Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2а-4720/12/0170/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К/9991/65997/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача -не з'явився;

від відповідача - Кузьмін В.В., Бостаніді З.О.;

третя особа -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.

у справі № 2а-4720/12/0170/11

за позовом Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Управління Державної казначейської служби України у м. Ялта

про визнання протиправними та скасування наказу про проведення перевірки і податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка (далі -позивач, Санаторій) звернувся до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про визнання незаконними та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки № 155 від 09.04.2012р. та податкового повідомлення-рішення № 001292301 від 28.04.2012р. про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість(далі -ПДВ) у розмірі 2 008 809грн., у тому числі за основним платежем 1 607 047грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 401 762грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р., у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 23.01.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Третя особа в судове засідання 23.01.2013 р. не з'явилась, надала письмове клопотання № 11.0-09/141 від 18.01.2013 р. та просила розглянути скаргу за відсутності його представника.

Позивач в судове засідання 23.01.2013 р. не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання скарги у зв'язку з бажанням надати додаткові пояснення та докази. Розглянув заявлене клопотання, колегія суддів його відхилила, оскільки дослідження додаткових доказів в касаційному проваджені суперечить нормам процесуального права, а саме статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою ДПІ на підставі направлення на проведення перевірки № 000144/139 від 09.04.2012 р. та наказу №155 від 09.04.2012р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка Санаторію з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за лютий 2012 р., за результатами якої складено акт № 488/22-01/05450268/64 від 13.04.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі зазначеного акту відповідач 28.04.2012 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0001292301, яким позивачу було встановлено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 008 809 грн., з яких за основним платежем -1 607 047 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 401 762 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходили з того, що наказ ДПІ не порушує інтересів позивача та прийнятий у відповідності до пп.20.4.1. ст.20, п.75.1. ст.75, пп.78.1.9. п.78 ст.78 Податкового кодексу України, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 607 047грн. визначені відповідачем позивачу у відповідності до законодавства, а відтак й штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання в сумі 401 762грн. нараховані позивачу правомірно.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

З положень п.81.1 ст.81 ПК України вбачається, що наслідком порушення податковим органом вимог податкового законодавства при організації та проведенні перевірки є недопущення платником податку посадової особи податкового органу до її проведення.

Податковий кодекс України не містить інших підстав відмови платника податку від допуску до перевірки окрім вказаних в абзаці п'ятому п.8.1. ст.81, тому, оскільки перевірка на виконання спірного наказу відбулась та складено акт за її наслідками, скасування або визнання наказу нечинним позбавлено юридичного змісту за відсутністю юридично значимих наслідків.

Як вірно встановлено судами, позивач допустив перевіряючого до проведення перевірки та перевірку було проведено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що права позивача оскаржуваним наказом не порушуються та правомірно відмовили у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, з листа ДПІ № 2288/10 від 05.04.12 убачається, що підставою для проведення перевірки позивача стала скарга ТОВ Юкрейніан білдінг компанія»та інше не доведено позивачем.

Вказані дії податкового органу узгоджуються з положеннями пп.20.4.1. ст.20, п.75.1. ст.75, пп.78.1.9. п.78 ст.78 Податкового кодексу України.

Щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 001292301 від 28.04.2012р. колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15.02.2012 р. між Державою в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Санаторій (Продавець) з одного боку, ТОВ «Деметра 2011»і ТОВ «Юкрейніан білдінг компані»(Покупець) з іншого боку були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, вартість якого складала 2 563 057,20грн., у тому числі ПДВ 427 176,20грн., та 7 079 226 грн., у тому числі ПДВ 1 179 871грн., відповідно.

Вказані грошові кошти у повному обсязі були перераховані Товарною біржею «Індекс»на розрахунковий рахунок позивача та в подальшому зараховані до держбюджету на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, за кодом 24060300 «Інші надходження».

Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу передав 15.02.2012 р. продані об'єкти нерухомого майна про що свідчать копії акту приймання-передачі.

Згідно положень п.14.1.191 ст.14 та пп. а) п.185.1 ст.185 ПК України продаж нерухомого майна є оподатковуваною господарською операцією із постачання товарів, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже зазначалось, позивач згідно актів приймання-передачі від 15.02.2012р. передав нерухоме майно вартістю на загальну суму 9 642 283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 607 047грн. на користь ТОВ «Деметра 2011»та ТОВ «Юкрейніан білдінг компані», що зумовило виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 607 047грн.

Доводи позивача, що грошові кошти не є власними надходженнями позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки неотримання платником податку коштів за реалізований товар не звільняє його від обов'язку нарахувати собі податкові зобов'язання.

Враховуючи викладене у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ за першою подією, якою у даному видатку є передача майна.

Крім того, згідно пояснень третьої особи, розрахунковий рахунок №31110115700039, який був відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, код банку отримувача 824026, та на який були зараховані грошові кошти від реалізації нерухомого майна за вищевказаними договорами купівлі-продажу, не є розрахунковим рахунком Санаторію, а є безпосередньо розрахунковим рахунком Державного бюджету України за кодом 24060300 «Інші надходження», що підтверджує несплату позивачем ПДВ з операцій купівлі-продажу та спростовує його доводи щодо подвійної сплати цього податку до бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що у позивача виникає зобов'язання щодо сплати ПДВ у зв'язку з відчуженням майна.

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно, копії яких наявні в матеріалах справи, відчужене позивачем майно належало йому на праві оперативного управління.

Отже, податковий орган на підставі пп.54.3 п.54.3. ст.54 ПК України правомірно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 607 047грн. за вищевказаними господарськими операціями, оскільки позивач при здійснення господарських операцій із відчуження майна за договорами купівлі-продажу від 15.02.2012р. діяв від власного імені.

Пунктом 123.1. ст.123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи правомірність визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 607 047грн. відповідачем правомірно нараховано позивачу і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання в розмірі 401 762грн.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 001292301 від 28.04.2012 р., у задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення було обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі № 2а-4720/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська