Ухвала

від 26.10.2015 по справі 2а/2370/3503/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/80525/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Нора А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі №2а/2370/3503/2012

за позовом Державного підприємства «Іваньківський спиртовий завод»

до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тальнівської МДПІ Черкаської області ДПС від 10.05.2012 №0000062201, №0000072201 та №0000082201.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 24/22/00374841 від 19.04.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України №2756-ІV від 02.10.2010, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, за 2010 рік на суму 9798 грн., 1 квартал 2011 року на суму 101285 грн., занижено податок на прибуток за 2011 рік на суму 846040 грн., в т.ч. за 2-3 квартали 2011 року на суму 846040 грн.; пп. 7.2 3 п. 7.2, пп. 7 4 5, п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 611129 грн., у т.ч. за жовтень 2010 року на суму 145493 грн., за листопад 2010 року на суму 259468 грн., за грудень 2010 року на суму 206168 грн.; ст.29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ, відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, в результаті чого занижено частину прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року на суму 418177 грн., за 2011 рік на суму 451196 грн.; порушення п. 176.2 -б, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, а саме підприємством було вказано недостовірні відомості в податковій звітності суми доходів, нарахованих (сплачених), на користь платника податків, суми утриманого податку за IV квартал 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012: № 0000062201, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на прибуток в розмірі 734957 грн., № 0000072201, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 611129 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 152782,25 грн. та № 0000082201, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем частина прибутку (доходу) в розмірі 451196 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що зустрічною звіркою ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ДП «Іваньківський спиртовий завод» з постачання товарно-матеріальних цінностей, що стало підставою для визначення позивачу зобов?язань з податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств, а також, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між задекларованим у жовтні-грудні 2010 року податковим кредитом позивача та податковими зобов?язаннями контрагента ТОВ «ВМК Інвест», що стало підставою для визначення зобов?язань з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» укладено договорів купівлі-продажу дробленої кукурудзи від 06.01.2011 № 1/а та договір купівлі-продажу подрібненої пшениці від 02.08.2011 № 02/08.

На виконання умов договору ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» передало дроблену кукурудзу та подрібнену пшеницю, а позивач прийняв у власність, що підтверджується видатковими та податковими накладними, транспортування дробленої кукурудзи та подрібненої пшениці підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно договору купівлі-продажу зерна №01/07 від 01.07.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «ВМК-Інвест», останній поставив на адресу позивача згідно видаткових накладних кукурудзу на загальну суму 3666776 грн., у тому числі ПДВ- 611129,33 грн.

Факт отримання та оприбуткування позивачем вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, підтверджується також складеними та оформленими належним чином товарно-транспортними накладними, на підставі яких здійснювалося перевезення товару. Оплата вказаних товарно-матеріальних цінностей була проведена позивачем в повному обсязі, заборгованість відсутня, що відповідачем не заперечується.

Крім того, відповідно до Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах, затвердженим наказом ДПА України від 11.01.2011 № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за №160/18898, представники органів державної податкової служби діють на акцизних складах - спеціально обладнаних приміщеннях на обмеженій території, де провадиться господарська діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

Таким чином, факт отримання позивачем від ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» та від ТОВ «ВМК-Інвест» вищезазначених товарно-матеріальних цінностей - підтверджується журналом контролю за рухом сировини на акцизному складі ДП «Іваньківський спиртовий завод».

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи, були надані до перевірки, та досліджені судом.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначеного правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Крім того, обставини здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей були предметом судового розгляду у справі №2а/2370/2529/2012 при оскарженні податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 №0000012301 про збільшення грошових зобов?язань з податку на додану вартість. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014, зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано, реальність господарських операцій з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади» підтверджено.

Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2011 року та за 2011 рік, обумовлені порушеннями при формуванні позивачем валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ВКФ «Симиренківські сади», що не знайшло свого підтвердження, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність здійсненого донарахування чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету є правильними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун