Постанова

від 27.11.2012 по справі 5002-15/5242-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5002-15/5242-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач суддів:Акулової Н.В. Владимиренко С.В. розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішенняГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12р. на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі№5002-15/5242-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомпрокурора міста Алушти в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим до 1. Лучистівської сільської ради 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю Прокурора міста Севастополя провизнання недійсним рішення, договору та державного акту на землю за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явився не з'явився від прокуратури:Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 17 лютого 2012 року у справі № 5002-15/5242-2011 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. апеляційну скаргу прокурора міста Алушти залишено без задоволення. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 року у справі № 5002-15/5242-2011 - без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі №5002-15/5242-2011 , з вимогою прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги прокурора міста Алушти задовольнити.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те , що оскаржені судові акти прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 19, 88,90 Водного кодексу України, п.5.28 Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992р. № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92", та з порушенням норм процесуального права ст.ст.43,47 ГПК України. Також, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин помилково застосовані приписи ст. 120 Земельного кодексу України. Крім того, прокурор з посиланням на рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, приписи ст. 19 Водного кодексу України , а також, на Положення про Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, вважає, що захист порушених прав позивача, безпосередньо стосується інтересів держави в особі Рескомприроди АР Крим, який спеціально уповноважений на здійснення функцій держави у сфері охорони природних ресурсів, в тому числі, у спірних правовідносинах.

В нинішнє судове засідання представники позивача та відповідачів не з'явилися, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 23 сесії 5 скликання Лучистівської сільської ради № 500 від 15 травня 2008 року ФОП ОСОБА_4 шляхом викупу передана земельна ділянка площею 0,0130 га (130 кв.м., кадастровий номер 01103914 00:03:001:0147), для комерційного використання під розміщення буфета-бара з літнім майданчиком у АДРЕСА_1 . Затверджена вартість продажу (експертна грошова оцінка) в сумі 62458,07 грн.

27 жовтня 2008 року між Лучистівською сільською радою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який зареєстрований приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу за № 3587 .

Згідно пункту 1.1. договору продавець, територіальна громада в особі Лучистівської сільської ради, на підставі рішення 23 сесії 5-го скликання № 500 від 15 травня 2008 року, передає за плату, а покупець ФОП ОСОБА_4 оплачує та приймає у власність земельну ділянку загальною площею 130 кв.м., що є 0,0130 га, за кадастровим номером 01103914 00:03:001:0147, згідно плану земельної ділянки.

18.09.2009 р. ФОП ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0130 га і зареєстровано його в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010900100193.

Рішенням господарського суду АР Крим від 17 лютого 2012 року у справі № 5002-15/5242-2011 , залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Лучистівською сільською радою відчужена ФОП ОСОБА_4 земельна ділянка 130 кв.м., на якій розташовано кафе-бар, яке належить відповідачу на праві приватної власності. Лучистівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, має повноваження від імені відповідної територіальної громади розпорядження земельною ділянкою, яка розташована у межах населеного пункту. Проект відведення спірної земельної ділянки пройшов державну землевпорядну експертизу, а також узгоджений з Республіканським комітетом із земельних ресурсів. Суди також встановили, що Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища АРК не є належним позивачем по справі, у зв'язку з тим, що його права не порушені, так як до його компетенції не віднесені питання розпорядження земельними ділянками і він не являється стороною договору купівлі-продажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документі, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином , предметом доказування в даній справі є відповідність рішення Лучистівської сільської ради № 500 від 15.05.08р. законодавству та наявність порушеного права Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АРК .

Відповідно до п. 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як це вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, Лучистівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, має повноваження від імені відповідної територіальної громади розпорядження земельною ділянкою, яка розташована у межах населеного пункту.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування унормований ст.123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, розмір межі прибережної захисної смуги у вздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів з урахуванням містобудівної документації.

Судами попередніх інстанцій були досліджені наявні в матеріалах справи місцеві правила забудови села Семидвор'є Лучистівської селищної ради м. Алушти .

Також, судами встановлено, що будівля кафе-бару з літньою площадкою площею 130 кв.м., розташована в АДРЕСА_1, зведена шляхом реконструкції елінга і, в подальшому, у встановленому порядку, прийнята в експлуатацію, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, слід зазначити , що судами попередніх інстанцій вірно встановлено наявність, на момент прийняття спірного рішення, права власності ФОП ОСОБА_4 на будівлю кафе-бару на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним та не оскаржене у встановленому законом порядку.

Крім того, на підставі матеріалів справи, зокрема проекту землеустрою по відводу земельної ділянки 0,0130 га ФОП ОСОБА_4 під розміщення кафе-бару з літньою площадкою судами встановлено, що 21.11.2005 р. Алуштинське міське управління земельних ресурсів Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим надало позитивний висновок №701 по проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 та рішенням 43-сесії 4-го скликання Лучистівської сільської ради № 1289 від 22.12.2005 р. із земель ПГМРЛ „Дельфін" вилучено земельну ділянку 130 кв.м., присвоєно кадастровий № 0110391400:03:001:0147 (забудовані землі), які використовуються для потреб транспорту, човнового кооперативу „Дельфін" в с. Семидвор'є, передано в довгострокову оренду, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . Як про це вже було позначено вище, буфет-бар розміщено з літньою площадкою на елінгу ОСОБА_4, який реконструйовано і в подальшому у встановленому порядку прийнято в експлуатацію . Також, судами встановлено, що рішення прийнято на підставі статей 127, 128 Земельного кодексу України, якими передбачено викуп земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Так, з врахуванням приписів діючого законодавства та з врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактів , судова колегія погоджується з висновками господарських судів у цій справі та вважає, що спірне рішення прийнято в межах компетенції , встановленої приписами ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , в порядку передбаченому нормами Земельного кодексу України та відповідають нормам діючого законодавства .

Окрім вищенаведеного , судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

За приписом частини 1 статті 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) .

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій , прокурором міста Алушти в позовній заяві в якості позивача зазначено Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища.

Проте, як це вірно було встановлено судами попередніх інстанцій з посиланням на приписи Положенням № 359 від 09 серпня 2005 року „Про Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища" та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" відповідний орган та його територіальні органи здійснюють контролюючі та управлінські функції і при цьому, не набувають відповідних цивільних прав, у т.ч. права розпоряджатися земельними ділянками; такі особи не мають відповідного цивільного інтересу , у зв'язку з чим, судова колегія вважає, що прийняття спірного рішення, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача.

Крім того, прокурором жодних з належних та допустимих доказів не було доведено , як під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, порушення , в зв'язку з прийняттям оскарженого рішення та укладенням спірного договору, інтересів держави в особі Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у даній справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції , відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів у даній справі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 ,111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі №5002-15/5242-2011 -без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко