Постанова

від 28.11.2012 по справі 5004/4/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5004/4/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ на постанову та ухвалувід 02.08.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. господарського суду Волинської області у справі№ 5004/4/12 господарського суду Волинської області за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Девелопмент", м. Луцьк Волинської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Василюк І.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Вегера А.А., довір., ліквідаторарбітражний керуючий Василюк І.М., паспорт ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.01.2012 року порушено провадження у справі № 5004/4/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Девелопмент" (далі -Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Волинської області від 24.01.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Василюка І.М.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.07.2012 року (суддя -М.С. Шум) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05.07.2012 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року (головуючий суддя -Демидюк О.О., судді: Саврій В.А., Савченко Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 05.07.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі -Банк) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 05.07.2012 року, а справу направити до місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 25, 26, 30, 32 Закону про банкрутство, ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства та припиняючи провадження у справі, місцевий суд встановив, що про визнання Боржника банкрутом була здійснена публікація в офіційних друкованих органах, відповідно до вимог законодавства здійснювались дії щодо виявлення, оцінки та реалізації майна Товариства та погашення вимог кредиторів, а ліквідатором виконані всі дії щодо завершення ліквідаційної процедури та складення ліквідаційного балансу. Також, суд зазначив, що Банку було відмовлено у задоволенні скарги на дії ліквідатора з організації та проведення реалізації виявленого у Боржника майна. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що під час оцінки та реалізації майна ліквідатором подавались у справі поточні звіти, майно на аукціоні реалізовувалось двічі, а висновок про вартість майна за результатами оцінки не оскаржувався. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що кредитори у справі із клопотанням про створення комітету кредиторів не зверталися, норми ст. 51 Закону про банкрутство такої вимоги не встановлюють, а ухвала про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора Банком не оскаржувалась.

Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначає, що ліквідатором були вчинені не всі дії щодо пошуку, виявлення та реалізації майна Товариства, оскільки він обмежився лише направленням запитів, Банку не направлялось повідомлення про перегляд його грошових вимог, а суди не звернули уваги на такий перегляд вимог. Також скаржник посилається на зміну черговості задоволення вимог іншого кредитора, не було перевірено дотримання порядку продажу майна Боржника, який був порушений, так як відбулось заниження ціни цього майна, та відсутнє погодження Банком умов продажу. Крім цього, скаржник звертає увагу на наявність у Боржника на момент затвердження звіту ліквідатора активів (цінних паперів та коштів на рахунку), за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами, з посиланням на докази у справі, обставин та застосованих при цьому норм законодавства.

Виходячи з приписів ст.ст. 8 , 9, 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" норми вказаного закону та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Нормами ст. 33 цього ж закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку, а ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем .

До того ж, суди, з посиланням на наявні у справі та надані ліквідатором до свого звіту та звіту про оцінку майна Товариства численні документи (т. 4 а.с. 48-150, т. 5 а.с. 1-150, т. 6 а.с. 1-147) встановили, що під час проведення оцінки та реалізації виявленого майна Боржника, у тому числі того, що знаходиться у заставі Банку, з боку ліквідатора Товариства не було порушення норм як Закону про банкрутство, так і інших нормативних актів.

Поряд з викладеним колегія суддів враховує, як правильно зазначили в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій, що Банк оскаржував дії ліквідатора з продажу нерухомого майна банкрута, щодо інвентаризації, оцінки та реалізації майна Товариства, що знаходилось в заставі Банку. Але встановивши дотримання ліквідатором під час виконання відповідних дій вимог законодавства, у задоволенні відповідної скарги судом було відмовлено ухвалою від 05.07.2012 року (т. 6 а.с. 79-81). Ця ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Щодо залишення станом на момент затвердження звіту ліквідатора активів у Товариства (грошових коштів на рахунку та цінних паперів) касаційний суд зазначає про таке.

Дійсно, до заяви про порушення справи про банкрутство була надана довідка від 26.12.2011 року (т. 1 а.с. 40), згідно якої на рахунку, відкритому в ПАТ "Укрсоцбанк" у Боржника були наявні кошти в сумі 6 900 грн. 00 коп. Згідно ж доданої до звіту ліквідатора довідки цього ж банку № 220 від 26.06.2012 року той же рахунок Товариства був закритий (т. 6 а.с. 66). Факт же неправомірності використання коштів Боржника, отриманих в результаті формування ліквідаційної маси з активів Товариства, а також неправомірного використання коштів, отриманих від реалізації майна останнього судами встановлений не був, а Банк про такі обставини, з посиланням на докази у справі, не зазначає.

Що ж до цінних паперів (акції ПАТ "Зернопромсервіс" та простого векселю, емітованого ВАТ "Городищевський цукровий завод") відповідно до доданої до заяви про порушення справи про банкрутство довідки від 26.12.2011 року вказані цінні папери були передані в заставу іншому кредитору у справі -ТОВ "ТД "Аванта" (т. 1 а.с. 38, т. 4 а.с. 62, 63), щодо них проведена оцінка (т. 4 а.с. 106, 113-150).

Відповідно ж до норм ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, враховуючи, що вказані цінні папери знаходяться в заставі іншого кредитора, а не Банку, останнім не зазначено, яким чином порушуються його права у даній справі.

До того ж, як вбачається з наданого ліквідатором звіту, продаж вказаних цінних паперів відбувся на аукціоні 03.05.2012 року, а кошти від їх продажу були направлені на погашення кредиторських вимог (т. 4 а.с. 48-53, т. 5 а.с. 129, 130, 135-139, 148, 149, т. 6 а.с. 34-35).

Вищевикладене спростовує доводи касаційної скарги щодо наявності у Боржника нереалізованих активів на момент затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Також, касаційний суд враховує встановлений попередніми судовими інстанціями факт надання ліквідатором Боржника під час ліквідаційної процедури звіту про поточну діяльність та виконання відповідних дій, у тому числі з приводу формування ліквідаційної маси, оцінки майна, підготовки її реалізації та продажу (т. 3 а.с. 90-151, т. 4 1-20, т. 4 а.с. 109-112, т. 6 а.с. 9-10), який -звіт, був затверджений судом -ухвала від 26.04.2012 року (т. 4 а.с. 28-30), що не була оскаржена та не скасована.

У зв'язку із вищевикладеним суд касаційної інстанції погоджується із правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають і нормам законодавства, і обставинам справи висновками судів попередніх інстанцій, що ліквідатором Товариства були виконані всі дії у ліквідаційній процедурі Боржника, що передбачені Законом про банкрутство, а поданий ним звіт та ліквідаційний баланс складені та відповідають нормам законодавства, обставинам справи та підтверджені наявними в справі доказами.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 3 1 , 11, 16, 25, 26, 30, 32, 40, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 8 , 9, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ст.ст.4 1 , 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 05.07.2012 р. у справі № 5004/4/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 29.11.2012 року.