Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а/1270/8126/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8126/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення від 24.09.2012 року за №0000461704,-

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з вказаним позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Стахановської ОДПІ від 24.09.2012 року за №0000461704 про донарахування ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 12221,31 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9777,05 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2444,26 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби на підставі акта про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 03.09.2012 року за №27/17-0113/НОМЕР_1 винесла податкове повідомлення - рішення від 24.09.2012 року №0000461704, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 12 221,37 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9777,05 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2444,26 грн.). Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач в квітні 2011 року мав фінансово - господарські взаємовідносини з ПП «Науково - дослідницьким підприємством «Новітні технології автоматизації і механізації об'єднання машинобудування» з придбання піл стрічкових, кремнемістячих матеріалів, у якого відсутні первинні документи, підтверджуючи взаємовідносини з позивачем. Останнє в свою чергу придбало їх у ТОВ «Фрєатто», у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, виробничі акти, складські приміщення та транспорт. Основним постачальником ТОВ «Фрєатто» є ТОВ «Східпромсервіс», у якого відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності та яке за місцем реєстрації не знаходиться. Основним же постачальником останнього є ПП «Строй естет і К», у якого також відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності та яке за місцем реєстрації не знаходиться. На підставі вищевикладеного відповідач робить висновок про те, що такий ланцюг постачання був спрямований на заниження бази оподаткування та несплати податків, з метою штучного формування валових витрат, не маючи реального товарного характеру. Таким чином, відповідачем встановлені порушення статей 203, 215 та 216 ЦК України в частині недодержання закону на момент вчинення правочинів, які не спрямовані не реальне настання наслідків. А тому, вказані правочини позивача відповідач вважає нікчемними та фіктивними.

На підставі викладеного, позивач просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 24.09.2012 року за №0000461704 про донарахування ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 12221,31 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9777,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2444,26 грн.).

В судове засідання позивач не прибув, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неприбуття суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.49-54), просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.11, п.78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 13.08.2012 по 27.08.2012 відповідачем Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2012 року №27/17-0113/НОМЕР_1 (а.с.9-37).

Перевірку призначено на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 13.08.2012 №000449, виданого Стахановською ОДПІ Луганської області ДПС, наказу Стахановської ОДПІ Луганської області ДПС від 27.07.2012 №425 та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання.

Висновками вищевказаного акту перевірки встановлені наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,,2 ст. 215, ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в моменти вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів (послуг) у ПП «НДП «Новітні технології автоматизації і механізації об'єднання машинобудування», код ЄДРПОУ 33853237. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий по ланцюгу в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України;

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів у періоді, на загальну суму 9777,05 грн., у тому числі, за 2011 рік - 9777,05 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 10096 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 10096 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7476 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 7476 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 24 вересня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000461704 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 12221,31 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9777,05 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2444,26 грн.) ( а.с. 39).

Висновки відповідача в Акті перевірки №27/17-0113/НОМЕР_1 від 03.09.2012 року ґрунтується виключно на результатах позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Новітні технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування».

В свою чергу, акти перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» містять твердження, що підприємство не здійснювало і не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаних підприємств є нікчемними та не дають підстав для формування сум податкового кредиту. Крім того, акти перевірки ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Новітні технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування» містять твердження, що підприємство виконувало фінансово - господарську діяльність без мети отримання прибутку. У нього відсутні виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, що у сукупності вказує на «нікчемність» правочинів.

Як вбачається з акту перевірки №27/17-0113/НОМЕР_1 від 03.09.2012 року відповідачем в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання позивачем у його контрагентів товарів, а відповідно угоди є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується з висновками відповідача за результатами перевірки позивача про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Новітні технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», саме з огляду на те, що на підставу таких висновків покладено лише результати перевірок контрагента позивача, без врахування наявних у позивача документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які надані до матеріалів справи.

Посилання відповідача на те, що правочин між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ПП «Науково-дослідницьке підприємство «Новітні технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Зазначимо, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Стаханівською ОДПІ, при використанні терміну «нікчемний правочин» не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає, що дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Суд звертає увагу на те, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.12 по справі № 2а/1270/1874/2012, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, серед іншого, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення позапланових невиїзних документальних перевірок ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за результатами яких складено акти від 10.02.12 № 310/236-36713483 та від 14.02.2012 № 345/236-36713483 (т. 3 а.с. 23-37).

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Згідно з приписами ч. 3. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з платіжного доручення №32 від 16 жовтня 2012 року, наявного у матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги, в розмірах 122,21 грн.

Таким чином, з урахуванням задоволення судом позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 122,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 24.09.2012 року за №0000461704 про донарахування ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 12221,31 грн. (у т.ч. за основним платежем - 9777,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2444,26 грн.).

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 122,21 грн. (сто двадцять дві гривні 21 копійка).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 листопада 2012 року.

СуддяЮ.Ю. Мазур