Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а-11719/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2012 року 17:31 № 2а-11719/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. за участю представників: позивача -Панюшкіної Л.М., відповідача - Чарковської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудбізнес» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2012 року № 0000992202, №0001002202, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудбізнес»(далі -ТОВ «Євробудбізнес») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2012 року № 0000992202, №0001002202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2012 року відкрито провадження в справі, ухвалено провести підготовчі дії до 29 серпня 2012 року (суддя Блажівська Н.Є.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-11719/12/2670 призначено до судового розгляду на 06 вересня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року адміністративну справу № 2а-11719/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудбізнес»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2012 року № 0000992202, №0001002202 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М. та призначено судове засідання на 14 листопада 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Євробудбізнес»(код ЄДРПОУ 34241415) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 березня 2006 року. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 301759 (виданого 10.09.2010 р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи) ТОВ «Євробудбізнес»знаходиться за адресою: 04073, м. Київ, проспект Московський, 16-Д.

ТОВ «Євробудбізнес»взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва 24.03.2006 р. № 40761. Станом на дату проведення перевірки ТОВ «Євробудбізнес»перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС з 14.01.2011 р., у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 357456 від 10 вересня 2010 року до видів діяльності ТОВ «Євробудбізнес»за КВЕД відноситься, зокрема: 45.21.1 Будівництво будівель, 70.12.0 Купівля та продаж нерухомого майна, 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, 70.31.0 Діяльність агентств нерухомості.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Євробудбізнес»(код за ЄДРПОУ 34241415) по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Арміс»(код за ЄДРПОУ 34356397), ТОВ «Міріс»(код за ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр»(код за ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «КГ «СВ»(код за ЄДРПОУ 32978954), ТОВ «Томкет Груп»(код за ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «Технолоджі Груп» (код за ЄДРПОУ 36800209), ПП «Сіті Будком»(«Неттелко Буддім-СТ»)(код за ЄДРПОУ 36845779), ТОВ «Добробут 05»(код за ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «УА Реалті»(код за ЄДРПОУ 35839518) за період з 01.01.2009 р. по 05.01.2012 р., за результатами якої складено акт від 30 липня 2012 року № 579/22-2/34241415.

З вказаного акту вбачається, що підставою для проведення перевірки була, зокрема постанова СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про призначення позапланової перевірки від 05.01.2012 р.

В ході перевірки податковим органом не встановлено факту здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Євробудбізнес»з ТОВ «БК «Арміс»(код за ЄДРПОУ 34356397), ТОВ «БКК Інтермарр»(код за ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «Добробут 05»(код за ЄДРПОУ 33746694, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС зроблено висновок про порушення ТОВ «Євробудбізнес»:

- п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Євробудбізнес»занижено податок на прибуток на суму 72 261, 00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 48 914, 00 грн., за І квартал 2011 року на суму 1 400, 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 21 947, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Євробудбізнес»занижено податок на додану вартість на суму 142 903, 00 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 10 333, 00 грн., за вересень 2010 року на суму 31 991, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 12 035, 00 грн., за листопад 2010 року на суму 38 333, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 3 423, 00 грн., за квітень 2011 року на суму 7 253, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 11 229, 00 грн., за вересень 2011 року на суму 19 973, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 333, 00 грн.

ТОВ «Євробудбізнес»06 серпня 2012 року подано до податкового органу заперечення на акт перевірки від 30 липня 2012 року № 579/22-2/34241415.

16 серпня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001002202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацом 2 п. 123.1 ст. 123 та п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 84 491, 00 грн., у тому числі 72 261, 00 грн. - основний платіж, 12 230, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0000992202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацом 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176 817, 00 грн., у тому числі 142 903, 00 грн. - основний платіж, 33 914, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

ТОВ «Євробудбізнес»не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 16 серпня 2012 року звернулось до суду з позовом про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту та валових витрат за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «Добробут 05», а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В своїх запереченнях, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС просило в задоволенні позовних вимог ТОВ «Євробудбізнес»відмовити, оскільки оскаржувані рішення є правомірним та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Євробудбізнес», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження права на формування податкового кредиту та валових витрат надано наступні договори:

- договори № 02-11-10 від 02 листопада 2010 року, № 22/03 від 22 березня 2011 року, № 11/04 від 11 квітня 2011 року, № 02/07/11 від 01 липня 2011 року, укладені між ТОВ «Євробудбізнес»та ТОВ «Добробуд -05» (в особі директора ОСОБА_3.) та додані до них документи, а саме: договірну ціну, локальні кошториси, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні (підписані ОСОБА_3), виписки по особовому рахунку ТОВ «Євробудбізнес»;

- договори № 21/11 від 21 листопада 2010 року, № 06/06-11 від 06 червня 2011 року, № 16/09 від 01 липня 2011 року, № 05/10-10 від 05 жовтня 2010 року, № 15/12-10 від 15 листопада 2010 року, № 27/09 від 27 вересня 2010 року, № 15/08 від 15 серпня 2010 року, № 15/06-10 від 15 червня 2010 року, № 11/10-1 від 10 листопада 2010 року, № 09-02-11 від 09 лютого 2011 року, № 16/05-11 від 16 травня 2011 року, № 03-02/11 від 03 лютого 2011 року, № 10/11-10 від 10 листопада 2010 року, укладені між ТОВ «Євробудбізнес»та ТОВ «БК «Арміс» (в особі генерального директора ОСОБА_4) та додані до них документи, а саме: договірну ціну, локальні кошториси, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні;

- договори № 13/08-10 від 13 серпня 2010 року, № 123 від 16 серпня 2010 року, укладені між ТОВ «Євробудбізнес»та ТОВ «БКК «Інтемарр» (в особі директора ОСОБА_5) та додані до них документи, а саме: протокол узгодження договірної ціни, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, виписки по особовому рахунку ТОВ «Євробудбізнес».

Втім, суд вважає вказані письмові докази неналежними, такими які не підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області знаходиться кримінальна справа № 13-8373, порушена відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідачем суду надано письмові докази - протоколи допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7.

З дослідженого в судовому засіданні письмового доказу, наданого відповідачем -протокол допиту свідка ОСОБА_3 , вбачається, що останній до господарської діяльності ТОВ «Добробуд -05» ніякого відношення не має, бухгалтерських документів не підписував, звітних документів не складав та до податкових органів не подавав. Окрім цього, також зазначив, що ніяких товарів (робіт, послуг) підприємствам-контрагентами не продавав та не придбавав.

З дослідженого в судовому засіданні письмового доказу, наданого відповідачем -протокол допиту свідка ОСОБА_4 , що ТОВ «БК «Арміс» використовувалось як транзитне підприємство, отримані кошти від «підприємств-вигодонабувачів», що надходили на банківські рахунки ТОВ «БК «Арміс», перераховувались на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «БКК «Інтемарр».

З дослідженого в судовому засіданні письмового доказу, наданого відповідачем -протокол допиту свідка ОСОБА_7 , вбачається, що остання до господарської діяльності ТОВ «БК «Арміс» ніякого відношення не має, перереєстрацію на своє ім'я здійснила за винагороду, при цьому не маючи наміру займатися діяльністю вказаного товариства.

З дослідженого в судовому засіданні письмового доказу, наданого відповідачем -протокол допиту свідка ОСОБА_6 , вбачається, що остання погодилась стати директором ТОВ «БКК «Інтемарр»за винагороду, до бухгалтерської, податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів ніякого відношення не мала та підписи не ставила.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки було правомірно використано матеріали кримінальної справи, яка перебуває в провадженні органів податкової міліції у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених угод позивача з ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «Добробут 05»також надано акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних підприємств щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. З вказаних актів перевірки вбачається, зокрема, що Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «Добробут 05»анульовано на підставі відсутності поставок та ненадання декларацій останніми.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Євробудбізнес»податкового кредиту, підписані особами, які заперечують свою участь у діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів , отже, виписані від їх імені податкові накладні, видаткові накладні та інші документи бухгалтерського обліку не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «Добробут 05».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положенням ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «БКК Інтермарр», ТОВ «Добробут 05»відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналіз норм вищевказаних положень ПК України дає суду підстави вважати, що винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Проте, у вказаній нормі не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В зв'язку із цим, суд зазначає що кримінально-процесуальним законом є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

Відповідно до статті 1 вказаного кодексу, його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Главою 8 Кримінально-процесуального кодексу України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови (ст. 98 КПК України), як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 Кримінально-процесуального кодексу України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це -або обвинувальний або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.

Викладене дає підстави вважати, що судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини 1 статті 98 КПК України, може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

Отже, суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Приймаючим до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС при винесенні податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2012 року № 0000992202, №0001002202 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування, у суду також немає.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудбізнес»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.11.2012 р