Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-3395/08/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2012 р. Справа №2а-3395/08/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участі представників сторін:

від позивача - Стиранка І.Є., довіреність від 21.05.2012 року;

від відповідача (Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим) - Котницький І.О., довіреність від 06.9.2012 року;

від відповідача (ДПІ у м. Алушті АРК ДПС) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим із вимогами про:

- визнання нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000481502/2 від 17.09.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року у розмірі 113645,00 гривень,

- відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 113645,00 гривень та заявлена до відкшодування у травні 2008 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2008 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.12.2008 року справу прийнято до провадження судді Кудряшової А.М..

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2009 року уточнив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000481502/2 від 17.09.2008 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року у розмірі 113645,00 гривень,

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нова Алушта" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 113645,00 гривень та заявлена до відшкодування у травні 2008 року.

Ухвалою суду від 14.05.2009 року по справі призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу та зупинено провадження по справі до одержання висновків експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2009 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 15.02.2010 року по справі призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу та зупинено провадження по справі до одержання висновків експерта.

На адресу суду 16.08.2012 року надійшов висновок експерта № 11 від 13.08.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.08.2012 року провадження по справі поновлено та справу призначено до судового розгляду, про що сторони повідомлені належним чином та завчасно.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в адміністративному позові та матеріалах справи, вказав, що погоджується з висновком експертизи та немає зауважень на нього.

Представник відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим, присутній в судовому засіданні, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Окрім того, в матеріалах справи наявні заперечення відповідача від 19.11.2008 року (а.с. 57-59), в яких зазначено, що орган Державного казначейства (Державної казначейської служби) перераховує платнику податку суму бюджетного відшкодування на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу. Таким чином, не отримавши висновку ДПІ у м. Алушті АР Крим, Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим не має підстав для перерахування бюджетного відшкодування платнику податку.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим - будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заяв щодо неможливості розгляду справи без його участі не надавав, тому суд відповідно до положень ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності не з'явившегося представника відповідача, враховуючи наявні в матеріалах справи заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 4 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин, а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження спірного податкового повідомлення - рішення для позивача законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були вони обґрунтованими, правомірними та прийнятими у порядку, передбаченому законодавством.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта" (ідентифікаційний код 33955477) зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 15.12.2006 року, є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на додану вартість, згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100063412 від 29.03.2006 року (а.с. 38-40).

Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Нова Алушта" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 23.06.2008 року № 744/15-2/33955477, висновки вказаного акту перевірки були покладені Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим в основу податкового повідомлення - рішення № 0000481502/0 від 03.07.2008 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 113645,00 гривень.

Після оскарження зазначеного рішення до ДПІ у м. Алушта АР Крим за результатами розгляду скарги прийняте рішення № 0000481502/1 від 15.08.2008 року, яким скаргу залишено без задоволення та позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 113645,00 гривень.

ТОВ "Нова Алушта" 26.08.2008 року оскаржило прийняте рішення до ДПА в АР Крим. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення - рішення № 0000481502/1 від 15.08.2008 року залишено без змін. Відповідачем, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 17 вересня 2008 року № 0000481502/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 113645,00 гривень.

Перевіряючи правомірність винесення ДПІ у м. Алушті АР Крим податкового повідомлення - рішення від 17 вересня 2008 року № 0000481502/2, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так й для фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, регламентується п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин - травень 2008 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:(придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

При цьому суд звертає увагу на посилання закону: "придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи)…".

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Положеннями статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Згідно ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (будівництво).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд звертає увагу сторін на те, що вказаними нормами діючого законодавства не передбачено умови дії вказаних статей у залежності від введення чи не введення до експлуатації об'єкту будівництва. У відповідних нормах діючого законодавства визначено лише поняття фондів та активів.

Тому суд вважає, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником в період будівництва об'єкту основних фондів, включаються до складу податкового кредиту за наявності податкової накладної постачальника), при цьому не потрібно чекати закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію.

Підпункт 7.7.11 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, в тому числі особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Алуштинської міської Ради від 27.12.2006 № 8/199 "Про надання дозволу ТОВ "Нова Алушта" на виконання робіт з реконструкції корпусів №№ 5,6,7,8" позивачу наданий дозвіл на виконання робіт з реконструкції корпусів №№ 5,6,7,8 Санаторію "Слава", зі зносом старих будівель та будівництвом нових підвищеної комфортності з басейнами, на земельній ділянці площею 0,6073 га, в тому числі актом перевірки ДПІ, податковими деклараціями, податковими накладними, та висновком судово-економічної експертизи за матеріалами справи, встановлено, що ТОВ "Нова Алушта" були укладені договори з будівництва позаплощадкових мереж побутової та липневої каналізації корпусів, на виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції корпусів тощо.

За результатами виконаних будівельних робіт на підставі податкових накладних ТОВ "Нова Алушта" до складу податкового кредиту включені суми фактично понесених витрат на будівництво та реконструкцію корпусів Санаторію "Слава".

Згідно наданої ТОВ "Нова Алушта" декларації з податку на додану вартість за травень 2008 у строчці 21 декларації вказане від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 113645,00 гривень., а у строчці 23 - залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 113645,00 гривень.

В податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Нова Алушта" вказала у строчці 25.1 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - 113645,00 гривень, та вказана сума дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товару (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг), у відповідності до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 КАС України).

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 11 від 13.08.2012 року експертом досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Нова Алушта", в тому числі договори, податкові накладні, податкові декларації та встановлено, що податкові накладні від постачальників ТОВ "Нова Алушта" заповнені з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість", а розбіжності з даними акту +113645,00 гривень в сторону збільшення бюджетного відшкодування створились за рахунок того, що в акті не враховано, що до складу податкового періоду при будівництві, спорудженні, реконструкції основних фондів включається сума податку на додану вартість незалежно від вводу в експлуатації об'єкта будівництва.

Відповідно до висновків експерта під будівництвом розуміється як спорудження нового об'єкту так і реконструкція, розширення, добудова, реставрація та ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт, до складу податкового кредиту відносяться суми з придбання (будівництва) основних засобів незалежно від вводу їх в експлуатацію.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємства, які здійснюють будівництво основних засобів мають право на бюджетне відшкодування незалежно від об'ємів оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців. Завищення бюджетного відшкодування за травень 2008 по ТОВ "Нова Алушта" наданими на дослідження документами не підтверджується.

Тому суд вважає, що податковим органом не врахований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків ТОВ "Нова Алушта" дотримувався. Суд зазначає, що тільки виключно за умови порушення вищезазначеного порядку формування податкового кредиту та з'явлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на з'явлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (від 21.12.2000 року № 2181-III із змінами та доповненнями) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 17 вересня 2008 року № 0000481502/2, яким ТОВ "Нова Алушта" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року у розмірі 113645,00 гривень обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нова Алушта" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 113645,00 гривень та заявлена до відшкодування у травні 2008 року, суд зазначає наступне.

Законом України "Про податок на додану вартість" був встановлений порядок отримання бюджетного відшкодування.

Як було вказано вище, що відповідно до п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до п.п. 7.7.6. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно до положень п.п. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням положень п.п. 7.7.8., п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд приходить до висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 5 днів за днем отримання відповідачем рішення суду, прийнятого за наслідком оскарження рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011 року), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вказане свідчить, що функція з видання платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку покладена законодавцем на орган Державного казначейства України.

Згідно до положення про Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 121, основним завданням Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4, 5 вказаного положення, Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду та здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що на даний час не існує підстав для бюджетного відшкодування позивачу суми податку, заявленої до відшкодування у розмірі 113645,00 гривень, що свідчить про правомірність поведінки відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача до Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нова Алушта" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 113645,00 гривень та заявлена до відшкодування у травні 2008 року - є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 11.10.2012 року оголошена вступна та резолютивні частини постанови, постанова складена у повному обсязі року 16.10.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 17 вересня 2008 року № 0000481502/2, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта".

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.