Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-16164/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16164/11/0170/24

09.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Беребесова П.В.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"- Куциков Микола Борисович, довіреність № б/н від 14.09.12,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-16164/11/0170/24 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 30.03.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" (вул. Самокіша, 30,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 30.03.12 у справі № 2а-16164/11/0170/24 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 12.10.2011 р. № 0010592301. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 233748, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 63.12.0 Складське господарство; 63.40.0 Організація перевезення вантажів; 51.11.0 Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (а.с. 25).

З 26.09.2011 відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 14148/23-4/37111753 від 04.10.2011 (а.с. 11-23) про порушення вимог податкового законодавства, та зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „Сінергія-А", за результатами чого встановлено завищення податкового кредиту та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ на суму 113355 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 р. № 0010592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113155,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с. 10).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом та як наслідок, безпідставно виніс податкове повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 20.05.2011 між ТОВ «Сінергія-А» (Постачальник) та ТОВ «Чанг.Ко» укладено договір постачання товарів № 2011/6 (а.с. 33-35).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язаний передати в строк, встановлений договором, нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вартість товару. Асортимент та кількість й вартість нафтопродуктів узгоджується сторонами за замовленням та у рахунках до сплати та вказуються в супроводжувальних документах. Якість нафтопродуктів має відповідати технічним умовам, стандартам та інше. Загальний обсяг постачання на рік визначений сторонами в обсязі 4800 т. на рік (п. 2 Договору). Згідно з п. 3.1 постачання здійснюється за замовленням покупця. Оплата товарів здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1.) Строк дії договору встановлений до 25.05.2012 р. (п. 8.1).

Крім того, позивачем укладений договір № Т10 від 01.06.2011р., за яким ТОВ „Чанг.Ко" - Замовник, а ПП „Есковіт-Ю" - Виконавець (а.с. 36).

Відповідно до п. 1.1 виконавець зобов'язується надати у розпорядження замовника транспорт для перевезення ПММ та нафтопродуктів за замовленням ТОВ „Чанг.Ко". Загальний обсяг послуг з надання транспорту визначається сторонами кожного місяця (п. 2.1 Договору). Згідно з п. 2.2 оплата здійснюється відповідно до розміру наданих послуг на підставі актів приймання-передачі послуг. Договором встановлюються норми та порядок навантаження, завантаження, збереження вантажу замовника, автоцистерн та обладнання. Строк дії договору - до 31.12.2011 р. (п. 5.1 Договору).

Для здійснення господарської діяльності позивачем укладений договір з ТОВ «Блек Голд ЛТД» про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 31.12.2010 року № 312 (а.с. 28-32).

Фактичне виконання зазначених договорів підтверджується наступними документами, виданими ТОВ „Сінергія-А" на дизельне паливо на загальну суму 648925,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 108154,17 грн.: податкові накладні від 02.06.2011 року № 27 на суму 56666,67 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 340000,00 грн. (а.с. 40), від 06.06.2011 року № 54 на суму 123370,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 20561,67 грн. (а.с. 41), від 06.06.2011 року № 55 на суму 185555,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 30925,83 грн. (а.с. 42); видаткові накладні № 2/16 від 02.06.2011 р. на суму 340000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56666,67 грн. (а.с. 37); № 6/13 від 06.06.2011р. на суму 185555,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 30925,83 грн. (а.с. 39); № 6/12 від 06.06.2011р. на суму 123370,00 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 20561,67 грн. (а.с.38); товарно-транспортні накладні № 2/16 від 02.06.2011 р. на перевезення 40000 л. дизельного палива загальною вартістю 340,00 грн. Пункт навантаження Донецька область, авто підприємство ПП „Есковіт-Ю" (а.с. 48), № 6 від 06.06.2011 р. на перевезення 36430 л. дизельного палива загальною вартістю 308925 грн. Пункт навантаження Донецька область, авто підприємство ПП „Есковіт-Ю" (а.с. 44).

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 134-137).

Розрахунки між підприємствами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками від 02.06.2011 року № 453 на суму 210000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 35000,00 грн., 02.06.2011 року № 455 на суму 16000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2666,67 грн., 03.06.2011 року № 457 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн., 06.06.2011 року № 458 на суму 14000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2333,33 грн., 06.06.2011 року № 460 на суму 89992,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 14998,75 грн., 07.06.2011 року № 461 на суму 33377,50 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5562,92 грн., 07.06.2011 року № 464 на суму 81515,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 13585,83 грн., 07.06.2011 року № 465 на суму 57868,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9644,67 грн., 08.06.2011 року № 468 на суму 46172,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7695,33 грн. (а.с. 45-49).

Надходження дизельного палива позивачу підтверджується зведеним актом приймання - передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Блек Голд ЛТД» у червні 2011 року, актом звірки з ТОВ «Блек Голд ЛТД» про рух ГСМ станом на 01.07.2011 року, карткою рахунку 63.1 «Взаєморозрахунки з постачальником ТОВ «Сінергія-А» за червень 2011 року (а.с. 50-52).

Отримавши від ТОВ «Сінергія-А» податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту у червні 2011 року на суму 108154,17 грн., що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України, тож відповідно до положень ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом „першої події", оскільки податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Сінергія-А» та ТОВ «Чанг.Ко» з поставки дизельного палива підтверджується подальшим продажем позивачем, придбаного у ТОВ «Сінергія-А» дизельного палива споживачам, про що свідчить рахунок 28.1 про рух нафтопродуктів по бухгалтерському обліку позивача за червень 2011 року та видаткові накладні.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають правового і фактичного обґрунтування.

Окрім того, чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, надавати відповідну правову оцінку статуту, факту переходу корпоративних прав від однієї особи до іншої, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ „Сінергія-А" ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, то такі тердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

А, відтак, судом встановлено, що відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 у справі № 2а-16164/11/0170/24 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 у справі № 2а-16164/11/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко