Постанова

від 12.11.2012 по справі 5013/422/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2012 року Справа № 5013/422/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Чумак А.В.,

за участю представників сторін:

Уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Партнер", м.Кіровоград, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2012р. у справі №5013/422/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ

до відповідача приватного акціонерного товариства "Партнер", м.Кіровоград

третя особа ОСОБА_1, м.Кіровоград

без самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

позивача

про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості

в сумі 340 826,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2012р. (суддя Змеул О.А.) у справі №5013/422/12 повністю задоволено позовні вимоги ТОВ "Сведбанк", м.Київ.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №030/09.07/88-362 КЛ від 04.09.2007р. у розмірі 340 826,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 26 250 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2012р. еквівалентно 209 624,63 грн.; заборгованість по процентах у розмірі 10 878 доларів США 04 цента, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2012р. еквівалентно 86 868,76 грн.; пеня в розмірі 5 551 доларів США 60 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2012р. еквівалентно 44 333,41 грн., а також, судовий збів в сумі 6 816,54 грн.

Звернено стягнення на майно приватного акціонерного товариства "Партнер" (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13760847) - комплекс: А - ремонтний цех, цегла - 131,1 кв.м, Б - складське приміщення, цегла - 34,2 кв.м, Г - будівля прохідної, цегла, В - огорожа, І - замощення, розташовані на земельній ділянці розміром 2 600,00 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 1 В, ідентифікаційний код 19356840).

Реалізацію предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, зобов'язано провести шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Початкову ціну реалізації встановлено в розмірі 221 763,00 грн.

В обґрунтування вищезгаданого рішення місцевим господарським судом покладено неналежне виконання Позичальником /ОСОБА_1./ умов кредитного договору №030/09.07/88-362 КЛ від 04.09.2007р., а саме, відсутність доказів погашення останнім кредитної заборгованості, що за умовами наведеного вище правочину є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись з даним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій наполягає на тому, що господарським судом першої інстанції при його прийнятті не було взято до уваги відсутність доказів направлення на адресу ОСОБА_1 (боржника) вимоги щодо сплати заборгованості в порядку, передбаченому ст.35 Закону України «Про іпотеку», що, на його думку, є підставою для відмови у позові. Окрім того, порушенням судом першої інстанції вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»скаржник вважає також покладення на нього, як на сторону, з вини якої виник спір, судового збору у більшому, ніж передбачено згаданим вище законом розмірі. Зокрема, як стверджує апелянт, вимоги даного позову носять немайновий характер, у зв'язку з чим за результатами вирішення спору з нього безпідставно стягнуто 5 743,54 грн. зайве сплаченого позивачем судового збору.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на наявності належних доказів направлення як в адресу Іпотекодавця (ПрАТ «Партнер»), так і в адресу боржника (ОСОБА_1) відповідної вимоги про погашення кредитної заборгованості; стверджує, що оригінали фіскальних чеків про відправку даної вимоги відповідачу та третій особі були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні, належним чином засвідчені ж копії цих доказів додано в якості додаткових матеріалів до справи.

Сторони наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористались, про час та місце розгляду справи належним чином сповіщені. Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників сторін, згідно вимог ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) 04.09.2007р. укладено кредитний договір №030/09-07/88-362КЛ (далі - Кредитний договір), згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 30 000 доларів США на споживчі цілі на строк з 04.09.2007р. по 03.09.2017р. зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 13,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу Банку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, крім випадків, передбачених п.3.8, 3.9 та 5.1.4 даного договору.

Забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ЗАТ "Партнер" (нині -ПрАТ «Партнер»).

Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між Банком і ЗАТ "Партнер".

При непогашенні заборгованості перед Банком у строки, передбачені даним договором, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом, між Банком та Позичальником виникли кредитні зобов'язання, що регулюються, зокрема, параграфами 2 та 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, в свою чергу, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, в якості забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1, між акціонерним комерційним інноваційним банком "ТАС-Комерцбанк"- іпотекодержатель, та закритим акціонерним товариством "Партнер" - іпотекодавець, укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений 04.09.2007р., зареєстрований у реєстрі за №2739, з метою забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання, іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: комплекс, що розташований в АДРЕСА_1: А - ремонтний цех, цегла - 131,1 кв.м, Б - складське приміщення, цегла - 34,2 кв.м, Г - будівля прохідної, цегла, В - огорожа, І - замощення, які розташовані на земельній ділянці розміром 2 600,00 кв.м, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого 08.05.1997 року, зареєстрований за № 824, бланк ІІ-КР №000085.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріуса І-ї Кіровоградської державної нотаріальної контори 26.06.1996 року за №І-3300, та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 03.09.1997, за реєстровим № 444741.

Право власності на предмет іпотеки підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15374753 від 26.07.2007р. За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 43914,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату підписання договору складає 221763,00 гривень.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Одночасно з нотаріальним посвідченням договору накладається заборона відчуження предмета іпотеки. Договір діє до виконання Позичальником або Іпотекодавцем основного зобов'язання чи настання одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

За приписами ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як встановлено ст.610, ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24.02.2011 по справі № 2-1157/11 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 33055 доларів США 20 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 306 254,74 грн. На виконання вищевказаного рішення видано виконавчий лист, який передано до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції. Постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 29.11.2011р. повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення.

Тобто, як встановлено рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24.02.2011 по справі № 2-1157/11 та вірно зазначено господарським судом першої інстанції, на день розгляду даної справи Позичальником зобов'язання за кредитним договором не виконані (докази зворотного відсутні), заборгованість ОСОБА_1 за вищезгаданим кредитним договором становить 346 288,24 грн., з яких заборгованість за кредитом 26 250,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 209 776,87 грн., заборгованість по процентах, обчислених станом на 23.03.2012р. становить 11468,21 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 91 648,20 грн.

Також, апеляційний господарський суд погоджується с висновком суду першої інстанції щодо правомірного обчислення Позивачем суми пені за прострочення повернення кредиту і сплати процентів Позичальником за період з 25.03.2011р. по 23.03.2012р., яка складає 5 613,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.03.2012р. еквівалентно 44 863,16 грн. (розмір пені, встановлений п.8.1. кредитного договору дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченої заборгованості).

Отже, внаслідок непогашення Позичальником кредиту та несплати Банку відсотків за користування кредитними коштами, останнім 20.02.2012р. в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку»на адресу боржника (третя особа у справі) та іпотекодавця (відповідач) направлено вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором. (а.с.27,28, 125-126). Проте, вищевказану вимогу адресатами залишено без задоволення (докази зворотного відсутні).

Згідно розділу 4 іпотечного договору, укладеного сторонами, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за договором.

В силу ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з ст. 1 названого Закону, основне зобов'язання - це, в тому числі, зобов'язання боржника за договором кредиту.

За правилами п.4 частини першої ст.55 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Грошовою одиницею України є гривня.Станом на день подання позову 23.03.2012р. офіційний курс НБУ гривні до долара США становив 7,9857.

Отже, виходячи з того, що сума заборгованості позичальника за кредитним договором складається в доларах США, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірного визначення позивачем ціни позову станом на день подання позову в гривнях у розмірі 340 826,80 грн., згідно вимог п.4 частини першої ст.55 ГПК України. При цьому, як вірно зауважив господарський суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутня заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що офіційний курс НБУ гривні до долара США станом на 14.06.2012р. становить 7,9925.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з реалізацією останнього на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням встановленої початкової ціни реалізації у розмірі 221 763,00 гривень.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень стосовно відсутності в матеріалах справи доказів направлення на адресу боржника вимоги щодо сплати заборгованості в порядку, передбаченому ст.35 Закону України «Про іпотеку», що, на думку скаржника, є підставою для відмови у позові, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зауважити наступне:

Так, дійсно, за ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Разом з цим, положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Більш того, відсутність доказів направлення Банком (позивачем) на адресу боржника (ОСОБА_1) вимоги щодо сплати кредитної заборгованості спростовується висновками місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні, твердженнями позивача про огляд оригіналів відповідних доказів безпосередньо у судовому засіданні та наданими позивачем належним чином засвідченими копіями фіскального чеку №5094 від 20.02.2012р. та поштового конверту з відміткою «повернено за закінченням строку зберігання». (а.с.125-126).

Таким чином, твердження апелянта про недотримання позивачем вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку»колегія суддів вважає неспроможними.

У підсумку, помилковими колегія суддів вважає твердження скаржника щодо немайнового характеру спірних вимог та, як наслідок, безпідставного стягнення з нього 5 743,54 грн. зайве сплаченого позивачем судового збору, адже до позовних заяв немайнового характеру слід відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, на відміну від предмету даного спору.

Таким чином, оскільки даний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення кредитної заборгованості у розмірі 340 826,80 грн. має вартісну оцінку та, відповідно, носить майновий характер, то розмір судового збору за розгляд даного позову господарським судом регулюється п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»та становить 2% від суми позовних вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає оскаржуване рішення правомірним, прийнятим за умов надання належної правової оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на приватне акціонерне товариство "Партнер", м.Кіровоград.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2012р. у справі №5013/422/12 -залишити без змін , а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Партнер", м.Кіровоград -без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець