Постанова
від 15.11.2012 по справі 2а-11378/12/0170/12
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2012 р. 12:09 Справа №2а-11378/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримської республіканської установи «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301

за участю представників:

позивача - Кириленко К.О., довіреність №330 від 05.06.12р.;

відповідача - Будан Є.Г., довіреність від 13.08.12р. №2753/9/10-0;

Суть спору: Кримська республіканська установа «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник» (далі - позивач, КРУ «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник») звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС (далі - ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.12р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у запереченні на позов від 14.11.12р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.1992р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим здійснено державну реєстрацію Кримської республіканської установи «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник» у якості юридичної особи (а.с. 63).

У період з 21.08.12р. тривалістю 5 робочих днів посадовими особами ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф» за період з 01.10.11р. по 31.12.11р., за результатами якої 03.09.12р. було складено акт №1259/22-01/22250938/157 (а.с. 9-22).

Підставою для зазначеної перевірки став акт ДПІ у Орджонікідзенському районі м. Харкова від 22.12.11р. №2497/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-жовтень 2011 року.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 11097,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301 на загальну суму 13872,00грн., з яких: 11097,00грн. за основним платежем та 2775,00грн. зі штрафних санкцій (а.с. 34).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ПП «Баварія-Ф» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, та не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

Також в акті перевірки було зазначено, що ПП «Баварія-Ф» задекларувала у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від:

ПП «ТАЛЛІОН» на загальну суму 2320353,50грн., що складає 46,8% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у вересні 2011 року;

ПП «СУЗІР'Я «АЛЬПІОНН» на загальну суму 915833,34грн., що складає 10,4% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у вересні 2011 року;

ПП «КОСМОЛЕДО» на загальну суму 2152810,00грн., що складає 80,25% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у жовтні 2011 року;

Проте, як було встановлено відповідачем, зазначені юридичні особи не нараховували податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ПП «Баварія-Ф» у вересні та жовтні 2011 року.

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

Щодо встановленого за результатами перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а» ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

29.06.11р. між позивачем та ПП «Баварія-Ф» був укладений договір №21 купівлі-продажу аналогу вогнища 19 сторіччя на суму 95118,00грн. (а.с. 36-37).

Відповідно до п. 1.1 Статуту, Кримська республіканська установа «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник» є республіканською культурно-просвітною та науково-дослідною установою культури, істотко-архітектурним палацово-парковим комплексом, призначеним для вивчення, зберігання, реставрації й використання памяток природи, садово-паркового мистецтва, матеріальної й духовної культури, залучення громадян до надбання національної й світової культурної спадщини (а.с. 62).

Судом досліджено документи щодо господарської операції позивача з ПП «Баварія-Ф» та встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені від 24.10.11р. №321 (сума ПДВ складає 11097,00грн.) (а.с. 50) та від 07.07.11р. №10020 (сума ПДВ складає 4755,90грн.) (а.с. 51).

Обставини здійснення господарських операцій між ПП «Баварія-Ф» та позивачем щодо придбання товару підтверджуються протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 38), розрахунком договірної ціни (а.с. 39-40), видатковими накладними, актом про витрати 30% передплати, актом приймання-передачі, оплата придбаного товару - платіжними дорученнями (а.с.44-49), а використання позивачем зазначеного товару (аналогу вогнища 19 сторіччя) у своїй господарській діяльності - інвентарною карткою №1211 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с. 66). Придбаний експонат використовувався позивачем в експозиції «Воронцовська кухня» (а.с. 160-162).

Транспортування зазначеного експонату здійснювалось силами позивача, про що свідчать подорожний лист службового легкового автомобілю, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та Наказ про відрядження від 05.01.12р. №55 (а.с. 57-60)

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був зареєстрований у якості платника ПДВ, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

До того ж Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.12р. по справі №2а-1624/12/2070 за позовом ПП «Баварія-Ф» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова ДПС про визнання незаконними дій, адміністративний позов задоволено, визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова ДПС з проведення зустрічних звірок ПП «Баварія-Ф» з контрагентами, оформлених актами про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.10.11р. №2070/23-206/31635757 та від 22.12.11р. №2497/23-30/31635757 з визначенням у вказаних актах відсутності факту реального здійснення господарських операцій ПП «Баварія-Ф» (а.с. 54-56).

Зазначене рішення набрало законної сили.

Крім того, на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні, на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних платіжних доручень та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

А отже, не нарахування податкових зобов'язань ПП «ТАЛЛІОН», ПП «СУЗІР'Я «АЛЬПІОНН» , ПП «КОСМОЛЕДО» по взаємовідносинам із ПП «Баварія-Ф» у вересні та жовтні 2011 року по ланцюгу постачання, не впливає на факт здійснення, у періоді, що перевірявся, господарської операції між позивачем та ПП «Баварія-Ф», сплати її вартості, в тому числі ПДВ та відповідно формування позивачем податкового кредиту за зазначений період.

Суд також враховує, що ПП «Баварія-Ф» задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 11097,00грн. по операціям з позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача наміру штучного формування податкового кредиту, та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки як вбачається з картки особового рахунку, за позивачем обліковувалась в жовтні 2011 року переплата в сумі 445120,77грн.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 11097,00грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301 на загальну суму 13872,00грн., з яких: 11097,00грн. за основним платежем та 2775,00грн. зі штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 15.11.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 20.11.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС від 25.09.12р. №0003762301 на загальну суму 13872,00грн., з яких: 11097,00грн. за основним платежем та 2775,00грн. зі штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Кримської республіканської установи «Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник» (АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 10, ЄДРПОУ 22250938) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС 138,72грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.

СудОкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення15.11.2012
Оприлюднено06.12.2012
Номер документу27759359
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-11378/12/0170/12

Ухвала від 04.04.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дудкіна Тетяна Миколаївна

Ухвала від 28.01.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дудкіна Тетяна Миколаївна

Постанова від 15.11.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Котарева Г.М.

Ухвала від 01.11.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Котарева Г.М.

Ухвала від 15.10.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Котарева Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні