Постанова

від 14.09.2012 по справі 2а-5381/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2012 р. (12 год. 23 хв.) Справа №2а-5381/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Матяша Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання дій протиправними.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Південшляхбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 03.09.2012р.) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до акту позапланової виїзної перевірки № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. висновків про заниження податку на прибуток у загальному розмірі 11376782,00 грн. та щодо включення до акту позапланової виїзної перевірки № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. висновків про заниження податку на додану вартість у розмірі 7833821,00 грн., та про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по оформленню акту позапланової виїзної перевірки № 1496/22-8/03450620.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час проведення перевірки порушені вимоги діючого законодавства, оскаржувані висновки зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, та, як наслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. На думку позивача, таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, а отже вони не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання явку свого представника не забезпечував, про час, дату та місце повідомлений належним чином, причини нявки суду не повідомив, письмові заперечення на адміністративний позов не надав, будь-яких клопотань по справі до суду не скерував.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Південшляхбуд" зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.07.1997р. як юридична особа.

З 10.04.2012р. по 24.04.2012р. було проведено позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель-плюс"(код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг"(код ЄДРПОУ 366165656), ПП "Габарит-груп"(код ЄДРПОУ 35941644), ПП "Гранд-М" (код ЄДРПОУ 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скіпер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939), ПП "Нантехімідж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "БК "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг"(код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468812), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 55096833), ПП "Мастерторг" (код ЄДРПОУ 37196250), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За результатом проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби був складений акт перевірки від 25.04.2012р. №1496/22-8/034506203 (т.1 а.с.13-119), у висновках якого були встановлені порушення:

- п.п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 58.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1.ст.139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2009р. у сумі 17000491 грн., 3 квартали 2009р. у сумі 17111232 грн., рік 2009р. у сумі 18506217 грн., 1 квартал 2010р. у сумі 17255330 грн., рік 2010р. у сумі 28528289 грн., 1 квартал 2011р. у сумі 43333263 грн.; та заниження податок на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 11376782 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 30407 грн., 2009р. у сумі 1335097 грн., півріччя 2010р. у сумі 4650667 грн., 3 квартал 2010р. у сумі 3038957 грн., 2 квартал 2011р. у сумі 10040290 грн., 2-3 квартали 2011р. у сумі 10040770 грн., 2-4 квартали 2010р. у сумі 10041685 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р., а також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення у сумі 4389020 грн., у тому числі у тому числі за березень 2009р. у сумі 24326 грн., квітень 2009р. у сумі 27400 грн., травень 2009р. у сумі 27400 грн., червень 2009р. у сумі 27400 грн., липень 2009р. у сумі 3400099 грн., серпень 2009р. у сумі 3400099 грн., вересень 2009р. у сумі 3409977 грн., жовтень 2009р. у сумі 3575506 грн., листопад 2009р. у сумі 3575506 грн., грудень 2009р. у сумі 1395345 грн., січень 2010р. у сумі 1266961 грн., лютий 2010р. у сумі 973059 грн., березень 2010р. у сумі 973059 грн., квітень 2010р. у сумі 15 грн., січень 2011р. у сумі 3063362 грн., лютий 2011р. у сумі 3063362 грн., березень 2011р. у сумі 3063362 грн., квітень 2011р. у сумі 3063362 грн., травень 2011р. у сумі 9046551 грн., червень 2011р. у сумі 904551 грн., липень 2011р. у сумі 968519 грн., серпень 2011р. у сумі 968519 грн., вересень 2011р. у сумі 968519 грн., жовтень 2011р. у сумі 969031 грн., листопад 2011р. у сумі 969176 грн., грудень 2011р. у сумі 969176 грн., січень 2012р. у сумі 969314 грн., лютий 2012р. у сумі 969314 грн.; та заниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 7833821 грн., в тому числі за грудень 2009р. в сумі 3361707 грн., січень 2010р. у сумі 128384 грн., лютий 2010р. у сумі 304673 грн., травень 2010р. у сумі 15 грн., вересень 2010р. у сумі 1664852 грн., листопад 2010р. у сумі 2148995 грн., травень 2011р. у сумі 2159295 грн.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов до наведеного вище висновку в результаті встановлення наступних фактів.

Вказаним Актом зафіксовано, що в результаті перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат за період 01.01.2009р. по 31.03.2012р. позивачем по взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами було встановлено завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 48984839 грн. В ході перевірки також було встановлено, що внаслідок взаємовідносин з зазначеними контрагентами позивач зависив податковий кредит з ПДВ на суму 9784698 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач обґрунтовує вказані висновки неправомірним віднесенням позивачем до складу матеріальних витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням встановлення перевіркою фактів відсутності фактичного постачання позивачу товарів, робіт (послуг) контрагентами: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; КП "Альянс" та ПП "Визит Торг" відсутністю реального виконання господарських операцій. Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам - постачальникам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин. В акті відповідач посилається на матеріали кримінальних справ, порушених за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарювання (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яки були контрагентами позивача за договорами, зокрема в акті відповідач зазначає дані допиту осіб, які перебували на керівних посадах вказаних контрагентів, та пояснили обставини щодо їх діяльності.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість"3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

У п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо встановлених законодавством підстав та порядку нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно із п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У ст. 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодеску України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

У п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Згідно із п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У період, який перевірявся з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., позивач придбав товарно-матеріальні цінності, послуги (роботи) у контрагентів: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; КП "Альянс", з якими позивачем були укладені договори.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, у період, що перевірявся, були укладені наступні договори.

Договори між позивачем та ТОВ БВП "Строитель - плюс":

- договір № 14/606 від 27.04.2009р. на виконання додаткових робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь км 40+500 - км 43+500;

- договір № 15/607 від 30.04.2009р. на виконання додаткових робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь км 40+500 - км 43+500;

- договір № 20/816 від 29.05.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708-200 (додаткові роботи);

- договір № 19/815 від 29.05.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+720 - км 709+135 (додаткові роботи);

- договір № 21/818 від 29.05.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+200;

- договір № 24/819 від 01.06.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+200;

- договір № 25/814 від 01.06.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+500 - км 708+200;

- договір № 26/818 від 01.06.2009р. на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+720 - км 709+135;

- договір № 44 від 02.11.2009р. на виконання робіт по будівництву автодороги Сімферополь-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700;

- договір № 50/2480 від 23.12.2009р. на виконання послуг по поточному ремонту автомобільних доріг Автономної Республіки Крим (організація дорожнього руху на автомобільних дорогах місцевого значення);

- договір № 79/1322 від 01.09.2010р. на виконання робіт по ремонту гуртожитку в п. Шкільне;

- договір № 25/1002 від 01.09.2010р. на виконання робіт по реконструкції пр. Перемоги від вул. Тітова до вул. Кечкеметської в м. Сімферополі (2 черга);

- договір № 31/1196 від 13.08.2010р. на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+700 - км 2 + 200 (завершення робіт);

- договір № 50/1576 від 01.12.2010р. на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000 - км 0+700;

- договір № 61/1574 від 21.12.2010 р. на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+700 - км 2 + 200 (завершення робіт).

Договір між позивачем (покупець) та ПП "Альянс" (продавець):

- договір № 29 від 28.02.2009р. купівлі-продажу.

Також залучені до матеріалів справи документи свідчать, що позивач здійснював господарські операції з ПП "Комманд" та ПП "Визит Торг" без укладення договорів.

Під час розгляду справи судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза.

З висновку № 40 від 29.08.2012р. судово-економічної експертизи вбачається, що експертом були вивчені вказані операції, а також вивчені та оцінені документи, створені сторонами у ході їх виконання та документи бухгалтерського обліку (облікові регістри (журнали - ордери, відомості, картки рахунки), документи, що підтверджують факт оприбуткування отриманих ТМЦ та їх списання на об'єкти (накладні, довіреності, акти виконаних робіт і т.п.), акти звірок з замовниками, податкова звітність, реєстри податкових накладних, податкові накладні, акти інвентаризацій, матеріальні звіти та ін.).

Експертом було встановлено, що операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" оформлені видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними документами. Представлені документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та є підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Досліджені експертом первинні документи відображені у відомостях дослідження, що є додатками до експертного висновку.

У бухгалтерському обліку господарські операції відображено наступними бухгалтерськими проводками: р. 31"По безготівковому розрахунку", р. 37 "Взаємозалік", р. 51 "Передача векселів", р. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Експертом встановлено, що оплата придбаних товарі (робіт, послуг) від контрагентів ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" проведена позивачем за досліджений період на загальну суму 59189539,66 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата проводилася як в безготівковій формі так і у вигляді взаємозаліків та передачі векселів.

Крім того, у ході проведення експертизи встановлено, що на підставі представлених первинних бухгалтерських документів ПАТ "Південшляхбуд" встановлено, що подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг в господарській діяльності позивача здійснювалося шляхом списання на різні об'єкти, а також для використання в поточній операційній діяльності підприємства.

В результаті проведеної експертизи експерт дійшов висновку про те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25.04.2012 р. № 1496/22-8/03450620 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2009р. у сумі 17000491 грн., 3 квартали 2009р. у сумі 17111232 грн., рік 2009р. у сумі 18506217 грн., 1 квартал 2010р. у сумі 17255330 грн., рік 2010р. у сумі 28528289 грн., 1 квартал 2011р. у сумі 43333263 грн.; заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 11376782 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 30407 грн., 2009р. у сумі 1335097 грн., півріччя 2010р. у сумі 4650667 грн., 3 квартал 2010р. у сумі 3038957 грн., 2 квартал 2011р. у сумі 10040290 грн., 2-3 квартали 2011р. у сумі 10040770 грн., 2-4 квартали 2010р. у сумі 10041685 грн.; завищення залишку від'ємного значення у сумі 4389020 грн., у тому числі у тому числі за березень 2009р. у сумі 24326 грн., квітень 2009р. у сумі 27400 грн., травень 2009р. у сумі 27400 грн., червень 2009р. у сумі 27400 грн., липень 2009р. у сумі 3400099 грн., серпень 2009р. у сумі 3400099 грн., вересень 2009р. у сумі 3409977 грн., жовтень 2009р. у сумі 3575506 грн., листопад 2009р. у сумі 3575506 грн., грудень 2009р. у сумі 1395345 грн., січень 2010р. у сумі 1266961 грн., лютий 2010р. у сумі 973059 грн., березень 2010р. у сумі 973059 грн., квітень 2010р. у сумі 15 грн., січень 2011р. у сумі 3063362 грн., лютий 2011р. у сумі 3063362 грн., березень 2011р. у сумі 3063362 грн., квітень 2011р. у сумі 3063362 грн., травень 2011р. у сумі 9046551 грн., червень 2011р. у сумі 904551 грн., липень 2011р. у сумі 968519 грн., серпень 2011р. у сумі 968519 грн., вересень 2011р. у сумі 968519 грн., жовтень 2011р. у сумі 969031 грн., листопад 2011р. у сумі 969176 грн., грудень 2011р. у сумі 969176 грн., січень 2012р. у сумі 969314 грн., лютий 2012р. у сумі 969314 грн.; та заниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 7833821 грн., в тому числі за грудень 2009р. в сумі 3361707 грн., січень 2010р. у сумі 128384 грн., лютий 2010р. у сумі 304673 грн., травень 2010р. у сумі 15 грн., вересень 2010р. у сумі 1664852 грн., листопад 2010р. у сумі 2148995 грн., травень 2011р. у сумі 2159295 грн. нормативно і документально не обґрунтовані.

Також експертом, внаслідок дослідження первинних бухгалтерських документів, зроблений висновок про те, що товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), придбані позивачем у контрагентів ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" використовувалися в господарській діяльності позивача. Господарськи операції з наведеними контрагентами за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. призвели до змін у структурі активів (майна) підприємства у вигляді їх збільшення на вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до змін посивів (зобов'язань та власного капіталу) підприємства в частині виникнення обов'язків ПАТ "Південшляхбуд" по оплаті цих товарів (робіт, послуг).

Висновок судово-економічної експертизи суд вважає повним та обґрунтованим та приймає у якості доказу по справі.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів, які б спростували висновки експертизи.

Досліджені та оцінені експертом первинні документи залучені до матеріалів справи та досліджені судом у ході розгляду справи.

Актом перевірки відповідача також підтверджується факт оформлення зазначених документів між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, поряд з цим, акт перевірки не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Слід вказати, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрати, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгулу справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені вище обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадові особи контрагентів позивача документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого формування матеріальних витрат та включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована лише на факті порушення кримінальної справи, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин. В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не виконання робіт підрядними організаціями по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

При проведенні перевірки відповідачем не оцінений та взятий до уваги факт подальшого списання товарів, придбаних позивачем у вищезгаданих контрагентів, на об'єкти своєї господарської діяльності, як це було встановлено проведеною по справі експертизою.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, в частині завищення залишку від'ємного значення.

У ст. 20 Податкового кодексу України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У главі 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок органів державної податкової служби, порядок їх проведення. Відповідно до п.п. 75.1.2. п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 ПК України. У п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України вказано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст. 86 Податкового кодексу України. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 ПК України).

Наказом ДПА України № 1003 від 24.12.2010р., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 р. за № 70/18808, затверджений Порядок оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі Порядок №1003), який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

У п. 4 Порядку №1003 вказано, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Як зазначено вище, під час розгляду справи за наслідками вивчення, в тому числі, експертного висновку, судом встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених у акті перевірки № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні позивачем в період часу з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст.71 КАС України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції позивача з вказаними контрагентами.

З огляду на таки обставини, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до ст. 86 ПК України та вимог Порядку №1003 відповідач за результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку, якою підтвердив би факт проведення перевірки діяльності платника податків.

В силу викладеного, на думку суду, відповідач, склавши за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача акт перевірки, діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, упереджено, зробивши висновки на підставі припущень , без з'ясування всіх обставин справи. На підставі викладеного існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій податкового органу по складанню 25.04.2012р. акту перевірки № 1496/22-8/03450620.

Під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем норм діючого законодавства при вчиненні дій з оформлення акту перевірки та зазначення в ньому висновків перевірки, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Але, як вказано вище, в зв'язку з встановленням факту необґрунтованості таких висновків протиправними є дії податкового органу по складанню такого акту, як документа, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 14.09.2012р.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 19.09.2012р.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по оформленню акту позапланової виїзної перевірки № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012р. відносно Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд".

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, б. 184/1, ЄДРПОУ 03450620) судовий збір в розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.