Ухвала

від 14.11.2012 по справі к-8011/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2012 р. м. Київ К-8011/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року

у справі № 2а-2150/09

за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську

до Приватного науково-будівельного підприємства «Техснабсбит»

третя особа -Державний реєстратор управління Державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради

про припинення юридичної особи, скасування запису про державну перереєстрацію, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2008 року Державна податкова інспекція у Артемівському районі міста Луганська (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного науково-будівельного підприємства «Техснабсбит»(далі -відповідач) про скасування державної перереєстрації ПНБП «Техснабсбит»з моменту перереєстрації -тобто з 30 листопада 2007 року; припинення юридичної особи ПНБП «Техснабсбит»(ідентифікаційний код 24053030).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 1996 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради було здійснено державну реєстрацію юридичної особи ПНБП «Техснабсбит», ідентифікаційний код 24053030.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10 липня 2008 року (арк. справи 16-19), 30 листопада 2007 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, про що здійснено запис № 4, та внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо місцезнаходження ПП «Техснабсбит»: 91042, Луганська обл., м. Луганськ, квартал 50 лет Октября, буд. 33, кв. 37. Також вказана довідка містить запис № 6 від 08 січня 2008 року про внесення відмітки про подання фінансової звітності юридичною особою.

Відповідно до акту перевірки знаходження за юридичною адресою суб'єкта підприємницької діяльності ВПМ ДПІ у м. Свердловську від 14 травня 2008 року, ПП «Техснабсбит»за адресою: м. Луганськ, квартал 50 лет Октября, буд. 33, кв. 37 не знаходиться.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога про ліквідацію юридичної особи з підстав порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, може бути пред'явлена до суду лише органом, що здійснює державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

При цьому зі змісту Прикінцевих положень розділу VIII цього ж Закону »(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відтак положення пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Абзацом 1 частини 2 статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на підставу позовних вимог про припинення юридичної особи посилався на те, що: при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме -ПНБП «Техснабсбит»було перереєстроване ОСОБА_1 без мети провадження підприємницької діяльності, оскільки перереєстрація цього підприємства була здійснена у період, коли він загубив свій паспорт.

За таких обставин, а також зважаючи на положення наведених вище правових норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність у податкового органу права на звернення до суду з позовними вимогами про припинення юридичної особи з наведених підстав.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Артемівському районі м. Луганська підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна