Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-9983/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2012 р. (10:00 год.) Справа №2а-9983/12/0170/9

м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Технології захисту рослин плюс»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 р. №0000122301 ф. «Р» та №0000132301 ф. «Р».

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Технології захисту рослин плюс» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС про визнання незаконними дій в частині доводів та висновків викладених в акті перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2012 р. №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 265,75 грн., у тому числі за основним платежем на 18 963,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 302,75 грн. та №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 062,25 грн., у тому числі за основним платежем на 18 250,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 812,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані висновки зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентами та, як наслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Також вказує на порушення відповідачем діючого законодавства при проведенні перевірки.

10.10.2012р. до суду надійшли письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами викладеними у запереченнях.

У судове засідання, що відбулося 15.11.2012р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

09.11.2012р. до суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у відсутність представника, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Технології захисту рослин плюс» (далі - ПП «Технології захисту рослин плюс») зареєстровано у якості юридичної особи Роздольненською районною державною адміністрацією АР Крим 06.12.2005 року, про що видане свідоцтво серії А01 №515074.

Позивач перебуває на обліку платників податків у Роздольненському відділені Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 100192972.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, видами діяльності позивача в тому числі є - оптова торгівля хімічними продуктами.

Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим ДПС з 09.08.2012р. по 15.08.2012 р. була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Технології захисту рослин плюс» (ЄДРПОУ 33334613) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Олекан» (ЄДРПОУ 36946292), за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року.

За результатами встановлених під час проведення перевірки обставин, відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем наступних порушень:

- п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, який діяв в 2011 році, 1 кварталі 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток у Декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 18 963,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року - на суму 13 756,00 грн. та за 2-3 квартал 2011 року - на суму 5 207,00 грн.

- ч. 1, 5 ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, якій діяв в 2009 та 2010 роках, п.198.1, п.198.4 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, який діяв в 2011 та 2012 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму 73 122,00 грн., в тому числі: за травень 2009 року - на суму 39 202,00 грн., за липень 2009 року - на суму 2 717,00 грн. за січень 2011 року - на суму 11 005,00 грн., за вересень 2011 року - на суму 4 528,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Красноперекопською ОДПІ в АР Крим ДПС було винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000122301 від 31.08.2012 року про збільшення ПП «Технології захисту рослин плюс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 265,75 грн., у тому числі за основним платежем на 18 963,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 302,75 грн.

- №0000132301 від 31.08.2012 року про збільшення ПП «Технології захисту рослин плюс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 062,25 грн., у тому числі за основним платежем на 18 250,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 812,25 грн.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій ПП «Технології захисту рослин плюс» з контрагентами - з ТОВ БВП «Строитель- плюс», КП «Альянс», ТОВ «Олекан».

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки, які оскаржуються відповідачем, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року в ньому йдеться посилання на зустрічну звірку контрагента-постачальника КП «Альянс» позивача з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх в виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, яка проведена на виконання постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Осипчук О.В. від 15.05.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, й також йдеться посилання на цю кримінальну справу, якою встановлено, що кримінальні справи порушено відносно директора ТОВ «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 ККУ та відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_2, фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_12 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_12, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 років, на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали СПД (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-плюс», директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_2, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання СГД (юридичних осіб), а саме: ТОВ БВП «Строитель- плюс», КП «Альянс».

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана груп осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг виконання робіт, після чого вказані завідомо підроблені документи передавалися замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податок на прибуток підприємства.

На підставі вищевикладеного, з метою всебічного, повного та об'єктивного розслідування даної кримінальної справи, керуючись ст.ст. 22, 66, 114, 130 КПК України, та відповідно до ст. 78 п.78.1.1 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка, якою встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року ПП «Технології захисту рослин плюс» мало взаємовідносини з наступними підприємствами-постачальниками, наведеними у постанові слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Осипчук О.В. від 15.05.2012 року, а саме: КП «Альянс».

Отже, діяльність КП «Альянс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують с свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

КП «Альянс» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Таким чином, актом перевірки КП «Альянс» №36/22/32468182 від 11.04.2012 року встановлено, що у КП «Альянс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами-постачальниками в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185 Податкового кодексу України, а також відсутнє право формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та ст. 134 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), у підприємств-постачальників та по операціям з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям (в тому числі ПП «Технології захисту рослин плюс»), проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення КП «Альянс» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні видані від імені КП «Альянс» не можуть бути дійсними, а отже не можуть бути підставою для віднесення КП «Альянс» до податкового кредиту підприємства.

Перевіркою встановлено, що у періоді з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року ПП «Технології захисту рослин плюс» відображені витрати по придбанню агрохімікатів «Командор», «Сіріус» у КП «Альянс» на загальну суму 55 025,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - на суму 55 025,00 грн.

Згідно акта перевірки КП «Альянс» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у вказаного фіктивного підприємства.

Враховуюче вищенаведене, виписані КП «Альянс» на адресу ПП «Технології захисту рослин плюс» первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Виходячи з цього, операції з придбання ТМЦ у КП «Альянс» не пов'язані з господарською діяльністю ПП «Технології захисту рослин плюс».

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про порушення ПП «Технології захисту рослин плюс» ч. 1, 5 ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП «Альянс» до реальних вигодо набувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Аналогічна ситуація з ТОВ «Олекан». Красноперекопською ОДПІ в АР Крим ДПС був отриманий акт №12/22-40/36946292 від 29.03.2012 року «Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Олекан» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Олекан» сформовано податковий кредит за період вересень 2011 року», який свідчить про:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Олекан» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушенням ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Олекан» з постачальниками та покупцями;

- Відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене відповідачем зроблено висновок, що операції купівлі-продажу ТОВ «Олекан» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Крім того, згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановити фактичне місцезнаходження посадових осіб та підприємства не виявляється можливим.

Згідно АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Олекан» надавало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року та Додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, яку було підписано ОСОБА_13, але керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Олекан», згідно АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є Ніколайчук Констянтин Анатолієвич.

В наслідок порушень п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, якій діяв в 2011 році, 1 кварталі 2012 року занижено податку на прибуток у Декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 18 963,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року - на суму 13 756,00 грн. та за 2-3 квартал 2011 року - на суму 5 207,00 грн.

Таким чином, в ході перевірки встановлено, що ПП «Технології захисту рослин плюс» до складу валових витрат в періоді з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року включало вартість ТМЦ надані контрагентами, що має неосновній стан - КП «Альянс» та ТОВ «Олекан», в результаті чого позивачем в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було завищено валові витрати у Декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 663,50 грн., а також на порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.4 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України ПП «Технології захисту рослин плюс» завищено податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 68 593,94грн.

Судом встановлено, що в акті перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року йдеться посилання лише на зустрічні перевірки контрагентів-постачальників.

При цьому, в зазначеному акті перевірки робиться детальний аналіз документального підтвердження проведених правовідносин позивача з КП «Альянс» та ТОВ «Олекан» (перевірка наявних господарських договорів, податкових, видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень, розрахункових документів, авансових звітів, відомостей по бухгалтерському рахунку №683 та №631, реєстрів податкових накладних) без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

Тоді як, з урахуванням вказаних актів звірки, відповідачем робиться висновок, що операції з поставки товарів (послуг, робіт) на адресу ПП «Технології захисту рослин плюс» мають ознаки «нікчемних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто, право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у ПП «Технології захисту рослин плюс» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами - п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», 198.1, п.198.4 ст. 198 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Таким чином, встановлені у висновках акту перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України визначено фактично за наявності порушеної кримінальної справи №69-0146 та АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Тоді як невідповідність перевірених договірних, фінансово-господарських, бухгалтерських документів вимогам діючого законодавства внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі в розмірі 18 963,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму 73 122,00 грн. не встановлено.

Як вбачається з акту перевірки, матеріалів справи, здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами КП «Альянс» та ТОВ «Олекан» підтверджується укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами договорами купівлі-продажу, виписаними на їх виконання податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, виписки з банку.

Так, за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ПП «Технології захисту рослин плюс» укладено з КП «Альянс» договір купівлі-продажу №170 від 04.01.2011 року. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору КП «Альянс» зобов'язується передати у власність позивача майно (засоби захисту рослин), а позивач зобов'язується прийняти це майно та оплатити його.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору вартість договору складає 200 000,00 грн.

Згідно з п.4.2 позивач зобов'язується оплатити майно протягом строку дії договору, тобто до 31.12.2011 року (п.4.3 Договору).

На виконання умов договору виписано податкову накладну №55 від 05.01.2011 року на суму 66 030,00 грн., в тому числі ПДВ 11 005,00 грн. та видаткову накладну №55 від 05.01.2011 року на суму 66 030,00 грн., в тому числі ПДВ 11 005,00 грн.

Сума витрат згідно виписаної КП «Альянс податкової накладної, ПП «Технології захисту рослин плюс», включено до складу валових витрат у декларації з прибутку: за ІІ квартал 2010 року у сумі 10 090 грн. та до податкового кредиту за лютий 2010р. включено податок на додану вартість у розмірі 2018,28 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Олекан» укладено договір підряду купівлі-продажу №1 від 12.09.2011 року. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ТОВ «Олекан» зобов'язується передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити товар, в кількості та на умовах дійсного договору.

Згідно з п.2.1 Договору визначено вартість товару (ескулап) 27 166,20 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору оплата по договору проводиться поетапно.

На виконання умов договору виписано податкову накладну №33 від 12.09.2011 року на суму 27 166,20 грн., в тому числі ПДВ 4 527,70 грн. та видаткову накладну №РН-0000312 від 12.09.2011 року на суму 27 166,20 грн., в тому числі ПДВ 4 527,70 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704) (далі по тексту - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені вище обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та завищення валових витрат не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та валових витрат сум від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована на факті порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб юридичних осіб, які є постачальниками контрагентів позивача, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин. В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не постачання товарів по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для визначення валових витрат та для формування податкового кредиту з ПДВ цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими, а отже використана під час перевірки постанова слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Осипчук О.В. від 15.05.2012 року сама по собі не призводить до автоматичної недійсності всіх правочинів ПП «Технології захисту рослин плюс» і не є належним доказом факту визнання недійсними (фіктивними) правочинів з позивачем, а також не визначено законом як підстава для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, відповідно до встановлених обставин, відповідних норм законів та кодексів, на які йдеться посилання в акті перевірки, висновки якого оскаржуються, встановлені в ньому факти заниження податкових зобов'язань платника з податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість позивача не ґрунтуються на вимогах законів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.20 Податкового кодексу України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок органів державної податкової служби, порядок їх проведення. Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений у Податкового кодексу України. У п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України вказано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядок оформлення результатів перевірки визначений у ст.86 Податкового кодексу України . Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України ).

Наказом ДПА України №1003 від 24.12.2010 року, який зареєстрований в Мінюсті України 19.01.2011 року за № 70/18808, затверджений Порядок оформлення документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок №1003), який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

У п. 4 Порядку №1003 вказано, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Оцінюючи акт перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року відповідно до встановленого порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки та складання акту перевірки не дотримані положення цього порядку, оскільки акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таки обставини вказують на необґрунтованість зроблених висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні ним в період часу з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з КП «Альянс» та ТОВ «Олекан», а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст.71 КАС України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України та вимог Порядку №1003 відповідач за результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку, якою підтвердив факт проведення перевірки діяльності платника податків.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про неправомірність та безпідставність викладених у акті перевірки висновків відповідача, що обумовлює задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень та визнання дій Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС у частині доводів та висновків, викладених а Акті перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року як не відповідними фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 31.08.2012 року №0000122301 та №0000132301.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 31.08.2012 року №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 265,75 грн. та №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 062,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 15.11.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 20.11.2012 року.

Керуючись статтями 11, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС у частині доводів та висновків, викладених а Акті перевірки №977/23-03/33334613 від 22.08.2012 року, як не відповідними фактичним обставинам справи.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 31.08.2012 року №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 20 265,75 грн., у тому числі за основним платежем на 18 963,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 302,75 грн.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 31.08.2012 року №0000132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 062,25 грн., у тому числі за основним платежем на 18 250,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 812,25 грн.

5. Стягнути судовий збір в розмірі 405,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС на користь Приватного підприємства «Технології захисту рослин плюс» (96200, Роздольненський район, п. Роздольне, вул. Погранична, б. 15 А; ЄДРПОУ 33334613; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.