Ухвала

від 21.11.2012 по справі 2а/0570/12011/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року справа №2а/0570/12011/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів : Арабей Л.В., Геращенка Л.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представників позивача Марченко С.Д., Папуці О.Ю. (довіреність від 10.09.2012р.),

представників відповідача Мочкаєва Ю.І.(довіреність від 10.10.2012р.),

Фатьянова Р.О. (довіреність від 09.10.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство «Корпорація Донвугілля» до Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 28.08.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0000262200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 5513281,50 грн. у тому числі за основним платежем -3675521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1837760,50 грн., та №0000252200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 4841199,00 грн. у тому числі за основним платежем - 3227466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1613733,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наполягає на правомірності своїх дій і зазначає, що згідно документів позивача, на підставі яких було проведено перевірку, неможливо встановити, хто саме та за якою довіреністю одержував продукцію від ТОВ «Діон-Плюс» та ТОВ «Вугіллязбут-Холдінг», оскільки, відсутній журнал реєстрації довіреностей, а також відсутні самі довіреності та товарно - транспортні накладні, крім того, неможливо визначити, де саме та на яких умовах було здійснено прийом-передачу вантажу, тобто, відсутні документи на підтвердження факту транспортування товару на адресу позивача, що свідчить про безтоварність господарських операцій і, як наслідок, нікчемність укладених позивачем угод.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представники позивача проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Вугледобувне підприємство «Корпорація Донвугілля» зареєстроване як юридична особа 03.04.2001 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 31227068, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

В період з 06 по 08 серпня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Діон - Плюс» та з ТОВ «Вугіллязбут - Холдінг» за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №331/22-2/31227068 від 15.08.2012 року, яким встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.6, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3675521 грн., та п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3227466,00 грн.

Відповідно до висновків акту, податковий орган зазначає, що правочини, вчинені позивачем за договорами, укладеними з ТОВ «Діон - Плюс» та з ТОВ «Вугіллязбут - Холдінг» за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0000262200 від 28.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 5513281,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3675521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1837760,50 грн., та №0000252200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 4841199,00 грн., у тому числі за основним платежем -3227466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1613733,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту безтоварності господарських операцій або нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами у перевіряємий перірод, а позивачем, в свою чергу, правомірно було сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Діон - Плюс» та з ТОВ «Вугіллязбут - Холдінг», оскільки таке право підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: рахунками-фактури, податковими накладними, фактичним отриманням товару відповідно до актів прийому-передачі, сплатою цього товару та використанням його позивачем у своїй господарській діяльності.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, в разі здійснення операцій по: а) придбанню або виготовленню товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) і послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК Україні, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з надання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий від ТОВ «Діон - Плюс» та з ТОВ «Вугіллязбут - Холдінг» не використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 23 листопада 2012 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,200,205,206,211.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство «Корпорація Донвугілля» до Торезької об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 28.08.2012 року,- залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко