Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а/2370/3177/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/3177/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Трофімової Л.В.,

при секретарі -Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача -Чорная В.В. за довіреністю, відповідача -Теслі В.І. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2012р. №0000632301, №0000642301, №0000662301, №0000672301,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС», звернувшись з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ Черкаської області ДПС, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012р. №0000672301, №0000632301, №0000662301, №0000642301.

У обґрунтування позовних вимог, уточнених від 21.11.2012р., позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки у частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість у період з 01.06.2011 року по 01.07.2011 року складено акт від 13.03.2012 року №29/22/05486831, на підставі якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012р. №0000672301, №0000632301, №0000662301, №0000642301 про визначення ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 74 400 грн. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкові зобов'язання є безпідставними, а надані обґрунтування, що зазначені в акті, суперечать фактичним обставинам справи та відображені без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками невизнання податковою службою господарських операцій правомірними з окремими контрагентами.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, щодо визначених правовідносин з окремими суб'єктами, а саме ТОВ «Марадор»і ТОВ «ТД Онікс».

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки формуючи податкову звітність позивач використовував документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених господарських операцій, а тому зменшення від'ємного значення ПДВ і збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ є законним та правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради 18.06.03р. (ідентифікаційний номер 05486831).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом -Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Статтею 6 Кодексу №2755-VI передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. За приписами ст. 9 Кодексу №2755-VI податок на додану вартість належить до загальнодержавних у податковій системі.

Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну позапланову перевірку діяльності ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ТД «Онікс»(ідентифікаційний код 37478844) та з ТОВ «Марадор»(ідентифікаційний код 37478813) за період з 01.06.2011р. по 01.07.2011р. Результати перевірки оформлено актом від 13.03.2012р. №29/22/05486831 (а.с. 8-21 т. 1). В акті перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 518 грн., у тому числі за травень 2011р. у сумі 16 087 грн., за червень 2011р. у сумі 8 827 грн., за липень 2011р. у сумі 604 грн. та відповідно завищено від'ємне значення ПДВ у сумі 48 882 грн..

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджено податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 13.03.2012р. №29/22/05486831 (а.с.8-21 т. 1) позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012р. №0000632301, №0000642301, №0000662301 та №0000672301 (а.с. 31-34 т. 1) про визначення ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 74 400 грн. і 6 227 грн. 50 коп. штрафу відповідно. Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку. За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У подальшому ДПС України у Черкаській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012р. №0000632301 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 227 грн. 50 коп., інші спірні рішення залишено без змін.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що між сторонами ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»(покупець) та ТОВ «Марадор» (постачальник) і ТОВ «ТД Онікс» (постачальник) було укладено договори поставки товару від 7 травня 2011р. №0705-11/1 (а.с. 35-36 т. 1) та від 6 червня 2011р. №0606/11-01 (а.с 38-39), що підписано сторонами, останні мають двосторонній зобов'язальний характер, зміст становлять умови, що визначено на розсуд сторін і погоджено сторонами. До зазначених договорів укладено додаток (специфікація товару) від 10.05.2012р. №1 та додаток (специфікація товару) від 06.06.2012р. №1.

У судовому засідання встановлено, що ТОВ «Марадор»і ТОВ «ТД Онікс»на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»були зареєстровані суб'єктами господарювання (ідентифікаційний код 37478813 та ідентифікаційний код 37478844 відповідно). Згідно витягів з ЄДРПУ керівником ТОВ «Марадор»значився ОСОБА_3 та керівником ТОВ «ТД Онікс»значився Смілянець М.М. (а.с. 206-209 т. 1).

У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору поставки товару від 7 травня 2011р. №0705-11/1 (а.с. 35-36 т. 1) відповідно видаткової накладної від 07.06.2011р. №75 (а.с. 41) постачальником ТОВ «Марадор» нібито передано ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»товар -станок для прямолінійного та косого шліфування скла YH9-11В за ціною 58 333 грн. 34 коп. без врахування ПДВ, станок для мийки стекла YG1. 6Н за ціною 15 000 грн. без врахування ПДВ, станок для свердління скла YG1-1D за ціною 10 000 грн. без врахування ПДВ, станок для фасонного шліфування скла YG1-3S за ціною 13 000 грн. без врахування ПДВ, станок для повздовжньої та поперечної порізки скла YH3624С за ціною 26 666 грн. 67 коп. без врахування ПДВ, станок для піскоструйки скла YH 3000 Р за ціною 21 000 грн. без врахування ПДВ, станок для прямолінійного шліфування скла YG9-1Е за ціною 20 000 грн. без врахування ПДВ та податкових накладних від 23.05.2011р. №239 на суму 100 000 грн. (ПДВ у сумі 16 666 грн. 67 коп.) та від 07.06.2011р. №75 на суму 89 600 грн. (ПДВ у сумі 14 933 грн. 33 коп.) (а.с. 43, 45 т. 1). Натомість, відповідно до договору поставки між ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»та ТОВ «Марадор»від 10.05.2012р. №1 (специфікації товару) до договору поставки від 07.11.2011р. №0705-11/1 ціна значиться наступна: станок для прямолінійного та косого шліфування скла YH9-11В за ціною 60 000 грн. без врахування ПДВ, станок для мийки стекла YG1. 6Н за ціною 15 000 грн. без врахування ПДВ, станок для свердління скла YG1-1D за ціною 10 000 грн. без врахування ПДВ, станок для фасонного шліфування скла YG1-3S за ціною 12 000 грн. без врахування ПДВ, станок для повздовжньої та поперечної порізки скла YH3624С за ціною 20 000 грн. 67 коп. без врахування ПДВ, станок для піскоструйки скла YH 3000 Р за ціною 21 000 грн. без врахування ПДВ, станок для прямолінійного шліфування скла YG9-1Е за ціною 20 000 грн. без врахування ПДВ. Як вбачається, що ціни за товарними позиціями не співпадають, а доказів щодо укладення інших додатків (специфікацій товару) до договору поставки від 07.11.2011р. №0705-11/1 з іншими цінами позивачем до суду не надано.

На виконання умов договору поставки товару від 6 червня 2011р. №0606/11-01С (а.с. 38-39 т. 1) постачальником ТОВ «ТД Онікс»нібито передано ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»товар -копіювально-фрезерний станок ХZ-10025-8 за ціною 50 333 грн. 33 коп. без врахування ПДВ, копіювально-фрезерний станок ХZ-10021-12 за ціною 54 666 грн. 67 коп. без врахування ПДВ, сканер за ціною 29 000 грн. без врахування ПДВ, дробувальний станок за ціною 5 000 грн. без врахування ПДВ, лінія зрощування RL-590B за ціною 75 000 грн. без врахування ПДВ, відповідно видаткової накладної від 05.07.2011р. №070506 (а.с. 42 т. 1) та податкових накладних від 05.07.2011р. №507 на суму 196 400 грн. (ПДВ у сумі 32 733 грн. 33 коп. ) та від 07.06.2011р. №709 на суму 60 400 грн. (ПДВ у сумі 10 066 грн. 67 коп.) (а.с. 46, 44 т. 1).

Однак, судом досліджено сертифікати відповідності не на «станки»як вказано у вищезазначених документах, а на верстат для обробки фасонних скосів на листовому склі YG1-3S (а.с. 75 т. 1), верстат для повздовжньої та поперечної порізки скла YH3624С (а.с. 100 т. 1), лінія зрощування RL-590B (а.с. 122 т. 1), станок для свердлування отворів на листовому склі YG1-1D (а.с. 153 т. 1), верстат шліфувально-полірувальний для обробки кантів листового скла YG9-1Е (а.с. 178 т. 1), верстат для прямолінійного та косого шліфування скла YH9-11В (а.с. 205 т. 1), станок дробильний GAS 62 (а.с 114 т. 1), а у специфікації товару до договору поставки від 06.06.2011р. №0606/11-01С та у податковій накладній від 05.07.2011р. №507 і видатковій накладній від 05.07.2011р. №070506 значиться «дробувальний станок». Виробником усієї продукції вказаної у сертифікатах значиться КНР, проте у т.2 справи міститься інформація про те, що перетинали митний кордон взагалі схожі найменування обладнання з Німеччини. Зазначені сертифікати видані ТОВ «Марадор»та ТОВ «Універсалсервіс», щодо ТОВ «ТД Онікс»сертифікати не надано. Разом з тим, у листі Черкаської митниці від 04.10.2012р. №04-39/4559 (а.с. 185 т. 2) зазначено, що згідно облікових даних у зоні діяльності Черкаської митниці суб'єкти господарювання ТОВ «Марадор»(ідентифікаційний код 37478813) та ТОВ «ТД Онікс»(ідентифікаційний код 37478844) імпортних зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. не здійснювали. Натомість у матеріалах справи наявні докази, що окремі види товару поставлялись з Німеччини (а.с. 192-198 т. 2). У цьому контексті суд зазначає, що інших доказів, стосовно джерел походження товару (станків, верстатів, сканеру, лінії зрощування) з КНР позивачем не надано.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу висновки зроблені перевіряючими в акті перевірки від 13.03.2012р. №29/22/05486831 про те, що за результатами досліджень та аналізу документів, що надані для звірки, даних податкової звітності (згідно форми 1-ДФ, декларацій), відомостей отриманих від Черкаського ВРЕР при УДАІ УМВС, пояснень директора Смілянця М.М. ТОВ «ТД «Онікс»встановлено, що у ТОВ «ТД «Онікс»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції ТОВ «ТД «Онікс»не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та ч.1 ст.3 Господарського кодексу України. У ході проведення звірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТД «Онікс»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів які свідчать здійснення товариством господарських операцій у червні 2011 року. При проведенні аналізу виписаних ТОВ «Марадор»своїм контрагентам-покупцям податкових накладних, видаткових накладних та рахунків-фактур встановлено, що товар, який продавався товариством, значний за своїми об'ємами та вагою, а це, в свою чергу, потребує додаткових витрат часу, транспортних послуг та грошових коштів. При проведенні аналізу первинних документів встановлено відсутність відомостей про проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, що в свою чергу потребують значних фізичних, а по цьому і грошових витрат, а останні потребують відображення в бухгалтерському обліку.

Господарські операції за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. щодо придбання ТОВ «Марадор»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «Марадор»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців за наслідками вивчення, доказів і застосування обставин справи не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Отримані співробітниками ГВ ПМ ДПІ у місті Черкасах пояснень від засновника (директора та головного бухгалтера) ТОВ «Марадор»ОСОБА_3, в яких останній підтвердив факт самостійності (одно осібності) ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та забезпечення документообігу в процесі такої діяльності (здійснення взаємозв'язків з контрагентами і забезпечення їх документального оформлення (визначення та пошук товарів (послуг), складання договорів купівлі-продажу (надання послуг), 136 контрагентів покупців у червні 2011р. по всій території України), складання податкових накладних, складання видаткових накладних, інших документів, ведення бухгалтерського обліку (включаючи складання та подання фінансово-статистичної звітності) вказують на неможливість фізичного проведення однією особою такого об'єму робіт, а по цьому неможливість реального настання визначених для проведення господарської діяльності лише підтверджують факт фіктивності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Марадор».

Пункт 201.10 ст. 201 Кодексу №2755-VI визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. Проте, як вбачається з акту перевірки (а.с. 8-21 т. 1), у ньому зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, вони складені з порушенням законодавства. Пункт 187.1 ст.187 Кодексу №2755-VI визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом -Кодекс №436-IV).

Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV(ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом досліджено письмові пояснення керівника ТОВ «ТД «Онікс»Смілянця М.М. надані ст. о/у ГВИМ ДПІ у м. Черкаси (а.с. 88-89 т. 2) з яких вбачається, що при придбанні ТОВ «ТД «Онікс»товарів у постачальників, їх транспортування здійснювалось постачальниками. Транспортування реалізованих ТОВ «ТД «Онікс»товарів здійснювалось покупцями таких товарів. На підприємстві Смілянець М.М. працює один, доручень на представлення інтересів ТОВ «ТД «Онікс»при проведення комерційної діяльності нікому не надавалося.

Суд наголошує на тому, що у матеріалах справи (а.с. 130 т. 2) міститься лист Смілянського відділення РЕР при УДАІ УМВС України в Черкаській області від 02.10.2012р. №728 з якого вбачається, що Смілянському ВРЕР згідно комп'ютерної картотеки за ТОВ «ТД Онікс»та ТОВ «Марадор»транспортних засобів не значиться, доказів самостійного транспортування відповідної продукції (станків, верстатів, сканеру, лінії зрощування) або оплати транспортних послуг, з подальшим їх відображенням у податковому та бухгалтерському обліку позивачем не надано.

Суд зазначає, що у матеріалах справи містяться додатки №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ТД «Онікс»та ТОВ «Марадор»за період з травня 2011р по липень 2011р. (а.с. 104-128 т. 2), проте операції з контрагентом ТОВ «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»(індивідуальний податковий номер 054868323040) не значаться ні в податкових зобов'язаннях, ні в податковому кредиті.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пп. 14.1.128 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Кодексу №2755-VI, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Кодексу №2755-VI, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 Кодексу №2755-VI. Згідно з положеннями п. 138.6 ст. 138 Кодексу №2755-VI собівартість придбаних та реалізованих товарів формується згідно з ціною їх придбання з урахуванням ввізного мита та витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Згідно з п. 138.4 ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілений постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно із підпунктом 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 Кодексу №2755-VI інші терміни для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу №2755-VI використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Норми цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до реалізованих товарів відображається за дебетом субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" і кредитом субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати" відповідно до наказу Мінфіну від 20.10.1999р. № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку». Однак, доказів формування витрат позивача із використанням, обслуговуванням у господарській діяльності спірних станків, верстатів, ліній та іншого обладнання суду не надано. Суд критично оцінює інформацію щодо даних про нарахування амортизації, оскільки не надано наказу про облікову політику позивача, не зазначено про методи нарахування такої амортизації (а.с.230-255 т.1, а.с.1-25 т.2 ) стосовно саме спірного обладнання чи іншого (а.с.228-229 т.1) і належності доказів щодо його ідентифікації(а.с.75-227 т.1).

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому -передачі товару, довіреностей,товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем не надано, то суд вважає прийняття податкових повідомлень -рішень від 03.04.2012р. №0000672301, №0000632301, №0000662301, №0000642301 Смілянської ОДПІ правомірним.

З огляду на викладені вище обставини відповідачем вірно визначено податкові зобов'язання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірних рішень.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно ст. 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 26 листопада 2012р.

Суддя Л.В.Трофімова