Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-3045/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2012 р. (о 16:05) Справа №2а-3045/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є, представників сторін:

від позивача - Рєдкозубова О.Є.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) з адміністративним позовом про скасування наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі № 5 від 04 січня 2012 року; скасування податкового повідомлення - рішення №0000174001 від 05 березня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо відсутності господарської операції між позивачем та його контрагентом та порушення платником (ТОВ «Кримська водочна компанія») п.п.7.4.1., пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 при формуванні податкового кредиту з ПДВ в сумі 166452,50 грн. по операціях придбання товарів у ТОВ «Даманіят»» (постачальник) не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач підкреслює, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач вказує, що спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, за відсутності передбачених податковим законодавствам підстав, оскільки обов'язковий запит про надання інформації не був направлений податковим органом, у зв'язку з чим, вказаний наказ підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.04.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.10.2012 року провадження по справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, день, час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що наказ про проведення перевірки був прийнятий з дотриманням норм Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням акту перевірки контрагента позивача, отже підстав для його скасування не має. Крім того, представник відповідача зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кримська водочна компанія» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України державним реєстратором Сімферопольської районної державної адміністрації в Автономній Республіки Крим від 25.09.2009 р. за номером 11341020000001757.

Відповідно до довідки серії АА №482477 про включення ТОВ «Кримська водочна компанія» до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності ТОВ «Кримська водочна компанія» є:

- виробництво дистильованих алкогольних напоїв (КВЕД - 15.91.0);

- виробництво виноградних вин (КВЕД - 15.93.0);

- оптова торгівля напоями (КВЕД - 51.34.0);

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Кримська водочна компанія» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на підставі наказу №96 від 06.02.2012 р. була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Кримська водочна компанія» (ЄДРПО 36499654) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Даманіят» (ЄДРПО 36347054) за період з 01.09.2009по 31.10.2009 р.

За результатами перевірки був складений акт від 20.02.2012 р. №25/40-01/36499654 (далі Акт), за висновками якого встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР не підлягає включенню до складу податкового кредиту сума у розмірі 166452,5 грн., у т.ч. за вересень 2009 р. - 57735,70 грн., за жовтень 2009р. - 108716,79 грн.

На підставі висновків Акту 05.03.2012 р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000174001 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 208066,00 грн., у т.ч. 166453,00 грн. основного платежу та 41613,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Сума донарахування ПДВ у розмірі 166453,00 грн. визначена податковим органом як наслідок порушення платником (ТОВ «Кримська водочна компанія») пп. 7.4.1 пп. 7.4.5п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР при формуванні податкового кредиту з ПДВ в сумі 166453,00 грн. по операціях придбання товарів у ПП «Даманіят» (постачальник).

Не погодившись з наказом про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України був виданий наказ №96 від 06.02.2012 р. про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кримська водочна компанія» (ЄДРПО 36499654) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Даманіят» (ЄДРПО 36347054) за період з 01.09.2009р. по 31.10.2009 р. Відповідно до п. 2 вказаного наказу було передбачено проведення перевірки з 07.02.2012 р. тривалістю 5 робочих днів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Як встановлено вище, в наказі податковим органом підставами для проведення зазначеної перевірки вказано п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

- після спливу зазначеного строку -прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Судом встановлено, що ТОВ ТОВ «Кримська водочна компанія» запит, обов'язкове надіслання якого передбачено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем направлений не був.

Отже, у позивача була відсутня можливість надати податковому органу пояснення, щодо виявлених фактів, та їх документальне підтвердження.

Суд підкреслює, що, виходячи з характеру призначеної перевірки, остання проводиться без дозволу платника податків, тобто будь-яких дій, спрямованих на допуск посадових осіб податкового органу до перевірки, з боку позивача вчинено не було.

Вищезазначене свідчить, що податковим органом за відсутності підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачених пунктом 78.1.1 ПКУ, який зазначено в наказі про проведення перевірки, та в порушення порядку проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Кримська водочна компанія».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача взагалі не виникли підстави для прийняття спірного наказу з підстав, передбачених п. 78.1.1 та 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з конструкції диспозиції вказаної норми Податкового кодексу України, обов'язковою передумовою прийняття наказу є, зокрема, ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Крім того, судом встановлено, що наказ був направлений позивачеві поштою та отриманий останнім лише 08.02.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто, вже після початку проведення перевірки, яке відбулося з 07.02.2012 року, як зазначено в акті.

Таким чином, суд вважає, що спірний наказ прийнятий податковим органом передчасно, з порушенням вимог ст. 78 Податкового кодексу України, є актом індивідуальної дії, який порушує права позивача, отже, позовні вимоги в частині скасування наказу №96 від 06.02.2012 р. про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кримська водочна компанія» (ЄДРПО 36499654) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Даманіят» (ЄДРПО 36347054) за період з 01.09.2009по 31.10.2009 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірного наказу, замість визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №96 від 06.02.2012 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримська водочна компанія».

Крім того, в ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За висновками акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.02.2012 р. №25/40-01/36499654 ТОВ «Кримська водочна компанія» безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товару у ТОВ «Даманіят» у розмірі 166452,5 грн., у т.ч. за вересень 2009 р. - 57735,70 грн., за жовтень 2009р. - 108716,79 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 17.08.2011 р. №5749/23-5/36347054 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Даманіят» (ЄДРПО 36347054) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарської діяльності за період з 26.02.2009р. по 10.08.2011р. встановлено, що відповідно до бази даних «АІС Реєстр платників податків» підприємство має стан «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження».

Крім того, відповідно до вказаного акту, в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Амарант» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Даманіят», яке має ознаки фіктивності, директор, засновник та головний бухгалтер якого (ОСОБА_2) під час допиту в якості свідка повідомив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Даманіят». Проведеною судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи в податкових накладних, видаткових накладних, виписаних ПП «Даманіят» в адресу ТОВ «Амарант», а також податкової звітності ПП «Даманіят» виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. ОСОБА_2 показав, що зареєстрував підприємства за грошову винагороду, без мети здійснення діяльності, він ніколи не займався фінансово-господарською діяльністю від імені ПП «Даманіят».

Відповідно до наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Бест-Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», Пошукова-довідкова система ЦБД ДПА України та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») фінансово-господарські операції ПП «Даманіят» не підтверджуються у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Даманіят» до контрагентів - покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, виписаних податкових накладних, а також інших первинних документів.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, частково спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Даманіят» був укладений договір №117/09/37 від 17.09.2009р., відповідно до п. 1.1. якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує скляну пляшку «Медофф» 0,2 дм3 у кількості 524870 (п'ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят) шт., далі іменовану по тексту Договору «товар», і дерев'яні піддони, на яких поставляється пляшка.

За умовами пп. 3.1.1 п. 3.1. договору, ціна включає в себе вартість піддонів, упаковки, маркування та завантаження на транспортний засіб перевізника. Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у продовж 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару Продавцем.

Таким чином, виходячи з умов договору, поставка товару Покупцю покладена на Продавця.

На виконання умов договору позивачем отримані протягом вересня 2009 року товар - пляшка 0,2 л «МЕДОФФ» у кількості 315782 шт., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 18.09.2009 р. на суму 208416,12 грн., в тому числі ПДВ - 34736,02 грн., та у кількості 209088 шт., що підтверджується видатковою накладною №2 від 22.09.2009 р. на суму 137998,08 грн., в т.ч. ПДВ - 22999,68 грн. Загалом у вересні 2009 року позивачем отримано 524870 пляшок 0,2 л «МЕДОФФ» на загальну суму 346414,20 грн., в т. ч. ПДВ 57735,70 грн.

Відповідно, у вересні 2009 р. у ПП «Даманіят» по даті відвантаження товару (ТОВ «Кримська водочна компанія»), що підтверджується видатковими накладними, згідно п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 57735,70 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 ПП «Даманіят» (продавець) виписало та передало ТОВ «Кримська водочна компанія» (покупець) податкові накладні №1809-02 від 18.09.2009 р. на суму 208416,12 грн., в тому числі ПДВ - 34736,02 грн. та № 2209-02 від 22.09.2009 р. на суму 137998,08 грн., в т.ч. ПДВ - 22998,68 грн., які були зареєстровані позивачем в Реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факти придбання платником податків товару, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «Кримська водочна компанія» виникло право на податковий кредит в сумі 57734,70 грн. (34736,02 грн. + 22998,68 грн.).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вересня 2009 року до рядку 17 декларації з ПДВ за вересень 2009 р. включена сума у розмірі 1656227 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Даманіят» у розмірі 57735,70 грн.

Разом з тим, як вбачається з податкових накладних за вказаний період загальна сума ПДВ складає 57734,70 грн., отже позивачем в порушення вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168 до складу податкового кредиту вересня 2009 р. включена сума у розмірі 1 грн., яка не підтверджена податковою накладною (57735,70 грн. - 57734,70 грн. = 1 грн.).

Таким чином, у вересні 2009 року позивачем неправомірно включена сума у розмірі 1 грн., яка не підтверджується податковою накладною.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачем суми ПДВ (57734,70 грн.) були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що засвідчує факт придбання платником податків товарів, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що податкові накладні на суму ПДВ 57734,70 грн. містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачена вартість товарів, зазначена у податкових накладних, в тому числі ПДВ у сумі 57734,70 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №000207 від 07.10.2009 р. на суму ПДВ 57735,70 грн.

Отже, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена ТОВ «Кримська водочна компанія», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ «Даманіят».

ПДВ в сумі 57734,70 грн., включений ТОВ «Кримська водочна компанія» до складу податкового кредиту вересня 2009 р., відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та, сплачений у складі витрат на придбання товару, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Кримська водочна компанія», виходячи з наступного.

Термін «господарська діяльність» не встановлений Законом №168, але п.1.15. ст.1 Закону №168 передбачено, що «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування».

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (надалі Закон №334) встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно копії довідки серії АА №462477 Головного управління статистики в АРК з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України видами діяльності ТОВ «Кримська водочна компанія» за кодами КВЕД є:

15.91.0 Виробництво дистильованих алкогольних напоїв

15.93.0 Виробництво виноградних вин

51.34.0 Оптова торгівля напоями (а.а, л.с.74).

Згідно зі статтею 5 статуту ТОВ «Кримська водочна компанія», затвердженого у новій редакції протоколом №23 загальних зборів учасників від 06.10.2011р., Товариство створене з метою отримання прибутку. Предметом діяльності Товариства є:

виробництво та реалізація алкогольних напоїв;

оптова торгівля напоями;

роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями.

Судом встановлено, що отримані від ПП «Даманіят» за умовами договору №117/09/37 від 17.09.2009р. скляні пляшки у кількості та асортименті, зазначених у видаткових накладних, оприбутковані згідно прибуткових актів в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, були відвантажені матеріально - відповідальною особою ОСОБА_3 із матеріального складу в цех розливу підзвітній особі ОСОБА_4, що підтверджене номенклатурними номерами на пляшки, вказані в них.

Так, згідно прибуткового акту №000154 від 18.09.2009р. оприбутковані на склад 315782,00 шт. пляшок 0,2 л «Медофф», № №000155 від 22.09.2009р. - 209088 шт. пляшок 0,2 л «Медофф», загалом - 524870 шт.

В подальшому вказані пляшки відповідальною особою ОСОБА_3 із матеріального складу були передані в цех розливу підзвітній особі ОСОБА_4, що підтверджується накладними на відпуск у виробництво №007/2/SMI від 19.09.2009 р. (у кількості 254750 пляшок), №011/1/SMI від 23.09.2009 р. (у кількості 182049 пляшок), №40/SMI від 21.10.2009 р. (у кількості 60571 пляшок), №52/LКА від 31.10.2009 р. (у кількості 27500 пляшок), загалом - 524870 шт.

Зазначені обставини встановлені Висновком №138 судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-3045/12/0170/15. Суд погоджується з висновком експертизи в цій частині, оскільки він підтверджується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Таким чином, використання товарів (скляної пляшки в асортименті), отриманих від ПП «Даманіят» за умовами договору №117/09/37 від 17.09.2009р., в господарській діяльності позивача, пов'язано з виробництвом алкогольних напоїв, документально підтверджено первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору №117/09/37/1 від 17.09.2009 р. позивачем отримані у жовтні 2009 року товар в асортименті, вказаному у додатку №1 до договору №117/09/37/1 від 17.09.2009 р. та видаткової накладній №3 від 01.10.2009 р., на суму 652300,74 грн., в тому числі ПДВ - 108716,79 грн. Загалом у жовтні 2009 року позивачем отримано 332329 пляшок в асортименті (згідно умов договору №117/09/37/1 від 17.09.2009 р.) на загальну суму 652300,74 грн., в тому числі ПДВ - 108716,79 грн.

Відповідно, у жовтні 2009 р. у ПП Даманіят» по даті відвантаження товару (ТОВ «Кримська водочна компанія»), що підтверджується видатковими накладними, згідно п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 108716,79 грн.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 ПП Даманіят» (продавець) виписало та передало ТОВ «Кримська водочна компанія» (покупець) податкову накладну №011005 від 01.10.2009 р. на суму 652300,74 грн., в тому числі ПДВ - 108716,79 грн., яка була зареєстрована позивачем в Реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факти придбання платником податків товару, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ «Кримська водочна компанія» виникло право на податковий кредит в сумі 108716,79 грн.

Судом встановлено, що в податковій накладній містять арифметичні помилки в частині визначення суми без ПДВ по окремим позиціям та ціни без ПДВ по окремим позиціям асортименту отриманого товару, що не відповідає ціні з ПДВ, зазначеної у видатковій накладній.

Водночас, загальна сума отриманого товару та сума ПДВ, асортимент та кількість відвантаженого товару, яка зазначена у податковій накладній, відповідає загальній сумі, сумі ПДВ, асортименту та кількості товару, визначеного у видатковій накладній.

Суд зауважує, що первинним документом, який відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для нарахування податкових зобов'язань постачальником товару та підставою для складання податкової накладної останнім є видаткова накладна.

Отже, у даному випадку, враховуючи, що позивачем отримано товару в кількості та асортименті, вказаному у видатковій накладній, на загальну суму 652300,74 грн., в тому числі ПДВ - 108716,79 грн., що відповідає загальній сумі 652300,74 грн., в тому числі ПДВ - 108716,79 грн., вказаній у податковій накладній, арифметичні помилки та невірне зазначення ціни без ПДВ по окремим позиціям отриманого товару у податковій накладній, не має правового значення для правомірного формування податкового кредиту жовтня 2010 р. у сумі ПДВ - 108716,79 грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2009 року до рядку 17 декларації з ПДВ за жовтень 2009 р. включена сума у розмірі 1566206 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Даманіят» у розмірі 108716,79 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачем суми ПДВ (108716,79 грн.) були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримана податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податків товарів, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Судом встановлено, що податкові накладні на суму ПДВ 108716,79 грн. містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачена вартість товарів, зазначена у податкових накладних, в тому числі ПДВ у сумі 108716,79 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №000273 від 16.10.2009 р.

Отже, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена ТОВ «Кримська водочна компанія», зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ «Даманіят».

ПДВ в сумі 108716,79 грн., включений ТОВ «Кримська водочна компанія» до складу податкового кредиту жовтня 2009 р., відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 та, сплачений у складі витрат на придбання товару, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Кримська водочна компанія».

Так, судом встановлено, що згідно прибуткового акту №000328 від 01.10.2009р. оприбутковані на склад загалом 332329 пляшок в асортименті, вказаному у зазначеному акті, що відповідає кількості та асортименту отриманого товару, вказаному у видаткової накладної №3 від 01.10.2009 р. та податкової накладної №011005 від 01.10.2009 р.

В подальшому вказані пляшки відповідальною особою ОСОБА_3 із матеріального складу були передані в цех розливу підзвітній особі ОСОБА_4, що підтверджується накладними на відпуск у виробництво загалом у кількості 332329 шт.

Зазначені обставини встановлені Висновком №138 судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-3045/12/0170/15. Суд погоджується з висновком експертизи в цій частині, оскільки він підтверджується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Таким чином, використання товарів (скляної пляшки в асортименті), отриманих від ПП «Даманіят» за умовами договору №117/09/37/1 від 17.09.2009р. (додаток №1 до договору №117/09/37/1 від 17.09.2009р.), в господарській діяльності позивача, пов'язано з виробництвом алкогольних напоїв, документально підтверджено первинними документами.

А відтак, вказані господарські операції привели до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податку, отже були спрямовані на отримання матеріального результату та, у подальшому, на отримання прибутку, відповідно до мети господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що продавець - ПП «Даманіят» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Суд зауважує, що придбання позивачем товарів від ПП «Даманіят», вказаних в податкових накладних, відповідає діяльності ТОВ "Кримська водочна компанія" відповідно до КВЕД: 15.91.0 Виробництво дистильованих алкогольних напоїв; КВЕД 15.93.0 Виробництво виноградних вин; КВЕД 51.34.0 Оптова торгівля напоями.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Таким чином, отримання товару, за операцією з придбання яких ТОВ «Кримська водочна компанія» в вересні, жовтні 2009 р. нарахувало податковий кредит у сумі 166451,50 грн. (57734,70 грн. + 108716,79 грн.), використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ПП «Даманіят».

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Даманіят» договору з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між ПП «Даманіят» та позивачем була вчинені господарські операції щодо отримання товарів. Матеріали справи підтверджують отримання товарів для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що правочини є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентом, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Даманіят» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, в редакція, яка діяла на час укладання договору, державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій були наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнані, а відтак є дійсними, направленими на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно даних відомості аналітичного обліку субрахунку 6311 по контрагенту ПП «Даманіят» в бухгалтерському обліку Позивача при оприбуткуванні товарів, отриманих від постачальника ПП «Даманіят» за вересень - жовтень 2009р. зроблені бухгалтерські проводки загальною сумою 998714,94 грн. враховуючи ПДВ 166452,49 грн., у тому числі: Дт 202 Кт 631 «Виробничі запаси» «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 832262,45 грн.; Дт6412 Кт631 «Податковий кредит» «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 166452,49 грн.

В бухгалтерському обліку позивача перерахування грошових коштів в загальній сумі 998714,94 грн., враховуючи ПДВ 166452,49 грн. на поточний рахунок ПП «Даманіят» у жовтні 2009 року підтверджене бухгалтерськими проводками по дебету балансового субрахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і кредиту балансового субрахунку 311 «Рахунки в банках», відбитих в відомості обліку за рахунком 63 з 01.09.09 по 31.10.09 по контрагенту ПП «Даманіят» та в головній книзі за досліджений період.

Станом на 31.10.2009р. в бухгалтерському обліку Позивача сальдо розрахунків з ПП «Даманіят» закрите, заборгованість по договору №117/09/37 від 17.09.2009р. між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ПП «Даманіят» з поставки товарів у вересні -жовтні 2009 року відсутня.

Суд зауважує, що видаткові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.2. ст.9. Закону України №996 та є належними первинними документами відповідно до ст.9 Закону №996.

Саме первинні документи виконують функцію підтвердження та фіксації факту здійснення господарських операцій, у т.ч. з поставки товарів, відповідно до ст.1 Закону №996 та п. 2.1. Положення №88.

Таким чином, оприбуткування товарів в бухгалтерському обліку позивача, придбаних у ПП «Даманіат» за вересень - жовтень 2009р. загальною сумою 998714,94 грн., враховуючи ПДВ 166452,49 грн., документально підтверджено прибутковими актами матеріального складу, записами у відомості аналітичного обліку субрахунку 6311 по контрагенту -постачальнику ПП «Даманіят» та в головній книзі підприємства по дебету балансового субрахунку 202 «Покупні напівфабрикати та комплектуючи вироби» і кредиту балансового субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а їх оплата - по дебету балансового субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і кредиту балансового субрахунку 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті», відбитих в відомості обліку за рахунком 63 з 01.09.09 по 31.10.09 по контрагенту ПП «Даманіят» та в головній книзі за досліджений період. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизована платником на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку правильно, шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку згідно із Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р.

Додатковим підтвердженням реальності операцій з придбання ТОВ «Кримська водочна компанія» товарів у ПП «Даманіят» є той факт, що вказані товари були в подальшому використані у виробничій діяльності позивача.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ПП «Даманіят», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Податковим органом не надано докази, що вказані товари отримані не від ПП «Даманіят» а від іншого постачальника. Крім того факт отримання товару саме від ПП Даманіят» підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Слід зазначити, що господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Податковий орган також не подав жодних доказів, що самостійною діловою метою здійснення названих операцій з отримання товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд зауважує, що посилання податкового органу на дані результату автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є безпідставним, оскільки, такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (чинного на час виникнення спірних відносин) акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно із п. 1.7 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для прийняття рішення про визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагентів позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ПП «Даманіят» за місцезнаходженням на час складання акту, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «Кримська водочна компанія» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ПП Даманіят», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Кримська водочна компанія» від наявності вказаних параметрів у ПП Даманіят» та його постачальників (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Щодо посилання податкового органу в Акті на ту обставину, що платником податків не надані для перевірки договір про господарську діяльність, акти приймання-передачі товарів, довіреності, документи, що засвідчують про транспортування, зберігання товарів, виписані податкові накладні, а також інших первинних документів, то суд зауважує, що, податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за відсутністю обов'язкового запиту про надання документів, направлення якого є обов'язковою передумовою проведення перевірки, фактично без відому платника податків, оскільки наказ був отриманий ним після початку проведення перевірки.

Суд зауважує, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що відповідно до умов договору, укладеному між позивачем та ПП «Даманіят», поставка товару здійснюється саме останнім.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність самої товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Суд погоджується з позицією представника позивача, що доводи податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару не спростовують отримання товару та подальше його використання в господарській діяльності позивача, оскільки за умовами договору поставки, за яким здійснювалися спірні операції, перевезення товару здійснюють контрагенти позивача, а тому усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо цих контрагентів, а не щодо покупця товару (позивача у справі). Отже, відсутність у підприємства згаданих накладних не може бути безперечним доказом фіктивності спірних господарських операцій з отримання товарів.

Зазначена позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.2012 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно Акту мова йде про господарські операції ТОВ «Амарант» з ПП «Даманіят» та первини документи, складені на виконання вказаних операцій.

Водночас за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між ТОВ «Кримська водочна компанія» та ПП «Даманіят», визначених актом перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару від ПП «Даманіят» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару саме від ПП «Даманіят» та його використання в господарській діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, податковий кредит в сумі 166452,50 грн., нарахований ТОВ «Кримська водочна компанія» за вересень-жовтень 2009 р. по операціях придбання товарів у ПП «Даманіят»:

в сумі 166451,50 грн. є обґрунтованим та відповідає нормам Закону №168;

в сумі 1,00 грн. є не обґрунтованим та не відповідає нормам Закону №168.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки в частині неправомірного формування позивачем податкового кредиту у вересні, жовтні 2009 р. у сумі 166451,50 грн. (57734,70 грн. (вересень 2009 р.) + 108716,79 грн. (жовтень 2009 р.) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відтак, приймаючи до уваги відсутність з боку позивача порушень Закону №168 в частині формування податкового кредиту за вересень, жовтень 2009 р. у сумі 166451,50 грн. (57734,70 грн. + 108716,79 грн.) (за правилами арифметичного округлення - 166452,00 грн.)), необґрунтованим є донарахування останньому суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166452 грн. (166453,00 - 1,00 грн.).

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 41613 грн. (166452 грн. х 25%).

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000174001 від 05 березня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 208065,00 грн., в тому числі за основним платежем 166452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 41613,00 грн. є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, замість визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000174001 від 05 березня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 208065,00 грн., в тому числі за основним платежем 166452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 41613,00 грн.

А відтак, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 27.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0000174001 від 05 березня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 208065,00 грн., в тому числі за основним платежем 166452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 41613,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (ЄДРПО 36499654) 2080,48 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.