Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2а-15016/11/0170/21

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-15016/11/0170/21

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 29.10.2012 у справі № 2а-15016/11/0170/21

за позовом Заступника прокурора міста Керчі (вул. Радянська, 12, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, 17, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98330)

про стягнення 214 953,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 адміністративний позов Заступника прокурора міста Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та місті Севастополі ( № 126)" про стягнення 214 953,30 грн. задоволено частково: стягнуто з рахунків Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)" (98330, АР Крим, м. Керч, Індустріальне шосе, 17, ЄДРПОУ 08680307, р/р 37128001004266 в ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026; р/р 26043278897700, р/р 26009278897700, р/р 26005278897704, р/р 26003278897706, р/р 260022788977707, р/р 26001278897708 в АТ "Укрсіббанк" м. Дніпропетровське, МФО 351005; р/р 2600202660088 в ПАТКБ "Правекс-Банк", МФО 321983; р/р 260091642001 в Філії КРУ АТ "Б" Фінанси та кредит"м. Сімферополь, МФО 384889) податкову заборгованість в розмірі 120524,82 грн., з яких:

-888,00 грн. податку з власників транспортних засобів в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 33219807700019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 12020100, ОКПО 34740946);

- 459,82 грн. податку на землю в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 33215812700019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 13050200, ОКПО 34740946);

- 119177,00 грн. податку на додану вартість в дохід Державного бюджету м. Керчі АР Крим (р/р 311180200019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 14010100, ОКПО 34740946). В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та прийняття рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Заступник прокурора міста Керчі звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (далі- позивач) з адміністративним позовом(з урахуванням уточнень) до Підприємства "Керченська виправна колонія № 126" Управління державного департаменту виконання покарань України в АР Крим (далі- відповідач) про стягнення 214953,30 грн. податкової заборгованості, з яких: 2708,16 грн. зі сплати податку з власників транспортних засобів, 3232,18 грн. зі сплати податку на землю з юридичних осіб та 209012,96 грн. з податку на додану вартість.

Задовольняючи позов частково (стягнуто податкову заборгованість в розмірі 120524,82 грн.), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем помилково встановлений факт затримки сплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, у зв'язку з чим у позивача були відсутні правові підстави для нарахування пені за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 932,16 грн., з податку на землю юридичних осіб в розмірі 2082,63 грн., з податку на додану вартість в розмірі 20433,96 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи за даними податкового обліку відповідача узгоджена сума заборгованості з податку з власників транспортних засобів склала 1776,00 грн. (по 888,00 грн. з терміном сплати до 14.10.2010 та 14.01.2011). Крім того, відповідно картки особового рахунку відповідача, на несвоєчасно сплачену суму податкових зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 932,16 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів в розмірі 2708,16 грн., з яких 1776,00 грн. за основним платежем та 932,16 грн. пені (1776,00+932,16).

11.08.2010 в порядку податкової звітності відповідачем надано уточнюючий розрахунок земельного податку за 2010 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті з терміном сплати з 30.06.2010по 30.01.2011склала 3218,72 грн., з яких по 919,63 грн. з терміном сплати 30.06.2010та 30.07.2011та по 229,91 грн. з терміном сплати з 30.08.2010 по 30.01.2011 відповідно.

З урахуванням часткової сплати заборгованості в розмірі 2069,17 грн., за відповідачем залишилась несплачена сума заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 1149,55 грн. (3218,72-2069,17).

Також, з картки особового рахунку відповідача вбачається нарахування пені на суму податкового боргу в розмірі 2083,46 грн, яка була частково сплачена в розмірі 0,83 грн.

З наданого позивачем розрахунку податкового боргу відповідача вбачається нарахування 27.04.2011 податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 26576,00 грн., який був частково сплачений в розмірі 25600,00 грн. Також, з картки особового рахунку відповідача вбачається нарахування пені на суму податкового боргу в розмірі 20433,96 грн.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011, але діяв під час виникнення спірних відносин, податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.

З урахуванням положень Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених статтями 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій: після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо стягнення податкової заборгованості в розмірі 94428,48 грн., з яких 1820,16 грн. податку з власників транспортних засобів та пені, 2772,36 грн. податку на землю та пені, 89835,96 грн. з податку на додану вартість та пені через наступне.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що про необхідність погашення податкового боргу позивачем на адресу відповідача були направлені податкові вимоги № 1/138 від 22.10.2001, № 1/556 від 29.11.2001та № 2/24 від 17.01.2002, які були отримані уповноваженою особою відповідача 25.10.2001 та 25.01.2002.

Податкова заборгованість з податку з власників транспортних засобів складає 1776,00 грн. без урахування пені, по 888,00 грн. з терміном сплати до 14.10.2010 та 14.01.2011.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідачем надано копію платіжного доручення від 18.11.2010 № 259 про сплату 888,00 грн. податку з власників транспортних засобів за 3 квартал 2010 року відповідно до призначення платежу.

Податкова заборгованість з податку на землю складає 1149,55 грн. без урахування пені, по 229,91 грн. з терміном сплати з 30.09.2010 по 30.01.2011 відповідно.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідачем надано копії платіжних доручень: від 13.09.2010 № 223 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за серпень 2010 року відповідно до призначення платежу; від 18.11.2010 № 261 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за жовтень 2010 р. відповідно до призначення платежу; від 22.12.2010 №278 про сплату 230,00 грн. земельного податку з юридичних осіб за листопад 2010 року відповідно до призначення платежу.

Що стосується заборгованості з податку на додану вартість з 30.06.2010 по 30.06.2011 в розмірі 188579,00 грн. без урахування пені, судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011, яка залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011, у справі № 2а-13530/10/11/0170, якою, зокрема, визнано дії Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим щодо зарахування грошових коштів, не за призначенням, яке вказане у платіжних дорученнях, які надійшли від Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» у період з січня по вересень 2010року неправомірними, також зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Керчі Автономної Республіки Крим зарахувати грошові кошти, які надійшли від Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)» у період з січня по вересень 2010року згідно до призначення платежу, яке вказане у платіжних дорученнях. Отже заборгованість з податку на додану вартість за період - травень 2010р. відповідачем сплачено у повному обсязі

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що сума несплаченої заборгованості з податку на додану вартість за вересень 2010року складає 12144,00 грн., за жовтень 2010рору в розмірі 13076,00 грн. сплачена відповідачем відповідними платіжними дорученнями, заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2010року в розмірі 19189,00 грн. сплачена відповідачем частково, а саме в розмірі 2000,00 грн. платіжним дорученням № 270 від 10.12.2010(податок на додану вартість за липень 2010року). Отже, несплачена сума заборгованості складає 17189,00 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2010року в розмірі 26367,00 грн. сплачена відповідачем частково в розмірі 24000,00 грн. платіжним дорученням № 279 від 27.12.2010(податок на додану вартість за грудень 2010року).Отже, несплачена сума заборгованості складає 2367,00 грн.

Заборгованість яка склалась за відповідачем з січня 2011 року - травень 2011 року відповідачем не оскаржується та є узгодженою.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з картки особового рахунку відповідача вбачається, що сплачені суми за вказаними дорученнями були перераховані позивачем в порядку календарної черговості в рахунок погашення попередньої заборгованості, незважаючи на призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях.

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.Жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд. Відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати «Призначення платежу» визначене позивачем у вищезазначених платіжних документах, зараховуючи зазначені в цих платіжних документах суми на сплату узгодженого податкового зобов'язання за попередні періоди.

Тому відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у відповідних платіжних документах. Отже, відповідачем помилково встановлений факт затримки сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування пені за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 932,16 грн., з податку на землю юридичних осіб в розмірі 2082,63 грн., з податку на додану вартість в розмірі 20433,96 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, а саме в розмірі несплаченої суми заборгованості 120524,82 грн., з яких 888,00 грн. податку з власників транспортних засобів, 459,82 грн. податку на землю та 119177,00 грн. з податку на додану вартість, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем частково не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 120524,82 грн., а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 у справі № 2а-15016/11/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко