Постанова

від 19.11.2012 по справі 5002-5/1320-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Справа № 5002-5/1320-2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність № 01/001 від 05.01.12, дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" nовариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК";

відповідача Жукова Юлія Михайлівна, довіреність № 7 від 04.01.12, приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт";

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 06 липня 2012 року у справі № 5002-5/1320-2012

за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, місто Севастополь, 99008)

до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16, місто Сімферополь, 95022)

про стягнення 74209,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про стягнення заборгованості за технічне обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем у сумі 74 209, 58 грн.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за підрядним договором №16 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим за період з 01.01.10 по 31.01.12 утворилася заборгованість у сумі 74 209,58 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 року у справі № 5002-5/1320-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" на користь дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" суму заборгованості за технічне обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем у сумі 28502,16 грн.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 45707,42 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 45707,42 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Заявник зазначає, що нормативно-правовими актами були змінені тарифи на технічне обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем.

Також, заявник вказує, що хоча додаткова угода про зміну вартості технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем не була підписана, відповідач своїми діями прийняв нові умови договору.

Крім того заявник посилається на те, що судом першої інстанції не обґрунтоване стягнення саме 28502,16 грн., тобто судом не вказано, які саме суми, що надходили від відповідача, зараховані у сплату заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні з 11.09.12 по 18.09.12; з 18.09.12 по 17.10.12; з 17.10.12 по 06.11.12 та 06.11.12 по 19.11.12 оголошувались перерви.

Розпорядженням від 18.09.12 суддю Гонтаря В.І. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

18 грудня 2006 року між приватним підприємством "Сервісна компанія "Комфорт" та дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (підрядник) був укладений підрядний договір № 16 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (т.1,а.с.14-16).

Пунктом 2.1. договору визначена щомісячна оплата робіт, узгоджена сторонами на день його укладення, яка складає 1392,78 грн. Об'єм виконаних робіт по обслуговуванню ліфтів щомісячно підтверджується актом прийомки виконаних робіт.

Згідно з пунктом 2.2. договору щомісячна оплата робіт може бути змінена в сторону збільшення або зменшення у випадках ведення нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість технічного обслуговування в ремонту ліфтів, необхідності обліку інфляційних факторів, внесення змін до об'єму і склад робіт. У випадку збільшення вартості робіт оформлюється додаткова угода.

Відповідно до п. 6.2. договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Дні тимчасового простою ліфтів та обладнання диспетчерських з вини підрядника з технічних несправностей в місяці, що минув, відображаються у актах виконаних робіт і не оплачуються замовником (п. 6.4 договору).

Договір вступає у силу з моменту підписання обома сторонами та діє по 31.12.07. Договір вважається щорічно продовженим на наступний річний період на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору не надійшло письмової заяви однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду. Кількість пролонгацій необмежено (пункт 8.1 договору).

Додатковою угодою від 01.03.08 до підрядного договору № 16 від 18.12.06 сторони внесли зміни в п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: щомісячна оплата робіт визначена за згодою сторін і складає - 1504,11 грн. Також даною угодою 08.04.08 були внесені зміни в додаток №1 до договору щодо кількості об'єктів технічного обслуговування та ремонту та визначили об'єкти -будинки по вул. Сталінграда, 53, Сталінграда, 51 в м. Севастополі. (т.1,а.с.17).

Листом № 93 від 09.10.09 позивач повідомив відповідача про те, що з 01.10.09 плата за технічне обслуговування та ремонт буде складати 38,50 грн. за 1 м.кв. загальної площі квартир вище першого поверху на підставі наказу начальника цивільної оборони міста Севастополя №20 від 21.09.09 „Про заходи з недопущення зриву у роботі житлово-комунального господарства з забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення міста у осінньо-зимовий період 2009-2010 роки" (т.2,а.с.68).

16.11.09 листом № 2310 відповідач відповів про неможливість підписання актів виконаних робіт за підвищеною ціною, оскільки зміна умов договору або порядку розрахунків необхідно оформлювати додатковою угодою (т.2,а.с.69).

01.12.09 разом з супровідним листом №159 позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди про внесення змін щодо вартості технічного обслуговування та ремонту у договір № 16 від 18.12.06. Згідно додаткової угоди вартість робіт складала 3217,13 грн. (т.2,а.с.70-72).

Однак, додаткова угода відповідачем підписана не була.

У період з 01.01.10 по 31.01.12 позивачем виконувалися роботи з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача, що останнім не заперечується (т.1,а.с.94-108).

На підтвердження виконання робіт у період з 01.01.10 по 31.01.12 позивач направляв акти приймання виконаних робіт на загальну суму 79 836, 88 грн. з вказаною у них вартістю виконаних робіт виходячи з плати у 3217, 13 грн. (т.1,а.с.19,30-43,45,47,49,50,76, 78,80,82,85,87).

Акти приймання виконаних робіт за січень-червень 2010 року, серпень-вересень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та червень 2011 року підписані відповідачем та скріплені печаткою (т.1,а.с.19,30-42). Інші акти відповідачем не підписані, отримувалися відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями (т.1,а.с.44,46,48,52,77,79,84,86,88).

З листів відповідача вбачається, що акти приймання виконаних робіт поверталися на адресу позивача без підписання у зв'язку з тим, що сума вказана у них, сторонами не узгоджена (т.1,а.с.99-108).

Виконані позивачем у період з 01.01.10 по 31.01.12 роботи з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем оплачені відповідачем частково у сумі 5627,30 грн. згідно платіжних доручень № 1775 та № 116 від 12.10.10 (т.3,а.с.58).

Отже, часткова несплата виконаних робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем у період з 01.01.10 по 31.01.12 стало підставою для звернення дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" з позовом про стягнення з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" 74 209, 58 грн. заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений підрядний договір № 16 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 18 грудня 2006 року (т.1,а.с.14-16).

Відповідно до частин 1,2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

У період з 01.01.10 по 31.01.12 позивачем виконувалися роботи з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача, що останнім не заперечується (т.1,а.с.94-108).

На підтвердження виконання робіт у період з 01.01.10 по 31.01.12 позивач направляв акти приймання виконаних робіт на загальну суму 79 836, 88 грн. з вказаною у них вартістю виконаних робіт виходячи з плати у 3217, 13 грн. (т.1,а.с.19,30-43,45,47,49,50,76, 78,80,82,85,87).

Акти приймання виконаних робіт за січень-червень 2010 року, серпень-вересень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та червень 2011 року підписані відповідачем та скріплені печаткою (т.1,а.с.19,30-42). Інші акти відповідачем не підписані, отримувалися відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями (т.1,а.с.44,46,48,52,77,79,84,86,88).

З листів відповідача вбачається, що акти приймання виконаних робіт поверталися на адресу позивача без підписання у зв'язку з тим, що сума вказана у них, сторонами не узгоджена (т.1,а.с.99-108).

З наведеного вбачається, що відповідач отримував акти приймання виконаних робіт та те заперечує проти факту виконання позивачем робіт за договором №16 від 18 грудня 2006 року у спірний період з 01.01.10 по 31.01.12. Відповідач заперечує проти вартості таких робіт.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

У матеріалах справи та у сторін немає доказів звернення відповідача з претензіями щодо якості або обсягу виконаних робіт у спірний період та складення сторонами відповідних актів-претензій.

Тому, з урахуванням наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах відповідача у період з 01.01.10 по 31.01.12 настав.

Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 654 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з пунктом 2.2. договору щомісячна оплата робіт може бути змінена в сторону збільшення або зменшення у випадках ведення нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість технічного обслуговування в ремонту ліфтів, необхідності обліку інфляційних факторів, внесення змін до об'єму і склад робіт. У випадку збільшення вартості робіт оформлюється додаткова угода.

З огляду на зазначені норми закону та пункт договору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для зміни щомісячної оплати робіт є укладена у письмовій формі та підписана обома сторонами договору додаткова угода до договору, у якому фіксуються наведені зміни.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 93 від 09.10.09 позивач повідомив відповідача про збільшення вартості виконуваних ним робіт (т.2,а.с.68).

16.11.09 листом № 2310 відповідач відповів про неможливість підписання актів виконаних робіт за підвищеною ціною, оскільки зміна умов договору або порядку розрахунків необхідно оформлювати додатковою угодою (т.2,а.с.69).

01.12.09 разом з супровідним листом №159 позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди про внесення змін щодо вартості технічного обслуговування та ремонту у договір № 16 від 18.12.06. Згідно додаткової угоди вартість робіт складала 3217,13 грн. (т.2,а.с.70-72). Однак, додаткова угода відповідачем підписана не була.

Додатковою угодою від 01.03.08 до підрядного договору № 16 від 18.12.06 сторони внесли зміни в п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: щомісячна оплата робіт визначена за згодою сторін і складає - 1504,11 грн. (т.1,а.с.17).

На підтвердження виконання робіт у період з 01.01.10 по 31.01.12 позивач направляв акти приймання виконаних робіт на загальну суму 79 836, 88 грн. з вказаною у них вартістю виконаних робіт виходячи з плати у 3217, 13 грн. (т.1,а.с.19,30-43,45,47,49,50,76, 78,80,82,85,87).

З наведеного вбачається, що зміна щомісячна оплата робіт відбулася без згоди відповідача у неналежний спосіб та у неналежній формі, а отже, у односторонньому порядку.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що щомісячна плата за виконані роботи у період з 01.01.10 по 31.01.12 складає 1504,11 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних позивачем робіт за договором № 16 від 18.12.06 за період з 01.01.10 по 31.01.12 (25 місяців), за виключенням днів тимчасового простою (п. 6.4 договору), складає 37326, 27 грн.

Виконані позивачем у період з 01.01.10 по 31.01.12 роботи з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем оплачені відповідачем частково у сумі 5627,30 грн. згідно платіжних доручень № 1775 та № 116 від 12.10.10 (т.3,а.с.58).

Плати, які надходили від відповідача у спірний період, розподілені позивачем наступним чином (т.3,а.с.14-15):

- плата згідно платіжного доручення №1775 від 12.10.10 на суму 11 000, 00 грн. віднесено в оплату рахунку-фактури №СФ-0000416 від 27.07.11 на суму 3217,13 грн.; в оплату рахунку-фактури №СФ-0000417 від 27.07.11 на суму 7544,09 грн. згідно призначення платежу; залишок у сумі 238, 78 грн. віднесений у погашення заборгованості за іншим договором №53/18 від 16.01.09;

- плата згідно платіжного доручення №116 від 12.10.10 на суму 11 000, 00 грн. (оплата згідно рахунку-фактури №СФ-416,417 від 27.07.11) у сумі 7544,09 грн. та 238,78 грн. віднесено в погашення заборгованості за іншим договором №53/18 від 16.01.09; сума 806,96 грн. віднесено в погашення заборгованості за договором №16 від 18.12.06 за інший період; залишок у сумі 2410,17 грн. віднесено в погашення заборгованості за договором №16 від 18.12.06 у спірний період;

- плата згідно платіжного доручення №744 від 07.05.11 на суму 11 000, 00 грн. (оплата згідно рахунку-фактури №СФ-600,604 від 25.11.09) віднесено в оплату рахунку-фактури №СФ-0000600 від 25.11.09 на суму 3217,13 грн.; в оплату рахунку-фактури №СФ-0000604 від 25.11.09 на суму 7544,09 грн. згідно призначення платежу; залишок у сумі 238, 78 грн. віднесено в погашення заборгованості за іншим договором №53/18 від 16.01.09;

- плата згідно платіжного доручення №1187 від 08.07.10 на суму 6 500, 00 грн. (оплата згідно рахунку б/н від 08.07.10) віднесена в погашення заборгованості за договором №16 від 18.12.06 за інший період, у зв'язку з відсутністю вказівки на номер рахунку;

- плата згідно платіжного доручення №42 від 11.01.11 на суму 10 000, 00 грн. (оплата згідно рахунку-фактури №СФ-600 від 25.11.09) віднесена в погашення заборгованості за іншим договором №53/18 від 16.01.09, у зв'язку з повною оплатою рахунку-фактури №СФ-600 від 25.11.09 платіжним дорученням №744 від 07.05.11.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що відповідач погоджується з таким розподіленням плат, які надходили від нього (т.3,а.с.142).

З огляду на усе вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" заборгованості за технічне обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем у період з 01.01.10 по 31.01.12 підлягає частковому задоволенню у сумі 31 698,97 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що нормативно-правовими актами, зокрема, наказом начальника цивільної оборони міста Севастополя №20 від 21.09.09 „Про заходи з недопущення зриву у роботі житлово-комунального господарства з забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення міста у осінньо-зимовий період 2009-2010 роки" були змінені тарифи на технічне обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем, та пунктом 2.2. договору передбачено, що щомісячна оплата робіт може бути змінена в сторону збільшення або зменшення у випадках ведення нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість технічного обслуговування в ремонту ліфтів, необхідності обліку інфляційних факторів, внесення змін до об'єму і склад робіт, тому вбачається автоматична зміна вартості робіт, судовою колегією не приймаються, з огляду на наступне.

Пунктом 2.2. договору також передбачено, що у випадку збільшення вартості робіт оформлюється додаткова угода. Таким чином, зміна вартості робіт, зокрема, нормативно-правовими актами, дає позивачу право вимагати внесення відповідних змін до договору, проте відповідні зміни повинні бути внесені відповідно вимог закону та договору. Автоматична зміна вартості робіт, у даному випадку, договором не передбачена.

Доводи апеляційної скарги про те, що листом № 93 від 09.10.09 позивач повідомив відповідача про зміну тарифу (т.2,а.с.68) та неодноразово направляв додаткові угоди на адресу відповідача не можуть бути підставою вважати, що були внесені зміни до договору у встановленому порядку. Тільки підписана обома сторонами додаткова угода, відповідно до пункту 2.2. договору, є належною підставою зміни вартості робіт.

Доводи апеляційної скарги про те, що хоча додаткова угода про зміну вартості технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем не була підписана, відповідач своїми діями прийняв нові умови договору, є необґрунтованими.

Так, відповідач зазначає, що акти приймання виконаних робіт за січень-червень 2010 року, серпень-вересень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та червень 2011 року підписані відповідачем та скріплені печаткою (т.1,а.с.19,30-42), а отже відповідач прийняв нові умови договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що, об'єм виконаних робіт по обслуговуванню ліфтів щомісячно підтверджується актом прийомки виконаних робіт. Тобто, актом прийомки виконаних робіт підтверджуються тільки обсяги виконаних робіт, але не їхня вартість. Тому, підписання відповідачем актів свідчить тільки про прийняття виконаної позивачем роботи.

Посилання апелянта на акт звірки взаєморозрахунків (т.1,а.с.23), у якому відповідачем вказано суму нарахування відповідно до двох актів виконаних робіт за зміненою платою, також не може свідчити про прийняття відповідачем нових умов договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, належним доказом прийняття відповідачем нових умов договору можуть бути первинні документи у яких зазначена оплата виконаних робіт за новою вартістю, та які повинні відповідати вимогам, зазначеним у частині 2 наведеної статті.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом та не відповідає вимогам, які до них пред'являються законом. Отже, акт звірки взаєморозрахунків не може доказом прийняття відповідачем нових умов договору.

Як зазначалося вище, підставою для зміни щомісячної оплати робіт, є укладена у письмовій формі та підписана обома сторонами договору додаткова угода до договору, у якому фіксуються наведені зміни. Відповідно укладання такої додаткової угоди буде свідчити про прийняття нових умов договору.

Виходячи з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не вбачається, які саме платежі судом прийняті при розрахунку суми заборгованості та вказана сума до стягнення у розмірі 28 502, 16 грн., без обґрунтування вказаної суми.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не перевірив та не надав належної оцінки обставинам щодо часткової оплати відповідачем виконаних робіт за договором №16 від 18.12.06, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктом 1,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2012 року у справі № 5002-5/1320-2012 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (код 30270840; вул. Бородіна, 16, Сімферополь, 95022; р/р 26000900200001 в Сімферопольському філіалі АБ „Київська Русь" м. Сімферополь, МФО 384793, ОКПО 30270840) на користь дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (код 31763330; вул. Загородна балка, 3, Севастополь, 99008; р/р 26009159772900 в ПАТ „Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ОКПО 31763330) 31 698,97 грн. заборгованості, 687,50 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити."

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді Ю.В. Борисова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Дочірньому підприємству "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Севастопольліфтсервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфткомфорт-ЛК" (вул. Загородна балка, 3, місто Севастополь, 99008)

2. Приватному підприємству "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16, місто Сімферополь, 95022)