Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-4720/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4720/12/0170/11

02.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Спеціалізованого санаторія "ім. М.О. Семашка"- Високопояс Максим Анатолійович, довіреність № б/н від 24.04.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Колесник Юрій Олексійович, довіреність № 15/9/10-00 від 29.02.12

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованого санаторія "ім. М.О. Семашка" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 12.07.12 у справі № 2а-4720/12/0170/11

за позовом Спеціалізованого санаторія "ім. М.О. Семашка" (вул. Луговського, 6,Сімеїз,Ялта, Автономна Республіка Крим,98680)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Управління Державної казначейської служби України у місті Ялта (вул. Московська, буд.33-а,Ялта,Автономна Республіка Крим,98612)

про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 у задоволенні адміністративного позову Спеціалізованому санаторію "ім. М.О. Семашка" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача:

Управління Державної казначейської служби України у місті Ялта про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні третя особа не скористалась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 09.04.12р. № 155 та податкового повідомлення-рішення від 28.04.12р. № 001292301 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 008 809грн., у тому числі за основним платежем 1 607 047грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 401 762грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що наказ про проведення перевірки від 09.04.12р. № 155 було прийнято до спливу законодавчо встановленого десятиденного строку з моменту отримання запиту податкового органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень, а відтак у відповідача не виникло право на його видання. Щодо податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що останній є бюджетною установою, а відтак згідно ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України надходження від реалізації нерухомого майна не є власними надходженнями бюджетних установ. На цій підставі грошові кошти від реалізації державного майна у повному обсязі, у тому числі і ПДВ, були перераховані покупцем безпосередньо до Державного бюджету України. Крім того, позивач не є власником майна, яке відчужувалося. Майно було закріплено за позивачем на праві оперативного управління, а власником майна є Держава. Таким чином, позивач зазначає, що відсутня дата виникнення податкових зобов'язань, оскільки грошові кошти позивач не отримував, а майно передавав як уповноважена особа, а не як власник. Більш того, оскаржуване рішення суперечить вимогам п.87.1. ст.87 Податкового кодексу України відповідно до якої джерелом грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника є будь-які власні кошти. Кошти, які перераховані покупцем до Державного бюджету за придбане майно не є власними коштами позивача, а відтак такі кошти не можуть бути джерелом сплати ПДВ.

Апеляційним розглядом встановлено, що Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка є юридичною особою, ідентифікаційний код 05450268, зареєстрований виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.55).

Положення про Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.08.2006р. за №327(а.с.48-53).

Відповідно до п.1.1. Положення про Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка останній є спеціалізованим санаторно-курортним закладом для лікування неактивного туберкульозу органів дихання 3,7 клінічних груп (5категорія, група 5.1), хронічних неспецифічних захворювань органів дихання у дорослих(а.с.49).

Санаторій фінансується за рахунок Державного бюджету України через органи Державного казначейства(п.5.1. Положення).

Згідно довідки із ЄДРПОУ №102719 від 30.06.2010р. позивач зареєстрований за кодом організаційно-правової форми №425, як державна організація (установа, заклад)(а.с.54).

Позивач є платником податку на додану вартість з 29.12.1997р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100004851(а.с.98).

Таким чином, позивач є юридичною особою, суб'єктом господарювання та зобов'язаний згідно ст.16 Податкового кодексу України сплачувати податки і збори в строки у розмірах, встановлених цим кодексом та Законами з питань митної справи.

З 10.04.2012р. тривалістю 4 календарних дні посадовою особою Державної податкової інспекції у місті Ялта на підставі направлення на проведення перевірки від 09.04.2012р. за №000144/139 та наказу від 09.04.2012р. за №155 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2012р. за результатами якої складено акт від 13.04.2012р. за №488/22-01/05450268/64(а.с.13-25).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2012р. у сумі 1 607 047грн.

28.04.2012р. на підставі акту перевірки від 13.04.2012р. за №488/22-01/05450268/64 Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0001292301 яким Спеціалізованому санаторію ім. М.О. Семашка визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1607047грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 401 762 грн. (а.с.29).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вищевказаних вимог ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ ґрунтуються на наступних обставинах.

15 лютого 2012 року Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка продав нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), б.3, земельною площею 1157.1 кв.м. на користь ТОВ "Юкрейніан білдінг компані", та за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), б.4, земельною площею 599.1 на користь ТОВ "Деметра 2011". Загальна сума продажу нерухомого майна склала 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн.

Згідно договорів купівлі продажу грошові кошти за відчужене державне майно в сумі 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1 607 047грн. перераховані до Держбюджету на рахунок Продавця за реквізитами: отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

Окрім того, Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка 15.02.2012р. передав відчужене нерухоме майно продавцям відповідно до умов договорів купівлі-продажу.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що права позивача оскаржуваним наказом не порушуються, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн. визначені відповідачем позивачу правомірно, відтак відповідач правомірно нарахував позивачу і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання, що склало 401 762грн.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи наказ про проведення перевірки 09.04.2012р. №155, який оскаржується позивачем, прийнято на підставі пп. 20.4.1. ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.9 п.78 ст.78 Податкового кодексу України.

Із наведених норм вбачається наявність у податкового органу права на проведення позапланової виїзної перевірки платника податку у разі наявності скарги іншого платника податку та за умови ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання.

Згідно п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки є скарги ТОВ "Юкрейніан білдінг компані"та ТОВ "Деметра 2011"про ненадання Спеціалізованим санаторієм ім. М.О.Семашка податкової накладної. Вказана інформація надійшла до ДПІ в м.Ялта АРК ДПС від ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя та ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на адресу позивача надсилалися запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 05.04.12р. за №2288/10/22-04, від 06.04.12р. за №2483/10/22-03, від 12.04.2012р. за №2766/10/22-01.

Оскаржуваний наказ виданий відповідачем 09.04.2012р., тоді як перший запит надійшов до позивача саме 09.04.2012р., а відтак оскаржуваний наказ прийнято відповідачем із порушенням десятиденного строку, встановленого пп.78.1.9. п.78.1.ст.78 ПК України.

Проте, ПК України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб податкової служби до проведення перевірки.

Так, п.81.1. ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Перед початком проведення перевірки посадова особа відповідача надала платнику податку усі вищеперелічені документи.

Зазначений факт представником позивача не заперечувався під час судового розгляду, та також знайшов своє відображення у акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Направлення на проведення перевірки №000144/139 від 09.04.2012р. містить усі передбачені вищевказаною нормою реквізити(а.с.69).

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із наданням усіх передбачених вказаною вище нормою документів позивач допустив перевіряючого до проведення перевірки та перевірку було проведено.

Абзацом 2 п.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Із наведеного випливає, що наслідком порушення податковим органом вимог податкового законодавства при організації та проведенні перевірки є недопущення платником податку посадової особи податкового органу до її проведення. Податковий кодекс України не містить інших наслідків окрім вказаних вище, а відтак порушення податковим органом строку направлення письмового запиту для отримання пояснень та їх документального підтвердження само по собі не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу податкового органу про проведення перевірки.

Більш того, судова колегія зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки від 09.04.2012р. за №155 є реалізованим та вичерпав свою дію, а відтак його не може бути скасовано.

Оскільки позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а відтак погодився на її проведення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивача оскаржуваним наказом не порушуються, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу ДПІ в м. Ялта АРК ДПС №155 від 09.04.2012р.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта АРК ДПС від 28.04.12р. № 001292301, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2012року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 599,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вулиця Морська), будинок 4. Сторонами договору зазначені з одного боку Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. Семашка, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011"(Покупець)(а.с.30-33).

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість майна складає 2 563 057,20грн., у тому числі ПДВ 427 176,20грн.

За умовами п.3.3 договору, всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівково перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами: отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

На виконання умов договору ТОВ "Деметра 2011" платіжним дорученням від 15.02.2012р. №16 перераховано грошові кошти у сумі 2 330 052,00грн. (у тому числі ПДВ у сумі 427176,20грн.) на рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта (а.с.114).

Також, платіжним дорученням від 07.02.2012р. за №9 ТОВ "Деметра 2011"перераховано на користь Товарної біржі "Іннекс"гарантійний внесок у розмірі 10 % початкової вартості об'єкта у сумі 233005,20грн.(а.с.113).

Вказані грошові кошти у повному обсязі були перераховані Товарною біржею "Іннекс"на розрахунковий рахунок позивача та в подальшому зараховані до держбюджету на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, за кодом 24060300 "Інші надходження", що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України в АР Крим, поясненнями третьої особи та випискою по рахунку (а.с.46,116,117,133).

Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу передав проданий об'єкт нерухомого майна ТОВ "Деметра 2011"15.02.2012р., про що свідчить копія акту приймання-передачі(а.с.34).

Також судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2012 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 1157,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського(вулиця Морська), будинок 3. Сторонами договору зазначені з одного боку Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. Семашка, (Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан білдінг компані"(Покупець)(а.с.35-38).

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість майна складає 7 079 226,00 грн., у тому числі ПДВ 1 179 871,00грн.

За умовами п.3.3 договору, всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівково перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами: отримувач - УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

На виконання умов договору ТОВ "Юкрейніан білдінг компані" платіжним дорученням від 15.02.2012р. №16 перераховано грошові кошти у сумі 6 435 660,00грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1 179 871,00грн.) на рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта(а.с.110).

Також, платіжним дорученням від 07.02.2012р. за №9 ТОВ "Юкрейніан білдінг компані" перераховано на користь Товарної біржі "Іннекс"гарантійний внесок у розмірі 10 відсотків початкової вартості об'єкту у сумі 643566,00грн.(а.с.111).

Вказані грошові кошти у повному обсязі були перераховані Товарною біржею "Іннекс" на розрахунковий рахунок позивача та в подальшому зараховані до держбюджету на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, за кодом 24060300 "Інші надходження", що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України в АР Крим, поясненнями третьої особи та випискою по рахунку(а.с. 46,116,117,134,135).

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав проданий об'єкт нерухомого майна ТОВ "Юкрейніан білдінг компані"15.02.2012р., про що свідчить копія акту приймання-передачі(а.с.39).

Згідно пояснень третьої особи, розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, код банку отримувача 824026, та на який були зараховані грошові кошти від реалізації нерухомого майна за вищевказаними договорами купівлі-продажу, у сумі 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн., не є розрахунковим рахунком Спеціалізованого санаторію ім. М.О.Семашка, а є безпосередньо розрахунковим рахунком Державного бюджету України за кодом 24060300 "Інші надходження".

Згідно пп. а) п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Із наведеного слідує, що об'єктом оподаткування є господарські операції, зокрема із постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Слід зазначити, що поняття господарської операції визначено у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"відповідно до якої господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як зазначено у п.14.1.191. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, постачання нерухомого майна є оподатковуваною господарською операцією із постачання товарів.

З урахуванням того, що операції з реалізації нерухомого майна, яке було відчужено позивачем, згідно ст.196 ПК України не віднесені до операцій, які не є об'єктом оподаткування та згідно ст.197 ПК України не звільняються від оподаткування, суд дійшов висновку про те, що вказані операції позивача із реалізації нерухомого майна на користь ТОВ "Деметра 2011" та ТОВ "Юкрейніан білдінг компані" є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач згідно актів приймання-передачі від 15.02.2012р. передав нерухоме майно вартістю на загальну суму 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн. на користь ТОВ "Деметра 2011"та ТОВ "Юкрейніан білдінг компані", а відтак у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 607 047грн.

Таким чином, у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ за першою подією, якою у даному випадку є передача майна.

Щодо того, що грошові кошти не є власними надходженнями позивача судова колегія зазначає, що ПК України не пов'язує надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податку із визначенням об'єкта та бази оподаткування. Тобто, неотримання платником податку коштів за реалізований товар не звільняє його від обов'язку нарахувати собі податкові зобов'язання у зв'язку із відвантаженням такого товару.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що власником майна є Держава, а позивач при укладенні договорів купівлі-продажу лише діяв від її імені, а відтак у нього не виникає об'єкту оподаткування, у зв'язку із наступним.

Частиною 1 ст.55 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.2 цієї статті встановлено, що суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Як зазначалося вище, позивач є юридичною особою, а відтак є суб'єктом господарювання у розумінні ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Частиною 1 ст.137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно ч.3 цієї статті встановлено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Із наведених норм слідує, що право оперативного управління є іншим речовим правом, на яке поширюються правовідносини власності, за винятком обмежень, встановлених власником майна, ГК України та іншими законами. Особа, за якою закріплено майно на праві оперативного управління, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею майном.

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно, копії яких залучених судом до матеріалів справи, відчужене позивачем майно належало йому на праві оперативного управління (а.с.120-125).

Доказів того, що перед відчуженням майна за договорами від 15.02.2012р. вказане майно було вилучено із права оперативного управління позивача, останнім не надано.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що позивач при здійснення господарських операцій із відчуження майна за договорами купівлі-продажу від 15.02.2012р. діяв від власного імені, а відтак податкові зобов'язання у даному випадку виникають саме у позивача.

З цих саме підстав є необґрунтованими посилання позивача на відсутність бази оподаткування за вказаними господарськими операціями.

При цьому, база оподаткування за вказаними операціями визначається згідно п.188.1. ст.188 ПК України, як це правомірно і було здійснено відповідачем при проведенні перевірки.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що фактично ПДВ за господарськими операціями позивача із ТОВ "Деметра 2011" та "Юкрейніан білдінг компані" сплачено до бюджету та визначення позивачу оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1607047грн. призведе до подвійної сплати цього податку до бюджету з огляду на таке.

Пунктом 54.1. ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.54.3. цієї статті передбачено обов'язок контролюючого органу визначити платнику податку суму податкового зобов'язання у випадках, встановлених цим пунктом.

Із наведеного слідує, що податкове зобов'язання може бути визначено лише двома способами, а саме самостійно платником податку шляхом зазначення суми податкового зобов'язання в поданій декларації, та шляхом визначення суми податкового зобов'язання податковим органом. ПК України не містить інших випадків або порядку визначення суми податкового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, за договорами купівлі-продажу нерухомого майна між позивачем та ТОВ "Деметра 2011", ТОВ "Юкрейніан білдінг компані"від 15.02.2012р. податкові зобов'язання позивачем, шляхом зазначення вказаних сум у податковій декларації, самостійно визначені не були.

Пунктом 54.3.2. ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відтак податковий орган на підставі пп.54.3 п.54.3. ст.54 ПК України правомірно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн., за вищевказаними господарськими операціями.

Крім того, також слід зазначити, що сума грошових коштів у розмірі 1 607 047грн., яка перерахована покупцями у вигляді ПДВ до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, код банку отримувача 824026, за кодом 24060300 "Інші надходження", не може вважатися належною сплатою ПДВ до бюджету, оскільки сплачена не за призначенням, у зв'язку із тим, що вказаний код бюджетної класифікації та розрахунковий рахунок, на якій сплачено кошти не є рахунком на якому обліковуються надходження ПДВ.

Пунктом 123.1. ст.123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням того, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн. визначені відповідачем позивачу правомірно, відтак відповідач правомірно нарахував позивачу і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання, що склало 401 762грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованого санаторія "ім. М.О. Семашка" - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.12 у справі № 2а-4720/12/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта