Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-13055/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року № 2а-13055/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень рішень №0002202220, №0002212220 від 13.07.2012р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест»(надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС (надалі -Відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень №0002202220, №0002212220 від 13.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає , з огляду про наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10. 2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 26.06.2012р. №206/22-20/22902499, згідно з яким, встановлено порушення п.7.3.4 ст.7 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним в періоді, що перевірявся), п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1. п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.12 ст.9, п.17.2 ст.17, пп. «а», пп.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 109, ст. 171, ст. 177 Податкового кодексу України.

Актом перевірки було встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.7.3.4 ст.7, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР) та вимог п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 339 581,0 грн., в тому числі по періодам: за 4 кв.2010 року - 296 549,0 грн., за 2011 рік - 28 019,0 грн., за І квартал 2012 року - 15 013,0 грн.; - п. 198.3, п. 198.6. ст.198 ПКУ, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 813849,0 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - 619210,0 грн., за листопад 2010 року - 183952,0 грн., за грудень 2010 року - 10687,0 грн.; - п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.р.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, п. п."а"п.п.17.2 п.17.2 ст.17, п. п. "а" п. п. 19.2 п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.03 №889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, ст.109, ст.110. ст. 171, ст.177 ПКУ, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 8004,24 грн., в т.ч. за 2010 рік -1308,96 грн., за 2011 рік -1745,28 грн., за 2012 рік - 4950,00 грн.

На підставі висновків перевірки, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002202220 від 13 липня 2012 року щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 417 471,50 грн., у тому числі за основним платежем 339 581,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 77 890,50 грн.; № 0002212220 від 13 липня 2012 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 017 311,25 грн., у тому числі за основним платежем 813 849,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 203 462,25 грн.; № 00008717710/22902499 від 13 липня 2012 року про донарахування податку на дали фізичних осіб на загальну суму 9569,98 грн., в тому числі за основним платежем 8004, 24 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1565,74 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень рішень, Рішенням ДПС м. Києва скаргу Позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення -рішення № 00008717710/22902499 від 13 липня 2012 року, а податкові повідомлення -рішення № 0002212220, №0002202220 від 13 липня 2012 року залишено без змін.

При вирішенні питання про правомірність оспорюваних податкових повідомлень -рішень, Суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 7.3.1. ст. 7 Закону України «Про оподаткування доходів підприємств», доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом

такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту.

В акті перевірки зазначено, ТОВ «Юнайтед Форест»у перевіряємому періоді здійснювало імпорт паперової продукції. Перевіркою встановлено, що підприємство у 4 кв.2010 року сформувало валові витрати від перерахунку курсової різниці по імпортних товарах на момент розрахунку. Валові витрати формувалися по оприбуткуванню товару згідно з вантажно-митними деклараціями по курсу на дату оприбуткування товару.

В порушення вимог п.7.3.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР ТОВ «Юнайтед Форест»віднесено до складу валових витрат курсову різницю по операціях імпорту в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 379 775грн.

Відповідно до п. п. 11.2.3 п. 11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, с дата оприбуткування платником податків товарів.

Підпунктом 7.3.2 п.7.3 ст.7 цього Закону №334/94-ВР передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями п. 7.З.1., 7.3.4., 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР. Не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним в абзаці першому п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР.

При цьому, відповідно до п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №334/94-ВР заборгованості в іноземній валюті не виникає, і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Згідно з листом ДПА України від 06.08.05. №7497/6/15-2315, платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів. При цьому,

відповідно до пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №334/94-ВР заборгованість в іноземній валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ«Інтенсивник Плюс», Судом встановлено наступне.

ТОВ «Юнайтед Форест»(Покупець) та ТОВ «Інтенсивник Плюс»(Продавець) укладено договори купівлі-продажу №720/10 від 02.11.10 та №714/10 від 12.11.10, згідно з умовами яких Продавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати власність Покупцю належний Продавцеві на праві власності побутове приміщення за специфікацією до договору, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

На виконання вищевказаних договорів, ТОВ «Інтенсивник Плюс»було складено на користь ТОВ «Юнайтед Форест» відповідні податкові накладні, а ТОВ «Юнайтед Форест»здійснено оплату, про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Юнайтед Форест»було включено до складу валових витрат за 4 кв. 2010 року суму витрат по взаєморозрахунках з ТОВ «Інтенсивник плюс»за наданий товар (пленка, лента, скотч, піддони, кут для фіксації ролів, кришки фанерні для па лет) у розмірі 806 422,0 грн. (видаткова накладна №575 від 05.11.10 на суму 174282,26 грн., ПДІ 34856,45 грн., №574 від 05.11.10 на суму 632140,0 грн., ПДВ 126428,0 грн.).

Окрім того, перевіркою встановлено нарахування ТОВ «Юнайтед Форест»амортизаційних відрахувань на основні фонди, які придбані в ТОВ «Інтенсивник плюс»у 2011 році в сум 121 823,0 грн., у І кв.2012 року - 65274,0 грн., відповідно до видаткової накладної №42 від 29.10.10 на суму 3096050,0 грн., ПДВ 619210,0 грн. (машина нарізки бумаги / картона (листоріза) №604 від 19.11.10 на суму 58075,0 грн., ПДВ 11615,0 грн. (побутове приміщення).

При проведенні перевірки ТОВ «Інтенсивник Плюс»встановлено, що декларація з податку на прибуток підприємства за рік 2010 та за 1 квартал 2011р. до Відповідача не подавалась, що свідчить про відсутність амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді та відсутність основних фонді в для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до поданого до податкового органу податкового розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві у IV кварталі 2010р. та І кварталі 2011р. становить 1 особа.

Згідно з поданою податковою звітністю розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин ТОВ «Інтенсивник Плюс»у 2010р. та 2011р. не подавався.

Також, згідно з поданою податковою звітністю податковий розрахунок земельного податку, податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ТОВ «Інтенсивник Плюс»у 2010р. та 2011р. не подавався.

За результатами перевірки зроблено висновок про відсутність у контрагента Позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Відповідно правочини, укладені ТОВ «Інтенсивник Плюс»з контрагентами є фіктивними.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Юнайтед Форест»(Покупець) та ТОВ "Ілтеріс (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №1609/10 від 16.09.10, на виконання вимог якого ТОВ «Ілтеріс»складено податкову накладну №2085 від 31.12.10 на суму 38843,47 грн., в т. ч. ПДВ 7768,69 грн. (послуги по нарахуванню % з комерційного кредиту), а ТОВ «Юнайтед Форест»в свою чергу було здійснено плату, про що свідчать платіжне доручення від 28.01.1 №б/н.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки було використано матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки -ТОВ «Ілтеріс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ «Літіс Групп»(код ЄДРПОУ 37276346) за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року (акт від 06.02.12 №527/23-3), проведеної Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська, на підставі якої встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинах, здійснених ТОВ "Ілтеріс" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного Відповідачем правомірно зроблено висновок, що правочини укладені Позивачем з ТОВ «Ілтеріс»є нікчемними.

Відповідно до ч.1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст. 202 ЦКУ, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припиненні цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст.215 ЦКУ є недодержаня моменту вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першої третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові від 2 вересня 2006 року №06/53, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. ст.203, ч.2 ст.215 ЦКУ є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1/99 від 8 квітня і 999 року).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питанні застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.04 №15 визначено, що ухилення від сплати податків зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Пунктом 1 статті 216 ЦКУ визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 №168/704 передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичною особам.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій в первинні документи, які фіксують факти Здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складені документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані. що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з

придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при

передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік

результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контракти вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій (необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податкам накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціям (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8. ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п 201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної

особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник

податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкового адреса фізичної особи продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної

особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник

податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.10 №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2010 року №1401/18696 із змінами та доповненнями (далі за текстом - Порядок №969) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.5. податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами .

Відповідно до п. 144.1 ст.144 ПКУ амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень рішень №0002202220, №0002212220 від 13.07.2012р., - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур