Постанова

від 12.11.2012 по справі 5011-1/5569-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-1/5569-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Атаманчук Л.Р. - представник, дов. № 10 від 22.06.2012;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012

у справі № 5011-1/5569-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс"

про стягнення 43 259,18 грн.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 склад колегії суддів змінено.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-1/5569-2012 відкладено на 12.11.2012

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-1/5569-2012 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 72 204,50 грн. орендної плати, 12 902,40 грн. вартості відновлювальних робіт, судовий збір; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що, як встановлено судом, згідно із твердженнями відповідача, на початку жовтня 2011р. доступ до орендованого приміщення було заблоковано державним виконавцем ВДВС Деснянського району м. Києва, у зв'язку з чим послуги з оренди не надавались, вказаний факт послугував тому, що позивач не нараховував відповідачу орендну плату за даний місяць; відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що ним було повернуто орендовані приміщення у порядку та у спосіб, передбачений умовами договору (п.5.1) та чинним законодавством; суд знаходить зауваження відповідача щодо системи опалення обґрунтованими, тому позов у частині стягнення вартості ремонту системи опалення у розмірі 3 436,00 грн. не підлягає задоволенню, а в решті позову, щодо відновлювального ремонту пошкоджених частин приміщення, вимоги позивача підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-1/5569-2012 скасувати повністю з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що строк оренди сплив 18.01.2012, а судом першої інстанції неправомірно прийнято рішення щодо стягнення з відповідача орендної плати за період лютий та березень 2012р.

Як зазначає скаржник, позивач чинив перешкоди у користуванні майном та вказує на те, що на початку жовтня 2011р. доступ до орендованого приміщення було заблоковано, послуги з оренди не надавались; також використовувати орендоване приміщення не було можливості у листопаді 2011р., тому що до приміщення не впускала охорона, крім цього, приміщення було опечатане. Про відсутність доступу до приміщення свідчить відповідь Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві та з цього приводу були направлені матеріали до Прокуратури Деснянського району.

Скаржник вказує, що позивачем не було надано доказів того, ким було заблоковано доступ до орендованого приміщення та з чиєї вини; не надано доказів того, що доступ до орендованого приміщення було перекрито відповідачу не з вини позивача.

Як стверджує скаржник, відповідач після 31.10.2011 не приступав до користування орендованим приміщенням, а повернув його орендодавцеві ще в жовтні 2011р. На думку скаржника, судом не взято до уваги те, що відсутній акт приймання-передачі приміщення після жовтня 2011р., складений сторонами, який би свідчив про те, що відповідач продовжував користуватися приміщенням.

Скаржник заявляє, що у період жовтень-листопад 2011р. сторони домовилися про розірвання договору оренди за спільною згодою та посилається на те, що надані рахунки-фактури позивачем, виставлені ним за період листопад-грудень 2011р. та січень 2012р., не є доказом їх направлення відповідачу у відповідний період; відповідач отримав зазначені у позовній заяві рахунки-фактури лише у березні 2012р.

Як стверджує скаржник, відсутність акту повернення майна не свідчить про те, що нерухомість не було передано, а лише може слугувати доказом порушення ст. 795 ЦК України щодо складання такого акту; твердження про те, що акт приймання-передачі не підписано, не тотожне твердженню про те, що орендар не виконує обов'язку повернути майно й користується ним.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що у листі відповідача від 18.01.2012 № 4, адресованому позивачу, (а.с. 51, 89) відповідач вказує, що доступ до орендованого приміщення припинили саме державні виконавці Відділу державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва, а не позивач; докази того, що саме позивач чинив якісь перешкоди відповідачу у користуванні орендованим майном, у матеріалах справи відсутні; протягом усіх років орендних відносин рахунки направлялись відповідачу факсом на номер 206-60-06, котрі останній сплачував до 5 числа поточного місяця, а коли відповідач почав стверджувати про їх неотримання у листопаді-січні, то позивач повторно направив їх поштою 20.01.2012; оскільки доказом повернення майна із оренди є акт приймання-передачі, котрий у матеріалах справи відсутній, то така передача фактично не відбулась, як не відбулось і усунення пошкодження орендованого майна.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи письмового заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 43 259,18 грн. та у порядку ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 86 720,60 грн. заборгованості по орендній платі та збитків у розмірі 16 338,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.09.2007 між сторонами укладено договір оренди майна № 2, згідно з п.1.1 якого позивач, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає за актом прийому-передачі в оперативну оренду приміщення складу ангарного типу загальною площею 360 кв.м та прибудованого до нього адміністративно-побутового корпусу загальною площею 235 кв.м/127+108/кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4.

Відповідно до п.4.1 договору № 2, в редакції додаткової угоди до цього договору від 30.06.2009, орендна плата, з 01.07.2009, складає 12 000,00 грн., без ПДВ.

В п.п. 4.4, 4.5 договору № 2 сторони погодили умови про те, що сплата орендних платежів проводиться авансом щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, за який здійснюється оплата; орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі орендованого майна.

16.09.2007 сторонами складено акт прийому-передачі майна по договору № 2 від 16.09.2007, згідно із яким позивач передав, а відповідач прийняв майно відповідно до договору № 2; орендоване майно передано в належному стані.

Згідно із ч.1 ст. 183 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) на плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.3.1 договору № 2 цей договір діє з дня підписання його сторонами та передачі майна орендарю до 29.07.2008.

Відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Докази того, що до квітня 2012р. договір № 2 був припиненим, у зв'язку із закінченням строку, відсутні.

Позивачем було направлені відповідачу лист за № 2 від 19.04.2012, у якому повідомлено, що у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд, на підставі ст. 782 ЦК України, позивач відмовляється від договору оренди майна № 2 від 16.09.2007; просить протягом трьох днів з дати отримання цього листа погасити заборгованість по орендній платі у розмірі 86 420,60 грн., протягом 5-ти днів передати орендоване майно за актом приймання-передачі та відповідно до ст. 779 ЦК України відшкодувати вартість робіт по усуненню зазначених у цьому листі недоліків у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно із ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача орендної плати за період з листопада 2011р. по квітень 2012р.

Докази того, що відповідачем сплачено орендну плату позивачу за вказаний період, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В п.5.1 договору № 2 сторонами погоджено умови про те, що у випадку припинення дії цього договору відповідач повинен повернути в належному стані, а позивач - прийняти протягом 10 днів об'єкт оренди згідно з актом прийому-передачі.

Як вбачається із згаданого листа позивача від 19.04.2012 за № 2, до цього листа було додано акт приймання-передачі орендованого майна від 19.04.2012 у двох примірниках, для підпису. Як стверджує позивач, відповідачем не підписано акт приймання-передачі майна з оренди.

Докази того, що орендоване майно за договором № 2 було повернуто відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, у матеріалах справи відсутні.

В п.п. 2.4.9, 2.4.10 договору № 2 сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу за цінами, діючими на момент відшкодування, збитки, що нанесені орендованому майну з вини відповідача, за актом, складеним сторонами за цим договором або за актом експертної оцінки суми збитків; у випадку припинення дії цього договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу за відповідним актом приймання-передачі орендоване майно в такому стані, в якому воно було на момент передачі в оренду - з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.1 ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Позивач стверджує про те, що під час огляду вищезазначеного об'єкту оренди, виявлено ряд недоліків, які виникли під час користування об'єктом відповідачем, а саме: пошкоджено та виведено із ладу систему опалення, що призвело до неможливості її подальшої експлуатації; розбито вікно нижнього рівня, а також конструкції вікон на висоті більше 5 м, для зміна яких необхідне залучення спеціальної техніки; пошкоджено (пробито) дах та конструкцію ангару.

На підтвердження розміру вартості робіт, необхідних для відновлення об'єкту оренди, у загальному розмірі 16 338,00 грн., позивачем до матеріалів справи надано копії документів: ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Атемета" № 515379, локальний кошторис № 2-1-1 на загально-будівельні роботи: "Ремонт складу ангарного типу ТОВ "АВС" по вул. Пухівська, 4 м. Київ", локальний кошторис № 2-1-1 на будівельні роботи: "Пуско-наладочні роботи по адміністративно-побутовому корпусу ТОВ "АВС" по вул. Пухівська, 4 м. Київ", договірні ціни.

На підтвердження стану орендованих приміщень до матеріалів справи надані фотознімки об'єкту оренди.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обгрунтованість вимоги позову в частині стягнення вартості ремонту системи опалення у розмірі 3 436,00 грн. матеріалами справи не доведено, оскільки в акті прийому-передачі майна по договору № 2 від 16.09.2007 в оренду не було зазначено про те, в якому стані система опалення, та відповідач використовував орендоване приміщення, як складське, для зберігання техніки, яка не потребує зберігання в опалювальному приміщенні.

Доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що відповідають нормам законодавства та грунтуються на матеріалах справи, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

Згідно із актом виконаних робіт від 31.10.2011, складеним позивачем та відповідачем, за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 послуги по оренді не були надані у зв'язку з роботою комісії по інвентаризації, оцінці та розділу майна ЦИК державного підприємства СКТБ "Роботекс", тому вартість робіт склала 00,00 грн.

До складу позовних вимог позивача не входить орендна плата за жовтень 2011р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, саме на відповідача покладено тягар доказування того, що доступ до орендованого приміщення відповідачу було перекрито з вини саме позивача.

Твердження відповідача про повернення орендованого приміщення у жовтні 2011р. є голослівним, не підтвердженим доказами.

Наявний у справі акт про відсутність представників орендодавця на передачу майна, складений посадовими особами відповідача у листопаді 2011р., не має юридичної сили доказу, оскільки є одностороннім документом, складеним зацікавленими особами.

Із листа Деснянського РУ ГУ МВС України м. Києва від 27.10.2011, адресованого Прокуророві Деснянського району міста Києва, не вбачається того, що відповідачеві чинились перешкоди в користуванні орендованим майном та в цьому була вина позивача.

Як вже зазначалось, об'єкт оренди передано позивачем відповідачу згідно з договором № 2 - 16.09.2007 і у подальшому, у тому числі і жовтні 2011р., об'єкт оренди не було повернуто відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, як про це погоджено сторонами в договорі № 2. Таким чином, оскільки не було складено акту приймання-передачі об'єкту із оренди у жовтні 2011р., то не могло бути складено й акту приймання-передачі об'єкту в оренду безпосередньо після жовтня 2011р., на відсутність якого посилається скаржник. Отже, відповідач продовжував користуватися об'єктом оренди й після жовтня 2011р.

Оскільки умовами договору № 2 (п.п. 2.4.10, 5.1) сторонами встановлено обов'язок відповідача повернути орендоване майно шляхом складання акту приймання-передачі цього майна позивачу, то у відповідача відсутнє право на власний розсуд будь-яким чином розподіляти цей обов'язок, у тому числі й на нетотожні його частини.

Як вже зазначалось, в п.4.4 договору № 2 сторонами передбачено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату авансом щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, за яким здійснюється оплата.

Отже, строк оплати орендної плати не зумовлюється строком одержання відповідачем рахунку-фактури.

Разом із тим, якщо навіть відповідачем і одержано рахунки-фактури у березні 2012р., це не позбавило його можливості оплатити рахунки безпосередньо після їх одержання.

Твердження скаржника про наявність домовленості сторін про розірвання договору оренди за спільною згодою у період жовтень-листопад 2011р., не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи. Із твердженням відповідача у листі від 18.11.2012 за № 4, адресованому позивачу, про те, що відповідач вважає відносини по договору № 2 припиненими з 30.11.2011, позивач не погодився, про що останнім повідомлено відповідачу листом від 09.02.2012, у якому, крім цього, було запропоновано відповідачу припинити договір оренди з 09.02.2012, про що підписати додаткову угоду.

Докази того, що сторонами за взаємною згодою припинено договір № 2 з 09.02.2012, у матеріалах справи відсутні. Отже, є підстави для висновку, що саме згідно з листом позивача від 19.04.2012 № 2, надісланим відповідачу 19.04.2012, договір № 2 є розірваним з підстави, зазначеної у листі від 19.04.2012 - невнесення відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд. Згідно з ч.2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 у справі № 5011-1/5569-2012 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" без задоволення.

2. Справу № 5011-1/5569-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.