Постанова

від 27.03.2012 по справі 2а-14925/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. (10:43) Справа №2а-14925/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Веретенникової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення - рішення,

за участю:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

Суть спору. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2011 року № 000143001.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки та помилковістю зроблених висновків щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Відповідачем надані до суду письмові заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач зазначив, що податкові зобовязання були сформовані позивачем за наслідками нікчемних угод, які були укладені з ТОВ ЕК «Едванс» та ТОВ «ЛКТ».

У судове засідання, що відбулося 27.03.2012 року сторони явку представників не забезпечили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе, керуючись положеннями ст. 128 КАС України, розглянути справу за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі виданий наказ № 642 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Кримська водочна компанія" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ „ЛКТ" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та з ТОВ ЕК „Едванс" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків в м. Сімферополі складений акт № 407/40-01/36499654 від 31.10.2011 року „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Кримська водочна компанія" ЄДРПОУ 36499654 з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ ЕК „Едванс" (код ЄДРПОУ 24423768) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року та з ТОВ „ЛКТ" (код ЄДРПОУ 37030109) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року."

Відповідно до зазначеного акту під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість ТОВ ЕК „Едванс" до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань актом невиїзної позапланової документальної перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська підприємства ПП" Альянс-СД" (код ЄДРПОУ 36573507) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року та січень 2011 року встановлені порушення ч.ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП „Альянс-СД" при придбанні та продажу товарів (послуг). За січень 2011 року ТОВ ЕК „Едванс" задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 83646,00 грн. Під час перевірки за результатами даних АІС „Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість до складу податкового кредиту" та наданих до перевірки документів встановлено задекларовані ТОВ ЕК „Едванс" зобов'язанні у січні 2011 року з позивачем на суму ПДВ 198,00 грн.

На момент проведення перевірки первинні та інші документи по взаємовідносинам ТОВ ЕК «Едванс» з покупцями не надані, на що наданий лист від 04.05.2011 р. № 01/05.

У зв'язку з цим перевірку проведено за результатами даних АІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, встановлено декларування ТОВ ЕК «Едванс» податкових зобов'язань на суму ПДВ 83646,00 грн., сформованих за рахунок зазначених та інших контрагентів.

Укладені угоди та такі, що виконувались протягом перевіряє мого періоду між ТОВ ЕК «Едванс» та контрагентами згідно з системою співставлення, на порушення п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 ГК України не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Враховуючи порушення, викладене щодо нікчемності вчинених правочинів за січень 2011 року, ТОВ ЕК «Едванс» з ТОВ «Кримська водочна компанія» за результатами перевірки відсутні об'єкти оподаткування обумовлені ст.ст. 185,188,189 Податкового кодексу України в частині завищення податкових зобов'язань у сумі 198,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість зазначених висновків суд зазначає наступне.

Актом невиїзної позапланової документальної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська підприємства ПП «Альянс-СД» (код ЄДРПОУ 36573507) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, січень 2011 року встановлено порушення ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Альянс-СД» (код ЄДРПОУ 36573507) при придбанні та продажу товарів (послуг).

05.01.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ ЕК „Едванс" (Виконавець) укладений договір № 07/11 про виконання робіт із заправки картриджів, їх ремонту, ремонту принтерів відповідно до актів виконаних робіт та строком дії до 31.12.2011 року.

Відповідно до умов договору його вартість є сумою наданих послуг та розрахунки здійснюються шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до актів виконаних робіт.

Згідно рахунків № 7 від 05.01.2011 р. на суму 528,00 грн. (сума ПДВ 88,00 грн.), № 8 від 05.01.2011 р. на суму 660,00 грн. (сума ПДВ 110,00 грн.), податкових накладних № 1 від 05.01.2011 р. на суму 528,00 грн. (сума ПДВ 88,00 грн.), № 2 від 05.01.2011 р. на суму 660,00 грн. (сума ПДВ 110,00 грн.), відповідно до актів виконаних робіт № 1 від 05.01.2011 р. на суму 528,00 грн. за заміну розхідних матеріалів (тонерів в кількості з одиниці), відповідно до платіжного доручення № ПП-0000274 від 13.01.2011 р. на суму 528,00 грн. (призначення платежу: за заправку картриджа згідно рахунку 7 від 05.01.2011 р. в т.ч. ПДВ 88,00 грн.), № ПП-0000275 від 13.01.11 р. на суму 660,00 грн. (призначення платежу: за заправку та ремонт картриджу згідно рахунку 8 від 05.01.2011 р., в т.ч. ПДВ 110,00 грн.), відбулося виконання зазначеного договору про надання послуг від 05.01.2011 р. № 07/11.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ „ЛКТ" в акті перевірки зазначено, що згідно з довідкою ДПІ в Жовтківському районі Львівської області № 501/15-2/37030109 від 12.04.2011 р. „Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ „ЛКТ" щодо дотримання вимог податкового законодавства за лютий 2011 р., встановлено, що за відомостями декларації з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 р. склала 3890,7 тис. грн., основні засоби у ТзОВ „ЛКТ" відсутні, до декларації з податку на прибуток за 2010 р. додаток К1/1 не додавався, відомості щодо витрат на поліпшення основних фондів та сум амортизаційних відрахувань відсутні, підприємство не знаходиться за юридичною адресою відповідно до службової записки від ВПМ ДПІ у м. Червонограді № 1395/26-5 від 31.03.2011 р.

У зв'язку з чим, судом були досліджені: угода № 1-01/11/10 від 01.11.2010 р., укладена між ТОВ „ЛКТ" (Постачальник) та ТОВ „Кримська водочна компанія" (Покупець), відповідно до якої постачальник зобов'язується постачати асортимент товару в кількості, визначеної покупцем відповідно до накладних на умовах та в строки, встановлені угодою, строк дії якої встановлений до 31.12.2011 р.

Згідно видаткової накладної № 38 від 04.02.2011 р. позивач отримав товар на суму 7386,76 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1231,13 грн., зазначена поставка підтверджується, зокрема, виданою ТОВ „ЛКТ" податковою накладною № 37. Факт сплати товару підтверджується платіжним дорученням № 016898 від 03.02.2011 р., а факт використання його в господарської діяльності позивачем - накладною № 035/LКА на відпуск у виробництво від 07.02.2011 р.

Зазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р.

Суд вважає, що згідно з положеннями ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом „першої події", оскільки відповідно до п. 6.2 Наказу ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

На підставі акту перевірки від 31.10.2011 року № 407/40-01/36499654 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001434001 від 14.11.2011 р., яким позивачу донараховано 1429,13 грн. податкового зобов'язання та 2 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в тому числі 1231,13 грн. за сумами податкового кредиту по правочину, укладеному із ТзОВ „ЛКТ" та 198,00 грн. податкового кредиту по правочину із ТОВ ЕК „Едванс".

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування зазначеного повідомлення-рішення підлягають задоволенню. Крім того, судом також розглянуті вимоги щодо скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача. Суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки сама перевірка була проведена із порушенням порядку її проведення, а її результати, відображені в акті перевірки, мають певні негативні наслідки для позивача, а відтак, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не суперечить положенням КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі через наступне.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та 78 ПКУ.

Відповідно до ст.78 Податкового кодексу України право проводити документальні позапланові перевірки виникає лише тоді, коли платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Судом встановлено, що такий запит на адресу позивача не направлявся та не отримувався посадовою особою позивача. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Як вказано в акті перевірки, єдиними документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість, що перевірялись ДПІ, були декларації позивача з податку на додану вартість та акти перевірки його контрагентів.

При цьому, за змістом ст.75 Податкового кодексу документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, документальною перевіркою є перевірка всієї сукупності фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інших документів, а не лише даних декларацій.

В той же час, згідно з п.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Таким чином, відповідачем фактично було проведено камеральну перевірку, а не документальну.

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В порушення цих вимог, перевіряючим проведено перевірку лише 31.10.2011 р., а податкова декларація за січень 2011 р. надана позивачем до ДПІ 21.02.2011 р., а за лютий 2011 р. - 21.03.2011 р.

Таким чином, відповідачем не наведено жодної законної підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Стосовно підстав, якими відповідач обґрунтовує висновки щодо нікчемності право чинів, суд вважає за необхідне зазначити, що акти перевірок контрагентів позивача не можуть взагалі бути підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже, відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., факти виявлених порушень мають встановлюватися на підставі бухгалтерського та податкового обліку, до якого не відносяться акти перевірки контрагентів позивача, комп'ютерні інформаційні системи ДПА України, тощо.

А, відтак, судом встановлено, що відповідачем було порушено п. 4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності при перевірці первинних документів про господарські операції позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.

Стосовно висновків про порушення ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1,5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаних правочинів недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є, насамперед, встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

Так, згідно акту перевірки, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угоди, укладені позивачем з контрагентами, суперечать інтересам держави та суспільства, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки є протиправними, а висновки щодо визнання правочинів нікчемними є суб'єктивними припущеннями. Таким чином, у відповідача були відсутні повноваження та підстави проводити перевірку, а також визнавати правочини нікчемними.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

При розгляді справи судом встановлено, що висновки акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р. від 30.01.2003 р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не наведено достатніх доказів наявності спрямованості правочинів позивача на порушення публічного порядку. У зв'язку з цим, відповідач також не довів суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Кримська водочна компанія" від 31.10.2011 року № 642.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0001434001 від 14.11.2011 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська водочна компанія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.