Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-3395/08/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3395/08/10

11.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кудряшова А.М. ) від 11.10.2012 по справі № 2а-3395/08/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта" (вул. Сергеєва-Ценського, 41, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

Управління державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим (вул. 60 років СРСР, 16, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року у справі № 2а-3395/08/10 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, Управління Державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим від 17 вересня 2008 року № 0000481502/2, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта». В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 жовтня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити позивачу у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та неповнотою з'ясування судом усіх обставин справи, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Закону України «Про податок на додану вартість» та вважає, що позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки об'єкти незавершеного будівництва до введення в експлуатацію не використовуються в господарській діяльності платника податків та витрати по сплаті ПДВ у зв'язку із їх спорудженням не відносяться до складу податкового кредиту.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року у сумі 113645,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у вказаному розмірі сталися висновки ДПІ у м. Алушті АР Крим, що викладені у акті перевірки від 23.06.2008 року за № 744/15-2/33955477 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість» про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року на суму 113645,00 грн., оскільки позивачем до складу податкового кредиту попереднього звітного податкового періоду включені суми ПДВ, понесені у зв'язку із реконструкцією основних фондів, а підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання, спорудження (будівництва) основних фондів. Оскільки поняття «реконструкція» даними положеннями Закону не передбачено, то податкова інспекція вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті ПДВ підлягають лише зарахуванню до складу податкового кредиту без врахування їх у складі суми бюджетного відшкодування.

З даними висновками судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до підпунктів 7.7.1 , 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка: мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно до рішення сесії Алуштинської міської Ради АР Крим від 27.12.2006 року № 8/199 позивач отримав дозвіл на виконання робіт з реконструкції корпусів №№ 5,6,7,8 Санаторію «Слава» шляхом зносу старих будівель та будівництвом нових підвищеної комфортності із басейнами.

Таким чином, понесені позивачем витрати по сплаті ПДВ у зв'язку із здійсненням будівельних робіт на підставі наданого дозволу, пов'язані саме із спорудженням (будівництвом) основних фондів.

Крім того, згідно Національного класифікатору України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375 вид економічної діяльності «Будівництво» секція F включає «підготовчі роботи до будівництва, загальне та спеціалізоване будівництво споруд, монтаж будівельних конструкцій, роботи з облаштування будинків, роботи з будівництва та оренду будівельної техніки з оператором. Секція включає нове будівництво, розширення, реконструкцію будівель та інженерних споруд, монтаж збірних будинків, а також будівництво тимчасових об'єктів».

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Основним видом діяльності позивача є надання місць для тимчасового проживання і з метою здійснення основного виду діяльності позивачем здійснювалося спорудження (будівництво) основних фондів - спальних корпусів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Тому положення підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надає право позивачу, незалежно від розміру оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців на отримання бюджетного відшкодування понесених витрат по сплаті ПДВ. При цьому судова колегія зазначає, що податковий кредит позивача з ПДВ, що пов'язаний зі сплатою ПДВ при здійсненні спорудження (будівництва) основних фондів повністю підтверджений відповідними податковими накладними, що не спростовується податковою інспекцією.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував останнє податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 вересня 2008 року за № 0000481502/2, що було прийнято за результатами розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами висновку акту перевірки, в порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позову, а саме: відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року у сумі 113645,00 грн., оскільки такі позовні вимоги є передчасними з огляду на таке.

На час вирішення справи набув чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Питання щодо порядку здійснення бюджетного відшкодування ПДВ на час прийняття судом першої інстанції рішення здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України

Відповідно до пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, в силу вказаних вимог Кодексу тільки після закінчення процедури судового оскарження у органу податкової служби виникає обов'язок щодо направлення до органу казначейської служби висновку про бюджетне відшкодування позивачу суми ПДВ за травень 2008 року у розмірі 113645,00 грн.

Якщо такий обов'язок відповідачем виконаний не буде, то у позивача виникне право на звернення до адміністративного суду із позовом про відшкодування ПДВ у зазначеному розмірі.

При цьому відповідно до пункту 200.23. статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 по справі № 2а-3395/08/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська