Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2а-11378/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11378/12/0170/12

04.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Кримської республіканської установи "Алупкінський палацо-парковий музей-заповідник"- Кириленко Катерина Олександрівна, довіреність № 159 від 18.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС- Будан Євгенія Георгіївна, довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.12

розглянувши матеріали справи № 2а-11378/12/0170/12 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 15.11.12

за позовом Кримської республіканської установи "Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник" (вул. Дворове шосе, 10,Алупка,Автономна Республіка Крим,98676)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. № 0003762301,

ВСТАНОВИВ:

Кримська республіканська установа "Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 року позов Кримської республіканської установи "Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.12р. № 0003762301, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 25.09.2012 р. № 0003762301 на загальну суму 13872,00 грн., з яких: 11097,00 грн. за основним платежем та 2775,00 грн. зі штрафних санкцій.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

10.04.1992р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим здійснено державну реєстрацію Кримської республіканської установи "Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник" у якості юридичної особи (а.с. 63).

У період з 21.08.12р. тривалістю 5 робочих днів посадовими особами ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Баварія-Ф" за період з 01.10.11р. по 31.12.11р., за результатами якої 03.09.12р. було складено акт №1259/22-01/22250938/157 (а.с. 9-22).

Підставою для зазначеної перевірки став акт ДПІ у Орджонікідзенському районі м. Харкова від 22.12.11р. №2497/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Баварія-Ф" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-жовтень 2011 року.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 11097,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.12р. №0003762301 на загальну суму 13872,00грн., з яких: 11097,00грн. за основним платежем та 2775,00грн. зі штрафних санкцій (а.с. 34).

В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ПП "Баварія-Ф" відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, та не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

Також в акті перевірки було зазначено, що ПП "Баварія-Ф" задекларувала у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від:

ПП "ТАЛЛІОН" на загальну суму 2320353,50грн., що складає 46,8% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у вересні 2011 року;

ПП "СУЗІР'Я "АЛЬПІОНН" на загальну суму 915833,34грн., що складає 10,4% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у вересні 2011 року;

ПП "КОСМОЛЕДО" на загальну суму 2152810,00грн., що складає 80,25% від загального обсягу податкового кредиту суми ПДВ у жовтні 2011 року;

Проте, як було встановлено відповідачем, зазначені юридичні особи не нараховували податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ПП "Баварія-Ф" у вересні та жовтні 2011 року.

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні докази порушень оформлення податкових накладних позивачем, таким чином формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних здійснювалось правомірно.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту "а" п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. "а" ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

29.06.11р. між позивачем та ПП "Баварія-Ф" був укладений договір №21 купівлі-продажу аналогу вогнища 19 сторіччя на суму 95118,00грн. (а.с. 36-37).

Відповідно до п. 1.1 Статуту, Кримська республіканська установа "Алупкинський палацо-парковий музей-заповідник" є республіканською культурно-просвітною та науково-дослідною установою культури, істотко-архітектурним палацово-парковим комплексом, призначеним для вивчення, зберігання, реставрації й використання памяток природи, садово-паркового мистецтва, матеріальної й духовної культури, залучення громадян до надбання національної й світової культурної спадщини (а.с. 62).

Судова колегія приходить до висновку, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені від 24.10.11р. №321 (сума ПДВ складає 11097,00грн.) (а.с. 50) та від 07.07.11р. №10020 (сума ПДВ складає 4755,90грн.) (а.с. 51), що підтверджується документами щодо господарської операції позивача з ПП "Баварія-Ф".

Обставини здійснення господарських операцій між ПП "Баварія-Ф" та позивачем щодо придбання товару підтверджуються протоколом узгодження договірної ціни (а.с. 38), розрахунком договірної ціни (а.с. 39-40), видатковими накладними, актом про витрати 30% передплати, актом приймання-передачі, оплата придбаного товару - платіжними дорученнями (а.с.44-49), а використання позивачем зазначеного товару (аналогу вогнища 19 сторіччя) у своїй господарській діяльності - інвентарною карткою №1211 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с. 66). Придбаний експонат використовувався позивачем в експозиції "Воронцовська кухня" (а.с. 160-162).

Транспортування зазначеного експонату здійснювалось силами позивача, про що свідчать подорожний лист службового легкового автомобілю, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та Наказ про відрядження від 05.01.12р. №55 (а.с. 57-60)

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також, судова колегія зазначає, що відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

За таких підстав, контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був зареєстрований у якості платника ПДВ, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

До того ж Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.12р. по справі №2а-1624/12/2070 за позовом ПП "Баварія-Ф" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова ДПС про визнання незаконними дій, адміністративний позов задоволено, визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова ДПС з проведення зустрічних звірок ПП "Баварія-Ф" з контрагентами, оформлених актами про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.10.11р. №2070/23-206/31635757 та від 22.12.11р. №2497/23-30/31635757 з визначенням у вказаних актах відсутності факту реального здійснення господарських операцій ПП "Баварія-Ф" (а.с. 54-56).

Зазначене рішення набрало законної сили.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Відповідно до матеріалів справи, товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

А отже, не нарахування податкових зобов'язань ПП "ТАЛЛІОН", ПП "СУЗІР'Я "АЛЬПІОНН" , ПП "КОСМОЛЕДО" по взаємовідносинам із ПП "Баварія-Ф" у вересні та жовтні 2011 року по ланцюгу постачання, не впливає на факт здійснення, у періоді, що перевірявся, господарської операції між позивачем та ПП "Баварія-Ф", сплати її вартості, в тому числі ПДВ та відповідно формування позивачем податкового кредиту за зазначений період.

ПП "Баварія-Ф" задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 11097,00грн. по операціям з позивачем.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, то формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Окрім того, судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача наміру штучного формування податкового кредиту, та заниження податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки як вбачається з картки особового рахунку, за позивачем обліковувалась в жовтні 2011 року переплата в сумі 445120,77грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.12 у справі № 2а-11378/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна