Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-10480/12/0170/31

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2012 р. (12:09) Справа №2а-10480/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С. О., при секретарі Сидельовій М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квестор плюс»

про 1530,00 грн.

за участю представників:

позивача - Чакал А. Р., довіреність від 10.07.2012р. №11/9/10-0, посвідчення №104017

відповідача - не з'явився

Суть справи:

Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор плюс", в якій просить суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор плюс", що знаходяться в банку;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квестор плюс" податковий борг в сумі 1530,00 грн. з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.2012р. було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 41 Податкового кодексу України, відповідно до якої органи державної податкової служби є органами стягнення, уповноваженими серед іншого на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та (або балансова вартість менша суми податкового боргу та (або) таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, за приписами ст. 20, 95 Податкового кодексу України органи державної податкової служби уповноважені звертатися до суду з позовами про стягнення суми податкового боргу з платників податків.

Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов суду не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно акта про результати невиїзної документальної перевірки від 10.12.2010р. №2651/1502/34582546, проведеної з питання ненадання ТОВ «Квестор Плюс» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009, листопад 2009, березень 2010р., несвоєчасне надання декларацій з податку на додану вартість за березень2009-травень 2009р., серпень 2009, лютий 2010р. та ненадання свідоцтва платника ПДВ на протязі двадцяти календарних днів з дня ухвалення рішення про анулювання, були виявлені наступні порушення:

- п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - не представлено в терміни, визначений законодавством, оригінал Свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідальність за зазначені порушення на час їх вчинення та виявлення була передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181.

На підставі зазначеного акта 31.12.2010р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення №0002651502/0 відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 1530,00 грн.

Зазначене повідомлення-рішення було направлено відповідачеві на юридичну адресу товариства та повернено з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 8).

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі -Закон 2181). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв'язку з цим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону №2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 17.1.1 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181 передбачалось, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно до підпункту 6.2.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (далі -Закон 2181), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

ДПІ в Сімферопольському районі 03.06.2008р. була виставлена перша податкова вимога №1/257 на суму 146,63 грн. (а.с.) та 15.09.2008р. друга податкова вимога №2/365 на суму 151,82 грн., які були повернені з приміткою органу поштового зв'язку приміткою «за адресою не значиться».

Відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2008р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим був складений акт про неможливість вручення податкової вимоги (розміщення на дошці оголошень ДПІ в Сімферопольському районі) за №48/24/0 щодо першої податкової вимоги та 22.09.2008р. акт №82/24-0 щодо другої податкової вимоги.

Згідно з пунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 січня 2000 року № 2181-ІІІ, чинного на час існування спірних правовідносин, (Закон №2181-ІІІ) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлювалось, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а"-"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Таким чином, сума штрафних санкцій, нарахованих відповідачеві в розмірі 1530 грн. є узгодженим податковим зобов'язанням, яке відповідач мав сплатити.

Станом на час розгляду справи судом, відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, оскарження податкового повідомлення-рішення, податкових вимог.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Квестор Плюс» податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Квестор Плюс» , що знаходяться в банку, то суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають через відсутність належних доказів, якими має бути підтверджено право органів державної податкової служби на звернення до суду з таким позовом.

Так, за приписами п.п. 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, передумовою для звернення до суду є встановлення обставин щодо відсутності у відповідача майна, за рахунок продажу якого можливо провести погашення податкового боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем надані:

- лист Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації від 02.07.2012р. №1552, відповідно до якого в Сімферопольському районному бюро технічної інвентаризації не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна за ТОВ «Квестор Плюс» (ЄДРПОУ 34582546) - а.с.5;

- Лист відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Сімферополя, Сімферопольського та Бахчисарайського районів при Управлінні ДАІ від 27.06.2012р. вих. №11/и/1-2613, відповідно до якого в Сімферопольському ВРЕР за ТОВ «Квестор Плюс» (ЄДРПОУ 34582546) автомототранспорт не зареєстрований.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог пункту 87.2. статті 87 Податкового кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.105 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу майно використовується для цілей, встановлених цим кодексом, у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За приписами ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

За приписами ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу майнові права підприємства також можуть бути об'єктом правовідносин з купівлі-продажу. (можливість укладення договору купівлі-продажу майнових прав, які отримані продавцем відповідно до договору оренди земельної ділянки та визнання за покупцем права власності на ці майнові (орендні) права підтверджується сталою судовою практикою, зокрема, Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2006 р. у справі №34/49).

За таких обставин, суд звертає увагу на приписи ст. 69 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових доказів. Такі докази мають бути надані особами, які беруть участь у справі або за пропозицією суду.

Згідно приписів ст. 70 КАС України в розумінні положень щодо належності та допустимості доказів, позивач мав, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Квестор Плюс», надати належні докази в підтвердження факту відсутності будь-якого майна, на яке може бути накладено стягнення в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Адже, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, враховуючи положення діючого законодавства щодо визначення поняття «майно підприємства», суд вважає недостатніми надані позивачем лист Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації вих. №1552 від 02.07.2012р. та довідку УДАІ ГУ МВС України в АР Крим вих. №11/м2613 від 27.06.2012р., оскільки зазначені довідки лише свідчать про відсутність об'єктів нерухомості та автомототранспорту, зареєстрованого за відповідачем на праві власності, без урахування інших майнових прав, які можуть існувати у відповідача, як платника податків, зокрема, щодо прав на земельні ділянки, часток в статутних фондах інших товариств тощо. Крім того, зі вказаних вище листів вбачається, що відповіді стосовно зареєстрованого нерухомого майна та транспортних засобів були надані за реєстраційним даними Сімферопольського району, що не може бути розцінено в якості належного доказу підтвердження відсутності у відповідача майна, зареєстрованого в інших адміністративно-територіальних одиницях.

За приписами пункту 95.1. статті 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу передбачено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

За таких обставин, право звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку виникає у органів державної податкової служби виключно за результатами вжиття нею усіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу та лише, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Суду під час судового розгляду справи не надано належних та достатніх доказів щодо вжиття органами державної податкової служби таких заходів, вчинення усіх можливих дій з виявлення майна відповідача тощо.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 12.11.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 19.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю Квестор Плюс» (97567, Сімферопольський район, с. Залісся, вул. Підгірна, 2, кв. 4 ідентифікаційний код 34582546, р/р 2600839405602 в ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854), в доход Державного бюджету (р/р 31118029700268 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, отримувач - Державний бюджет Сімферопольського району, ЗКПО 37978655, код платежу 14010100) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1530,00 грн. .

3. В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.