Ухвала

від 28.08.2012 по справі 2а-12304/11/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12304/11/0170/18

28.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Проект"- Ісаєва Юлія Олександрівна, довіреність № б/н від 28.08.12, довіреність № б/н від 28.08.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 01.02.12 у справі № 2а-12304/11/0170/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Проект" (вул. Петропавловская, 3, оф. 315,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Проект" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №0009992301 від 28.09.2011 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Проект" Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2012 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Проект" (далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011р. № 0009992301, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1539 грн. та штрафних санкцій 1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України та помилково зроблені висновки про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл". Позивач підкреслює, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Апеляційним розглядом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин з ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" за період січень, лютий 2011р., за наслідками перевірки складено акт від 21 вересня 2011 року №13296/23-7/35109449.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1539,00 грн., у тому числі: за лютий 2011 року у сумі 1539,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року №0009992301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1539,00 грн.;за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України - 1, 00 грн.

Податковий орган вважає, що податковий кредит за лютий 2011 року у розмірі 1539,00 грн. від постачальника ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" проведено позивачем на підставі нікчемних правочинів, оскільки господарська операція з придбання товарів фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" в ціні товару, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договору, факт здійснення господарської операції з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету коли такий податок не буде сплачений продавцем. Податковим органом не встановлено недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Перевіряючи реальність придбання позивачем будівельних матеріалів у ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" (ін. код 30225850), суд першої інстанції встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Де Проект" мав господарські відносини з ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" на підставі рахунків- фактури №СФ-0038 від 02.02.2011р., №СФ-0050 від 09.02.2011р. та видаткових накладних №СФ-0038 від 03.02.11р., №СФ-0050 від 10.02.11р.

Отже відповідно до цих первинних документів судова колегія вбачає, що на виконання договору у спрощеній формі ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" було виписано рахунок-фактуру на будівельні матеріали на загальну суму 9234,96 грн.,в тому числі ПДВ -1539,16 гривень.

Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що сума податку на додану вартість були сплачена ТОВ "Де Проект", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця -ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл".

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем від ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" були отримані податкові накладні №8 від 02.02.2011 року на загальну суму -6056,81 грн., в т.ч. ПДВ -1009,47 грн. та №21 від 09.02.2011 року на загальну суму -3178,15 грн., в т.ч. ПДВ -529,69 грн.

Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді - лютий 2011 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання будівельних матеріалів від ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл" у лютому 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (лютий 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну. Податковий кредит за циєю операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом лютого 2011р. у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин судова колегія приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ "Паливна компанія "Аргонавт Ойл") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Підпунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за лютий 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.12 у справі № 2а-12304/11/0170/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта