Постанова

від 30.03.2012 по справі 2а-16164/11/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2012 р. (16:16) Справа №2а-16164/11/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Веретенникової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.Ко"

до Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився

Суть спору. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.Ко» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 12.10.2011 року № 0010592301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113155,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним застосуванням до оподатковуваних податком на додану вартість операцій, здійснених позивачем з третіми особами, положень законодавства щодо нікчемності правочинів та встановлення факту зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, надав заперечення на адміністративний позов. У своїх запереченнях на позов, відповідач, зокрема, зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та (або) податкового кредиту з податку на додану вартість та акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Сінергія-А" тощо. Відповідач вважає, що податкові зобов'язання були сформовані за наслідками нікчемних угод, що, зокрема, обґрунтовується тим, що ТОВ „Сінергія-А" не веде фактично господарської діяльності або його господарська діяльність має ознаки фіктивності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.Ко» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37111753), яка зареєстрована 13.05.2010 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 146622 (а.с. 24).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 233748, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 63.12.0 Складське господарство; 63.40.0 Організація перевезення вантажів; 51.11.0 Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (а.с. 25).

Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з 14.05.2010 року за № 73953, про свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 14.05.2010 року № 1564/29-0 (а.с. 26).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100287991 (а.с. 27).

З 26.09.2011 року тривалістю 5 робочих днів Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим проводилась позапланова невиїзна перевірка позивача з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 14148/23-4/37111753 від 04.10.2011 року (а.с. 11-23).

В акті перевірки позивача відповідач посилається на наступні відомості:

- дані єдиного державного реєстру не відповідають фактичним даним місцезнаходження ТОВ „Сінергія-А", що, на думку відповідача, може свідчити про те, що посадовими особами товариства до офіційних документів вносяться завідомо неправдиві відомості про юридичну особу, які подаються Державному реєстратору, вносяться завідомо неправдиві (недостовірні) дані, у зв'язку з чим до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області направлено 19.08.2011 р. повідомлення № 2531/9/10-11 від 18.08.2011 р. для вжиття заходів в межах повноважень Закону України „Про прокуратуру" та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України;

- аналіз декларації з ПДВ за червень 2011 р. ТОВ „Сінергія-А" свідчить, що до складу податкового кредиту включено суми по взаємовідносинам з ТОВ „Український центр екології" на суму ПДВ 3724051,00 грн. (свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 27.05.2011 р.) та ТОВ „Торговий дом паперу та картону" на суму ПДВ 3945595,07 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.03.2011 р.).

Крім того, згідно відомостей акту перевірки (а.с. 17) ТОВ „Сінергія-А" як платник ПДВ був зареєстрований 15.05.2009 р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100226702 анульовано 22.06.2011 р. на підставі висновку № 4298/29-26 від 22.06.2011 р. про необхідність проведення анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно до п.п. „ж" п. 184.1 ст. 184 ПК України.

На підставі викладеного, відповідачем в акті перевірки позивача зроблений висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „Сінергія-А", за результатами чого встановлено завищення податкового кредиту та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ на суму 113355 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 р. № 0010592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113155,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с. 10).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятих рішень суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

20.05.2011 року між ТОВ «Сінергія-А» (Постачальник) та ТОВ «Чанг.Ко» укладено договір постачання товарів № 2011/6 (а.с. 33-35).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язаний передати в строк, встановлений договором, нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вартість товару. Асортимент та кількість й вартість нафтопродуктів узгоджується сторонами за замовленням та у рахунках до сплати та вказуються в супроводжувальних документах. Якість нафтопродуктів має відповідати технічним умовам, стандартам та інше. Загальний обсяг постачання на рік визначений сторонами в обсязі 4800 т. на рік (п. 2 Договору). Згідно з п. 3.1 постачання здійснюється за замовленням покупця. Оплата товарів здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1.) Строк дії договору встановлений до 25.05.2012 р. (п. 8.1).

Крім того, позивачем укладений договір № Т10 від 01.06.2011р., за яким ТОВ „Чанг.Ко" - Замовник, а ПП „Есковіт-Ю" - Виконавець (а.с. 36).

Відповідно до п. 1.1 виконавець зобов'язується надати у розпорядження замовника транспорт для перевезення ПММ та нафтопродуктів за замовленням ТОВ „Чанг.Ко". Загальний обсяг послуг з надання транспорту визначається сторонами кожного місяця (п. 2.1 Договору). Згідно з п. 2.2 оплата здійснюється відповідно до розміру наданих послуг на підставі актів приймання-передачі послуг. Договором встановлюються норми та порядок навантаження, завантаження, збереження вантажу замовника, автоцистерн та обладнання. Строк дії договору - до 31.12.2011 р. (п. 5.1 Договору).

Для здійснення господарської діяльності позивачем укладений договір з ТОВ «Блек Голд ЛТД» про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 31.12.2010 року № 312 (а.с. 28-32).

Фактичне виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами, виданими ТОВ „Сінергія-А" на дизельне паливо на загальну суму 648925,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 108154,17 грн.: податкові накладні від 02.06.2011 року № 27 на суму 56666,67 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 340000,00 грн. (а.с. 40), від 06.06.2011 року № 54 на суму 123370,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 20561,67 грн. (а.с. 41), від 06.06.2011 року № 55 на суму 185555,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 30925,83 грн. (а.с. 42); видаткові накладні № 2/16 від 02.06.2011 р. на суму 340000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56666,67 грн. (а.с. 37); № 6/13 від 06.06.2011р. на суму 185555,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 30925,83 грн. (а.с. 39); № 6/12 від 06.06.2011р. на суму 123370,00 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 20561,67 грн. (а.с.38); товарно-транспортні накладні № 2/16 від 02.06.2011 р. на перевезення 40000 л. дизельного палива загальною вартістю 340,00 грн. Пункт навантаження Донецька область, авто підприємство ПП „Есковіт-Ю" (а.с. 48), № 6 від 06.06.2011 р. на перевезення 36430 л. дизельного палива загальною вартістю 308925 грн. Пункт навантаження Донецька область, авто підприємство ПП „Есковіт-Ю" (а.с. 44).

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 134-137).

Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 02.06.2011 року № 453 на суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 35000,00 грн., 02.06.2011 року № 455 на суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2666,67 грн., 03.06.2011 року № 457 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн., 06.06.2011 року № 458 на суму 14000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2333,33 грн., 06.06.2011 року № 460 на суму 89992,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 14998,75 грн., 07.06.2011 року № 461 на суму 33377,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5562,92 грн., 07.06.2011 року № 464 на суму 81515,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 13585,83 грн., 07.06.2011 року № 465 на суму 57868,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9644,67 грн., 08.06.2011 року № 468 на суму 46172,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7695,33 грн. (а.с. 45-49).

Надходження дизельного палива позивачу підтверджується зведеним актом приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Блек Голд ЛТД» у червні 2011 року, актом звірки з ТОВ «Блек Голд ЛТД» про рух ГСМ станом на 01.07.2011 року, карткою рахунку 63.1 «Взаєморозрахунки з постачальником ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року (а.с. 50-52).

Отримавши від ТОВ «Сінергія-А» податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту у червні 2011 року на суму 108154,17 грн., що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо не підписання податкових накладних, отриманих позивачем по справі від ТОВ „Сінергія-А" (а.с. 21), виходячи з наступного.

Згідно з відомостями акту перевірки в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо факт постачання (отримання) продукції. Разом з тим відповідачем не наведено в акті перевірки жодної підстави, за якою ним не визнаються товарно-транспортні накладні, договір про надання послуг на транспортування та договір поставки, накладні, які були надані йому позивачем по справі. Відповідно до матеріалів перевірки в поясненнях бухгалтера ОСОБА_1 зазначено, що з 15.04.2011 р. він не має жодного відношення до діяльності ТОВ „Сінергія-А", в той час, як надані до перевірки податкові накладні були підписані ОСОБА_2 (новим засновником товариства), тому суд вважає необґрунтованими та нелогічними висновки відповідача щодо того, що такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, а, відтак є недійсними, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки АА № 423049 з ЄДРПОУ керівником ТОВ „Сінергія-А" є саме ОСОБА_2, який за твердженням самого відповідача й підписував податкові накладні, що не були визнані відповідачем як підстава для нарахування податкового кредиту позивачем по справі.

Суд зазначає, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., відповідно суд вважає, що згідно до положень ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом „першої події", оскільки податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Сінергія-А» та ТОВ «Чанг.Ко» з поставки дизельного палива підтверджується подальшим продажем позивачем, придбаного у ТОВ «Сінергія-А» дизельного палива споживачам, про що свідчить рахунок 28.1 про рух нафтопродуктів по бухгалтерському обліку позивача за червень 2011 року, видаткові накладні від 02.06.2011 року №№ 00358, 00359, 00360, 00361,00362, від 03.06.2011 року №№ 00364, 00365, від 06.06.2011 року №№ 00367, 00368, 00369, 00370, від 07.06.2011 року 00371, 00374, 00375, 00376, від 08.06.2011 року № 00381, від 10.06.2011 року № 00385, від 16.06.2011 року №№ 00398, 00400; товарно - транспортні накладні від 02.06.2011 року №№ 358, 359, 360, 361, 362, від 03.06.2011 року №№ 364, 365, від 06.06.2011 року №№ 367,370, 368, 369, від 07.06.2011 року №№ 371, 374, 375, 376, від 08.06.2011 року № 381, від 10.06.2011 року № 385, від 16.06.2011 року №№ 398,400; доручення від 02.06.2011 року №№ 141561, 88, від 03.06.2011 року №№ 226, 89, від 06.06.2011 року № 17, від 07.06.2011 року №№ 91, 459, від 15.06.2011 року № 6; податковими накладними від 01.06.2011 року №№ 4,5, 02.06.2011 року №№ 6,7, 03.06.2011 року №№ 10,11, 06.06.2011 року №№ 13,16,14,15, 07.06.2011 року №№ 17,20,21,22, 10.06.2011 року № 28, 16.06.2011 року №№ 39, 42 (а.с. 53-125).

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають правового і фактичного обґрунтування.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

Разом з тим, відповідач дійшов висновку щодо фактичної безтоварності вищенаведених операцій з постачання нафтопродуктів позивачеві, враховуючи „сумнівність" господарської діяльності ТОВ „Сінергія-А".

Підставою для неприйняття до уваги податкової звітності позивача в якості підтвердження факту здійснення торгівельної операції відповідач зазначив, що відображенню в ній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, яка відображена лише в первинних документах.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, надавати відповідну правову оцінку статуту, факту переходу корпоративних прав від однієї особи до іншої, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ „Сінергія-А" ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, то таки твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, свідоцтво платника податку на додану вартість, на час здійснення торгової операції з поставки товарів, у обох сторін є дійсним, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., факти виявлених порушень мають встановлюватися на підставі бухгалтерського та податкового обліку, до якого не відносяться акти перевірки контрагентів позивача, комп'ютерні інформаційні системи ДПА України, тощо.

А, відтак, судом встановлено, що відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, щодо самого факту проведеної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та 78 ПКУ.

Відповідно до ст.78 Податкового кодексу України право проводити документальні позапланові перевірки виникає лише тоді, коли платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Судом встановлено, що запит на адресу позивача не направлявся та не отримувався посадовою особою позивача. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень Податкового кодексу України перевірка має проводитися на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, правомірність та повнота відображення в податковій звітності за оподатковуваними операціями яких й має бути перевірена в ході документальної перевірки органами державної податкової служби.

А відтак, суд дійшов висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей бази даних ДПС, системи автоматизованого співставлення платників податків ДПА України, актів перевірки інших платників податків, які відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не є первинними бухгалтерськими документами. Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано взагалі жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція, договір, накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по руху коштів, податкові накладні, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Податковий орган також не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача у справі або які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірний правочин, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 12.10.2011 року № 0010592301 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 12.10.2011 р. № 0010592301.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.Ко" з Державного бюджету України судовій збір у розмірі 29,55 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.