Постанова

від 29.10.2012 по справі 2а-15016/11/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2012 р. (11:21) Справа №2а-15016/11/0170/21

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого суддіЄвдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю прокурора - Аметової Е.Л., посвідчення № 10077, представника відповідача - Василець В.О., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

до Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)"

про стягнення 214 953,30 грн.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Керчі звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі позивач) з адміністративним позовом до Підприємства "Керченська виправна колонія № 126" Управління державного департаменту виконання покарань України в АР Крим (далі відповідач) про стягнення 304205,16 грн. податкової заборгованості.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та відповідно до останніх уточнень від 20.03.2012р. просив суд стягнути з відповідача 214953,30 грн. податкової заборгованості, з яких 2708,16 грн. зі сплати податку з власників транспортних засобів, 3232,18 грн. зі сплати податку на землю з юридичних осіб та 209012,96 грн. з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачуються у визначені податковим законодавством строки узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на землю юридичних осіб та податку з власників транспортних засобів.

Ухвалою від 21.03.2012р. суд допустив заміну позивача - Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалою від 12.10.2012р. суд допустив заміну відповідача - Підприємства "Керченська виправна колонія № 126" Управління державного департаменту виконання покарань України в АР Крим його правонаступником Державним підприємством "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)".

Представник прокуратури у судовому засіданні 29.10.2012р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням уточнень від 20.03.2012р.

Позивач у судове засідання 29.10.2012р. не з'явився, однак 29.10.2012р. від нього до початку розгляду справи у судовому засіданні до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечував частково, а саме в частині стягнення з відповідача 94428,48 грн. податкової заборгованості, оскільки позивачем самостійно змінювалось "Призначення платежу" в платіжних дорученнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим у якості юридичної особи, про що свідчіть наявна в матеріалах справи Довідка з ЄДР та з 21.02.1997р. перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Керчі АР Крим за № 3.

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом досліджено документи податкової звітності, копії платіжних доручень про перерахування податків і зборів, надані відповідачем, копія облікової картки, картка особового рахунку відповідача та встановлено наступне.

Згідно уточнених позовних вимог Заступник прокурора м. Керчі звернувся до суду з позовними вимогами в інтересах держави в особі ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 214953,30 грн., з яких 2708,16 грн. зі сплати податку з власників транспортних засобів, 3232,18 грн. зі сплати податку на землю з юридичних осіб та 209012,96 грн. з податку на додану вартість.

За даними податкового обліку відповідача узгоджена сума заборгованості з податку з власників транспортних засобів склала 1776,00 грн. (по 888,00 грн. з терміном сплати до 14.10.2010р. та 14.01.2011р.). Крім того, відповідно картки особового рахунку відповідача, на несвоєчасно сплачену суму податкових зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 932,16 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів в розмірі 2708,16 грн., з яких 1776,00 грн. за основним платежем та 932,16 грн. пені (1776,00+932,16).

11.08.2010р. в порядку податкової звітності відповідачем надано уточнюючий розрахунок земельного податку за 2010 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті з терміном сплати з 30.06.2010р. по 30.01.2011р. склала 3218,72 грн., з яких по 919,63 грн. з терміном сплати 30.06.2010р. та 30.07.2011р. та по 229,91 грн. з терміном сплати з 30.08.2010р. по 30.01.2011р. відповідно.

З урахуванням часткової сплати заборгованості в розмірі 2069,17 грн., за відповідачем залишилась несплачена сума заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 1149,55 грн. (3218,72-2069,17).

Також, з картки особового рахунку відповідача вбачається нарахування пені на суму податкового боргу в розмірі 2083,46 грн, яка була частково сплачена в розмірі 0,83 грн.

15.06.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 5 місяць 2010р. № 18586, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 11264,00 грн. Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість була частково сплачена відповідачем на суму 4464,00 грн.

19.07.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 6 місяць 2010р. № 25514, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 19816,00 грн. Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість була частково сплачена відповідачем на суму 9816,00 грн.

18.08.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 7 місяць 2010р. № 30402, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 11682,00 грн. Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість була частково сплачена відповідачем на суму 64,00 грн.

20.09.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 8 місяць 2010р. № 32651, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 21817,00 грн.

20.10.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 9 місяць 2010р., в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 20453,00 грн.

18.11.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 10 місяць 2010р. № 44215, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 13076,00 грн.

16.12.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 11 місяць 2010р. № 46205, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 19189,00 грн.

11.11.2010р. ДПІ в м. Керчі АР Крим проведена документальна невиїзна перевірка з питання повноти нарахування податку на додану вартість по операціям за липень 2010р., в ході якої було встановлено порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

За результатами вказаної перевірки був складений Акт № 1594/15-2/08680307 від 11.11.2010р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010р. № 0003251502/0 на суму 1436,40 грн., з яких 1026,00 грн. за основним платежем та 410,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 22.11.2010р.

19.01.2010р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 12 місяць 2010р. № 52117, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 26367,00 грн.

17.02.2011р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 1 місяць 2011р. № 3372, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 7423,00 грн.

16.03.2011р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 2 місяць 2011р. № 14308, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 4300,00 грн.

18.04.2011р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 3 місяць 2011р. № 24473, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 22450,00 грн.

18.05.2011р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 4 місяць 2011р. № 36569, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 12076,00 грн.

17.06.2011р. відповідач надав до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за 5 місяць 2011р. № 31997, в якій самостійно визначив суму заборгованості в розмірі 13118,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку податкового боргу відповідача вбачається нарахування 27.04.2011р. податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 26576,00 грн., який був частково сплачений в розмірі 25600,00 грн.

Також, з картки особового рахунку відповідача вбачається нарахування пені на суму податкового боргу в розмірі 20433,96 грн.

Суд зазначає, що ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2012р. у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у адміністративній справі до одержання результатів судово - бухгалтерської експертизи, проте 22.05.2012р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли матеріали справи з повідомленням експерта про неможливість надання висновку експертизи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.11р., але діяв під час виникнення спірних відносин, далі (Закон № 2181) податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 р. №1963-XII (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Частиною 2 ст.6 Закону встановлено, що юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Статтею 5 даного Закону визначені строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зокрема згідно частини 1 цієї статті юридичними особами податок сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно зі ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992р. який втратив чинність з 01.01.11р., але діяв під час виникнення спірних відносин (далі Закон № 2535) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Ставка земельного податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у розмірі 1% від їх грошової оцінки (ст. 7 Закону № 2535).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 року (далі - ПК України)

Згідно з п.п. 9.1.10. ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Положенням п.п. 16.1.4. статті 16 ПК України визначено обов'язок платника податків сплачувати належні суми податків та зборів у строки та у визначених розмірах.

Пунктом 16.1.3. ст.16 ПК України передбачено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 31, зокрема п.п. 31.1. та п.п.31.3., ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 287.3. ст. 287 ПК України визначене, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами п.п. 1.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що про необхідність погашення податкового боргу позивачем на адресу відповідача були направлені податкові вимоги № 1/138 від 22.10.2001р., № 1/556 від 29.11.2001р. та № 2/24 від 17.01.2002р. яки були отримані уповноваженою особою відповідача 25.10.2001р., 25.01.2002р.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував частково, а саме в частині стягнення з відповідача 94428,48 грн. податкової заборгованості, надавши копії платіжних доручень про сплату зазначеної суми боргу.

Судом досліджено документи податкової звітності, копії платіжних доручень про перерахування податків і зборів, надані відповідачем, копія облікової картки, картка особового рахунку відповідача та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи податкова заборгованість з податку з власників транспортних засобів складає 1776,00 грн. без урахування пені, по 888,00 грн. з терміном сплати до 14.10.2010р. та 14.01.2011р. Проте, відповідачем надано копію платіжного доручення від 18.11.2010р. № 259 про сплату 888,00 грн. податку з власників транспортних засобів за 3 квартал 2010 р. відповідно до призначення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи податкова заборгованість з податку на землю складає 1149,55 грн. без урахування пені, по 229,91 грн. з терміном сплати з 30.09.2010р. по 30.01.2011р. відповідно. Проте, відповідачем надано копії платіжних доручень:

- від 13.09.2010р. № 223 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за серпень 2010 р. відповідно до призначення платежу;

- від 18.11.2010р. № 261 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за жовтень 2010 р. відповідно до призначення платежу;

- від 22.12.2010р. №278 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за листопад 2010 р. відповідно до призначення платежу.

Що стосується заборгованості з податку на додану вартість з 30.06.2010 р. по 30.06.2011р. в розмірі 188579,00 грн. без урахування пені, судом встановлено наступне.

До матеріалів справи долучено копію постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.01.2011р. у справі № 2а-13530/10/11/0170, якою, зокрема, визнано дії Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим, що до зарахування грошових коштів, не за призначенням, яке вказане у платіжних дорученнях, які надійшли від Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» у період з січня по вересень 2010р. неправомірними, також зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Керчі Автономної Республіки Крим зарахувати грошові кошти, які надійшли від Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» у період з січня по вересень 2010р. згідно до призначення платежу, яке вказане у платіжних дорученнях.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011р.

Так, до складу доручень, перерахованих в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим суду від 27.01.2011р., зокрема входять:

- п/д №175 від 16.06.2010р. про сплату 1000,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №178 від 18.06.2010р. про сплату 4000,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №180 від 23.06.2010р. про сплату1000,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №185 від 30.06.2010р. про сплату 1000,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №187 від 14.07.2010р. про сплату 3000,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №190 від 15.07.2010р. про сплату 3164,00 грн. (ПДВ за травень 2010р.);

- п/д №209 від 17.08.2010р. про сплату 800,00 грн. (ПДВ за червень 2010р.);

- п/д №210 від 19.08.2010р. про сплату 6000,00 грн. (ПДВ за червень 2010р.);

- п/д №218 від 01.09.2010р. про сплату 10000,00 грн. (ПДВ за липень 2010р.).

Таким чином, заборгованість з ПДВ за період - травень 2010р. відповідачем сплачено у повному обсязі.

Заборгованість з ПДВ за червень 2010р. в розмірі 19816,00 грн. відповідачем сплачено в розмірі 6800,00 грн. (п/д № 209 від 17.08.2010р. на суму 800,00 грн. та п/д № 210 від 19.08.2010р. на суму 6000,00 грн.). Отже, сума боргу з ПДВ за червень складає 13016,00 грн.

Заборгованість з ПДВ за липень 2010р. в розмірі 11682,00 грн. сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 3000,00 грн. платіжним дорученням № 217 від 01.09.2010р., де у графі "Призначення платежу" зазначено - ПДВ за липень 2010р. Таким чином сума несплаченої заборгованості з ПДВ за липень 2010р. складає 8682,00 грн.

Заборгованість з ПДВ за серпень 2010р. в розмірі 21817,00 грн. сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 17817,00 грн. платіжними дорученнями:

- № 218 від 01.09.2010р. на суму 10000,00 грн. (ПДВ за серпень 2010р.), яке входить до складу доручень, перерахованих в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.01.2011р.,

- № 222 від 13.09.2010р. в розмірі 780,00 грн. (ПДВ за серпень 2010р.);

- № 226 від 17.09.2010р. в розмірі 5000,00 грн. (ПДВ за серпень 2010р.);

- № 233 від 29.09.2010р. в розмірі 2037,00 грн. (ПДВ за серпень 2010р.).

Таким чином, сума несплаченої заборгованості з ПДВ за серпень 2010р. складає 4000,00 грн.

Заборгованість з ПДВ за вересень 2010р. в розмірі 20453,00 грн. сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 8309,00 грн. платіжними дорученнями:

- № 238 від 30.09.2010р. в розмірі 4309,00 грн. (ПДВ за вересень 2010р.);

- № 243 від 25.10.2010р. в розмірі 4000,00 грн. (ПДВ за серпень 2010р.).

Таким чином, сума несплаченої заборгованості з ПДВ за вересень 2010р. складає 12144,00 грн.

Заборгованість з ПДВ за жовтень 2010р. в розмірі 13076,00 грн. сплачена відповідачем платіжними дорученнями:

- № 250 від 02.11.2010 р. в розмірі 4015,00 грн. (ПДВ за жовтень 2010р.);

- № 252 від 04.11.2010 р. в розмірі 8000,00 грн. (ПДВ за жовтень 2010р.);

- № 258 від 18.11.2010 р. в розмірі 1061,00 грн. (ПДВ за жовтень 2010р.).

Заборгованість з ПДВ за листопад 2010р. в розмірі 19189,00 грн. сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 2000,00 грн. платіжним дорученням № 270 від 10.12.2010р. (ПДВ за липень 2010р.). Отже, несплачена сума заборгованості складає 17189,00 грн.

Заборгованість з ПДВ за грудень 2010р. в розмірі 26367,00 грн. сплачена відповідачем частково в розмірі 24000,00 грн. платіжним дорученням № 279 від 27.12.2010р. (ПДВ за грудень 2010р.).Отже, несплачена сума заборгованості складає 2367,00 грн.

Заборгованість яка склалась за відповідачем з січня 2011 року - травень 2011 року відповідачем не оскаржується та є узгодженою.

Як вбачається з картки особового рахунку відповідача, сплачені суми за вказаними дорученнями були перераховані позивачем в порядку календарної черговості в рахунок погашення попередньої заборгованості, незважаючи на призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який як було зазначено вище був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати «Призначення платежу» визначене позивачем у вищезазначених платіжних документах, зараховуючи зазначені в цих платіжних документах суми на сплату узгодженого податкового зобов'язання за попередні періоди.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у відповідних платіжних документах .

Отже, відповідачем помилково встановлений факт затримки сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування пені за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 932,16 грн., з податку на землю юридичних осіб в розмірі 2082,63 грн., з податку на додану вартість в розмірі 20433,96 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 94428,48 грн., з яких 1820,16 грн. податку з власників транспортних засобів та пені, 2772,36 грн. податку на землю та пені, 89835,96 грн. з податку на додану вартість та пені - необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині позивача необхідно відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення 94428,48 грн.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі несплаченої суми заборгованості 120524,82 грн., з яких 888,00 грн. податку з власників транспортних засобів, 459,82 грн. податку на землю та 119177,00 грн. з податку на додану вартість, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29.10.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 05.11.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 69-71, ст.ст. 94,98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)" (98330, АР Крим, м. Керч, Індустріальне шосе, 17, ЄДРПОУ 08680307, р/р 37128001004266 в ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026; р/р 26043278897700, р/р 26009278897700, р/р 26005278897704, р/р 26003278897706, р/р 260022788977707, р/р 26001278897708 в АТ "Укрсіббанк" м. Дніпропетровське, МФО 351005; р/р 2600202660088 в ПАТКБ "Правекс-Банк", МФО 321983; р/р 260091642001 в Філії КРУ АТ "Б" Фінанси та кредит"м. Сімферополь, МФО 384889) податкову заборгованість в розмірі 120524,82 грн., з яких:

- 888,00 грн. податку з власників транспортних засобів в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 33219807700019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 12020100, ОКПО 34740946);

- 459,82 грн. податку на землю в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 33215812700019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 13050200, ОКПО 34740946);

- 119177,00 грн. податку на додану вартість в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 311180200019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 14010100, ОКПО 34740946).

3. В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.