Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а/1570/6919/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/6919/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Милосердного М.М.

- Лук'янчук О.В.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВОБ» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ВОБ»звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082300 та № 0000092300 від 29 квітня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року адміністративний позов приватного підприємства «ВОБ» задоволений в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0000082300 від 29 квітня 2011 року та № 0000092300 від 29 квітня 2011 року.

В апеляційній скарзі представника Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15 березня 2011 року по 04 квітня 2011 року посадовими особами Роздільнянської МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «ВОБ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 65/23-00-33094939 від 11 квітня 2011 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «ВОБ»п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за перевіряємий період ПП «ВОБ» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 154 186 грн., у тому числі за жовтень 2009 року -2333 грн., листопад 2009 року -6 667 грн., грудень 2009 року -21 166 грн., серпень 2010 року -27 000 грн., вересень 2010 року -37 500 грн., жовтень 2010 року -49 000 грн., листопад 2010 року -8 000 грн., грудень 2010 року -2 520 грн., та встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 020 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 2 020 грн.; порушення ПП «ВОБ»п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: ПП «ВОБ»за перевіряє мий період занижено податок на прибуток в сумі 287 700 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 37 707 грн., 1 квартал 2010 року -8 666 грн., 1 півріччя 2010 року -41 883 грн., 3 квартали 2010 року -175 591 грн., 2010 рік -249 993 грн.; порушення ПП «ВОБ»ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим суми доходів отриманих по правочинах підлягають зменшенню на 12 613 197 грн., тому числі: за 1 квартал 2010 року на 1 555 095 грн., півріччя 2010 року -1 738 313 грн., 3 квартали 2010 року -9 083 607 грн., 2010 рік -12 613 197 грн., а також. Що ПП «ВОБ»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року завищено валові витрати на 13 763 996 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на 150 836 грн., 1 квартал 2010 року -1 589 760 грн., півріччя 2010 року -1 905 847 грн.,3 квартали 2010 року -9 785 974 грн., 2010 рік -13 613 166 грн.; також, що суми податкових зобов'язань по правочинах здійснених з ТОВ «Шторм»та в порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «ВОБ»завищено податкові зобов'язання на суму 2530178, 00 грн., в тому числі по періодам: в січні 2010 року -7838, 00 грн., березні 2010 року -305201, 00 грн., квітні 2010 року -36417, 00 грн.,травні 2010 року -5745, 00 грн., липні 2010 року -544846 грн., серпні 2010 року -297078 грн., вересні 2010 року -627135 грн., жовтні 2010 року -705 918 грн.; та що ПП «ВОБ»завищено податковий кредит в сумі 2 682 344, 00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки Роздільнянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082300 від 29 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 359625 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем -287700, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 71925, 00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000092300 від 29 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 190 712 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем -152 166, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -38 546, 50 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «ВОБ»(Покупець) та ТОВ «Шторм»(Продавець) в період з липня 2010 року по жовтень 2010 року були укладені договори купівлі-продажу зернових культур (ячмінь, соняшник, рапс, пшениця, ріпак). На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Шторм» продано та поставлено ПП «ВОБ»вказаний в них товар (ячмінь, соняшник, рапс, пшениця, ріпак), а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено такий товар, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Також, ПП «ВОБ» (Замовник) з ТОВ «Шторм» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 06/30-1 (у) від 30 червня 2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника).

На виконання умов договору про надання послуг № 06/30-1 (у) від 30 червня 2010 року ТОВ «Шторм» надані послуги ПП «ВОБ»з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Крім цього, ПП «ВОБ»(Замовник) було укладено договір з ТОВ «Агро-Геліус» (Виконавець) про надання послуг № 01/29-1 (у) від 29.01.2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників -місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника).

На виконання умов договору про надання послуг № 01/29-1 (у) від 29.01.2010 року ТОВ «Агро-Гелеос» надані послуги ПП «ВОБ» з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Також, ПП «ВОБ» (Замовник) було укладено договір з ТОВ «Євростандарт-ОД» (Виконавець) про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників - місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника).

На виконання умов договору про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року ТОВ «Євростандарт-ОД» надані послуги ПП «ВОБ»з організації ТЕО зерна, а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Крім цього, ПП «ВОБ»(Замовник) було укладено договори з ТОВ «Югексімпродукт» (Виконавець) про надання послуг № 01/29 від 29.09.2010 року, № 01/11 від 01.11.2010 року, № 01/12 від 01.12.2010 року, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання послуг з організації транспортних перевезень та експедиції вантажів, що належить Замовнику по маршруту: склади постачальників -місце призначення, зазначене Замовником (за вимогою Замовника).

На виконання умов договору про надання послуг № 01/29 від 30.09.2010 року ТОВ «Євростандарт-ОД» надані автопослуги ПП «ВОБ», а ПП «ВОБ» прийнято та оплачено вказані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників (ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт») товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, в підтвердження отримання ПП «ВОБ» товарів та послуг за вище зазначеними договорами від вказаних контрагентів позивачем надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні доручення, які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок відповідача про порушення позивачем при здійсненні господарських операцій норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, отримані позивачем документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, валові витрати, понесені позивачем на оплату отриманих послуг з транспортування та експедиції вантажів від ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт»за укладеними між ними договорами про надання послуг, були віднесені ПП «ВОБ»до відповідного звітного періоду, що також дало обґрунтовані підстави для висновку суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з вказаними підприємствами-постачальниками.

Крім того, при проведенні перевірки та складанні акту, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт» в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ «Шторм», ТОВ «Агро-Геліус», ТОВ «Євротранспорт-ОД», ТОВ «Югексімпродукт», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2012 року.

Головуючий:

Судді: