Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-11430/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. 11:06 Справа №2а-11430/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Реут А.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ОТП Факторинг Україна"

до Залізничного Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК

при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання протиправними дій

за участю представників:

позивача - Москалець Катерина Сергіївна паспорт НОМЕР_1, довіреність від 09.07.2012 б\н;

відповідача - Якимченко Сергій Анатолійович, довіреність № 27143/02-21 від 01.11.12;

третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(далі - позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Залізничного Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим(далі - відповідач, Залізничний ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим) з вимогами про:

- визнання протиправними дії Залізничного ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції щодо проведення переоцінки автомобіля PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, за експертною оцінкою, строк дії якої сплив 07.07.2012.;

- визнання протиправними дії Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ щодо уцінення автомобілю PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску на 50%.

Позовні вимоги мотивовано тим, що дії відповідача порушує положення Закону України «Про виконавче провадження» та завдає шкоди інтересам позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.12р. відкрито провадження по справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник позивача зазначив, що при проведені реалізації майна, стягувачем по якому є позивач, відповідачем не сповіщено позивача про проведення уцінки, та протиправно проведено уцінку на 50% від оціночної вартості майна. Крім того, на думку позивача відповідач не мав проводити уцінку арештованого майна за умови закінчення терміну дії експертної оцінки.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов від 01.11.2011 за вих. № 14671/03-2, відповідно до яких вважає, що він діяв правомірно та обґрунтовано.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні у Залізничному ВДВС Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса від 22.02.2009, реєстровий №9791, вчиненого за договором застави, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с.52).

Згідно з виконавчим написом запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1, для задоволення вимог у розмірі 94775,80 грн. (залишок заборгованості), 10943,12 грн. (сума відсотків за користування кредитом), 1211,86 грн.(сума пені).

Вказане майно описано та арештовано відповідно до акту опису й арешту від 25.02.2010 (а.с.58).

Постановою Заступника начальника Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК Якімченко С.А. від 14.11.2011 було призначено експертизу арештованого майна , проведення якої доручено Українській універсальній біржі (а.с.62).

Відповідно до висновку експерта про незалежну оцінку майна від 07.12.2011 (а.с.63) вартість автомобіля PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, склала 110319,00 грн.

Згідно договору від 12.04.2012 № 0112092 (а.с.66) автомобіль PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, було передано на реалізацію шляхом продажу на аукціоні ПП «Ніва В.Ш.».

14.05.2012 та 13.07.2012 було проведено уцінку майна відповідно на 10% та 50%, про що складено акти державного виконавця (а.с.71,74).

Не погодившись з зазначеними діями позивач звернувся до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановленого інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (надалі - Закон) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Статтею 8 Закону визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другій статті 17 Закону України «Про виконавче провадження». до виконавчих документів належать рішення інших органів (посадових осіб), зокрема виконавчі написи нотаріусів.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV(зі змінами та доповненнями) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Ураховуючи положення частини п'ятої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», справи з приводу оскарження виконання цих рішень належать до справ адміністративної юрисдикції.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Ухвали Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі № 6-0107/120/2012(а.с.43) набув статус стягувача у виконавчого провадженні про звернення стягнення на заставлене майно PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, за виконавчим написом нотаріуса від 22.10.2009 № 9791.

За таких обставин, враховуючи що законом не передбачено інший спосіб оскарження дій державного виконавця по виконанню виконавчого напису нотаріуса, суд зазначає, що вказана справа відноситься до справи адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 статті 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач зазначає, що про оскаржувані дії він дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Судом з'ясовано питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених ст. 181 КАС України та встановлено, що матеріали справи, надані сторонами документи, не містять доказів про сповіщення належним чином позивача про проведення дій державним виконавцем з уцінки арештованого майна у зв'язку з чим, суд вважає, що позов подано в межах строків звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 58 Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення встановлений ст. 62 Закону.

Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах (ч.1 ст. 62).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (ч.3 ст. 62).

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна (ч.5 ст. 62).

Суд відхиляє доводи позивача про протиправність дій відповідача зі зниження ціни майна, переданого на реалізацію у зв'язку з не запрошенням для проведення уцінки стягувача.

Позивач посилається в обґрунтування цих доводів на п.5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, яка втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.

Стаття 62 Закону передбачає обов'язковість запрошення стягувача тільки в разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, для вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Суд також не погоджується з доводами позивача про протиправність проведення уцінки майна на 50% з посиланням на норми Закону України «Про заставу», згідно ст. 21 якого якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.

Вказана норма визначає загальний порядок реалізації майна, що знаходиться під заставою, а в даному випадку дії по реалізації заставленого майна вчинялись в межах виконавчого провадження за правилами ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим суд зазначає, що висновок про незалежну оцінку майна було підписано оцінювачем Корабельниковою Н.А. 07.12.2011

Судом встановлено, що уцінку в межах 30 відсотків відповідно до акту державного виконавця було проведено 14.05.2012 року (на 10%), тобто в межах строку чинності звіту про оцінку майна.

Уцінку на 50% від початкової оціночної вартості автомобіля PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, відповідно до акту державного виконавця було проведено 13.07.2012, тобто поза межами шестимісячного терміну дії звіту про оцінку від 07.12.2011.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем було проведено уцінку арештованого майна підчас звершення дії звіту про оцінку, що зумовило обов'язок призначити проведення повторної оцінки майна.

Таким чином, дії державного виконавця суперечать ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача з посиланням на норми ст. 30 Закону вважає, що строк чинності звіту про оцінку не включає термін реалізації майна, яке не є частиною виконавчого провадження.

Суд відхиляє зазначені доводи у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Вказана норма не містить положень про переривання строків чинності звіту про оцінку на час реалізації майна, відсутні такі положення і в ст. 58 Закону.

Щодо доводів відповідача про те, що державний виконавець не вчиняє будь-яких дій підчас реалізації арештованого майна, то вказане спростовується матеріалами справи, оскільки саме державним виконавцем було складено акти про уцінку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ з проведення 13.07.2012 уцінки вартості автомобіля PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, за експертною оцінкою, строк дії звіту по якій сплив.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 16,90 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору .

В судовому засіданні 01.11.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 05.11.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дій Залізничного Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим з проведення 13.07.2012 уцінки вартості автомобіля PEUGOT, модель BOXER, реєстраційний НОМЕР_2, 2007 випуску, за експертною оцінкою, строк дії звіту по якій сплив.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» (вул. Фізкультури, 28Д, м. Київ, Україна, 03680 , ідентифікаційний код 36789421) за рахунок коштів на утримання Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (вул. Київська, 81, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, ідентифікаційний код 35052822 ) судові витрати у розмірі 16,90 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.