені ст. 258 ЦК України та приписи ч.6 ст.232 ГК України щодо обмеження нарахування штрафних санкцій шестимісячним терміном.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача (які він навів у відзиві на позов і які також зазначив в апеляційній скарзі) щодо неможливості нарахування неустойки за неповернення майна за вказаний позивачем період ( з 20 травня 2011 року по 30 вересня 2012 року) на підставі ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки ця норма не може застосовуватись до спірних відносин.

Доводи скаржника щодо неможливості застосування до вказаного позивачем стягнення ч.2 ст. 785 ЦК України, оскільки договір оренди було укладено до набрання чинності цього кодексу також обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують снувати після набрання ним чинності. Договір оренди продовжував існувати після 01.01.2004 року і припинив дію 01.03.2008 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що положення ЦК України, в тому числі і ч.2 ст.785 ЦК України, застосовуються до прав і обов'язків позивача та відповідача.

На переконання колегії суддів обґрунтовано не прийнято місцевим судом до уваги посилання відповідача на застосування заходів забезпечення позову ухвалою Скадовського районного суду від 16.02.2012 року по справі №2119/551/2012, якою було заборонено ТОВ «Славутич»та іншим особам вчиняти будь-які дії стосовно СОТ «Славутич»та у зв'язку з чим було зупинено виконавче провадження за яким відповідач зобов'язувався повернути позивачу об'єкт оренди, оскільки зазначена ухвала не змінювала і не могла змінювати рішення господарського суду Херсонської області по справі №13/117-ПН-09 від 12.10.2010 року яким встановлено та підтверджено факт припинення договору ще 01.03.2008 року та зобов'язано відповідача повернути об'єкт оренди. До того ж заочним рішенням Скадовського районного суду по вищезазначеній справі від 03.10.2012 року скасовано заходи забезпечення позову, але незважаючи на це, відповідач так і не повернув об'єкт оренди позивачу.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду та вважає його правильними щодо необґрунтованості позиції відповідача, що між ним та позивачем не було досягнуто домовленості щодо порядку повернення об'єкту оренди, оскільки відповідно до вимог пунктів 2.5-2.7, 5.6 договору оренди від саме орендар (відповідач) зобов'язаний повернути орендоване майно після припинення договору оренди в порядку, визначеному чинним законодавством України та договором, однак доказів того, що відповідач, як орендар намагався повернути це майно, суду відповідачем не подано.

Водночас наданими позивачем доказами підтверджується, що на виконання умов договору щодо повернення майна ним неодноразово на протязі 2008-2012 років надсилалися до відповідача звернення та пропозиції щодо надання кандидатури представника відповідача для участі в інвентаризаційній комісії та забезпечення повернення майна, які були проігноровані відповідачем.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Наведені скаржником (відповідачем) в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими і тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2012 р. у справі №5024/1491/2012 залишити без змін , а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.12.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.