Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а/2370/3503/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3503/12 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, своїми діями порушив вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У зв'язку з цим позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Тальнівська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»зареєстроване Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 19.12.1991 року, ідентифікаційний код 00374841.

Відповідно до видів діяльності за КВЕД, державне підприємство «Іваньківський спиртовий завод»займається виробництвом етилового спирту із зброджуваних продуктів; виробництвом дистильованих алкогольних напоїв; оптова торгівля напоями; роздрібною торгівлею алкогольними та іншими напоями; іншими видами оптової торгівлі та діяльністю автомобільного вантажного транспорту.

Посадовими особами ДПІ у Маньківському районі проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 19.04.2012 року № 24/22/00374841, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток; пп. 7.2 3 п. 7.2, пп. 7 4 5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в на загальну суму 611129,00 грн.; ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року на суму 418177,00 грн., за 2011 рік на суму 451196,00 грн.; порушення п. 176.2 -б, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: підприємством було вказано недостовірні відомості в податковій звітності суми доходів, нарахованих (сплачених), на користь платника податків, суми утриманого податку за IV квартал 2011 року.

На підставі висновків зазначеного акта Маньківським відділенням Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Іваньківський спиртовий завод»подало скарги до ДПС у Черкаській області та ДПС України, які залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000062201, № 0000072201 та № 0000082201 -без змін.

Позивач, не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача за результатами проведеної перевірки позивача є хибними. При цьому відповідач не довів правомірності спірних дій відповідно до ст. 71 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для зазначеного висновку в акті перевірки слугувало те, що у довідці податкового органу від 04.01.2012 року № 3/23/20/32424229 зроблено висновок, що зустрічною звіркою ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ДП «Іваньківський спиртовий завод»з постачання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»укладено договорів купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 року № 1/а та договір купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року № 02/08.

На виконання господарський договірних зобов'язань ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»передало дроблену кукурудзу та подрібнену пшеницю, а позивач прийняв вказаний товар у власність, про що складено відповідні видаткові накладні.

Крім того, на підтвердження транспортування дробленої кукурудзи та подрібненої пшениці у позивача наявні товарно-транспортні накладні.

Виконання договору №02/08 купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 року його сторонами підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та товарними накладними.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що умови укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»договорів виконані ними, про що свідчать відповідні первинні документи.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджується також наявними в позивача податковими накладними.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положенням пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 даного Закону визначено, що платник податку при здійсненні операцій з особами, які є нерезидентами, резидентами, які сплачують податок за нижчими ставками, визначає дату збільшення валових витрат за датою оприбуткування товарів або датою фактичного отримання робіт (послуг).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини мали місце в 2011 році, тобто, після набрання чинності Податковим Кодексом України, то до них підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України -дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом акта перевірки відповідачем було виявленою, що відповідно до умов договору купівлі-продажу зерна № 01/07 від 01.07.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ВМК-Інвест», останній поставив на адресу позивача згідно видаткових накладних від 30.10.2010 року № РН-0000068, від 31.10.2010 року № РН-0000068, від 30.11.2010 року № Н-0000075, від 31.12.2010 року № РН-0000076 кукурудзу на загальну суму 3666776,00 грн., в тому числі ПДВ -611129,33 грн.

Факт отримання та оприбуткування позивачем вищевказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується також складеними та оформленими належним чином товарно-транспортними накладними, зазначеними в акті перевірки в розділі 3.2.2. «Податковий кредит», на підставі яких здійснювалося перевезення товару. Оплата вказаних товарно-матеріальних цінностей була проведена позивачем в повному обсязі в сумі 3666776,00 грн., в тому числі ПДВ -611129,33 грн., заборгованість відсутня.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями оформлені у відповідності з вимогами пп. 12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за № 233/2037.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та згідно із п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону країни "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженим наказом ДПА України від 11.01.2011 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 року за № 160/18898, визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення контролю представниками органів державної податкової служби за виробництвом та обігом спирту етилового, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу (далі - спирт), горілки і лікеро-горілчаних виробів на акцизних складах та підприємствах, де використовується спирт, отриманий за нульовою ставкою акцизного податку.

Представники органів державної податкової служби діють на акцизних складах - спеціально обладнаних приміщеннях на обмеженій території, де провадиться господарська діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Податковий пост утворюється на території підприємств, де використовується спирт за нульовою ставкою акцизного податку для виробництва: продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, та відвантаження спирту виробникам проводиться у межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України; виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла (далі - виноматеріали і сусло); бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу; біопалива.

На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування таких акцизних складів.

Орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу та податкового поста призначає свого представника (представників) на таких складах та постах.

Судом першої інстанції було встановлено, що факт отримання позивачем від ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»та від ТОВ «ВМК-Інвест»спірних товарно-матеріальних цінностей підтверджується також відомостями журналу контролю за рухом сировини на акцизному складі ДП «Іваньківський спиртовий завод».

Відповідно до вимог Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, державні унітарні підприємства повинні відраховувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, яка визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу) за відповідний період, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

В свою чергу, за визначенням, наведеним в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, прибуток -це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Пунктом 34 вищевказаного Положення встановлено, що прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акта перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем ст. 29 Бюджетного кодексу України, які виразилися у заниженні частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року та за 2011 рік, безпосередньо пов'язані з визначенням останнім витрат операційної діяльності при придбанні товарно-матеріальних цінностей по господарських операціях, з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади»у вищевказаних періодах, що вплинуло на розрахунок відповідачем прибутку від звичайної діяльності, з якого до державного бюджету сплачується частина такого прибутку (доходу).

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому відповідно до правил ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Отже, у разі наявності підстав відповідач може звернутися до суду з метою визнання правочину нікчемним, а не самостійно вирішувати питання щодо його нікчемності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби -залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.