Рішення

від 20.11.2012 по справі 5006/12/190/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.12 р. Справа № 5006/12/190/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Донецького навчально-виховного Комплексу №5 імені М.П.Бойка Донецької міської ради, м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк

про стягнення 3791,75грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Вакарчук К.А. - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Донецьким навчально-виховним Комплексом №5 імені М.П.Бойка Донецької міської ради, м.Донецьк до Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати та за комунальні послуги в сумі 3665,56грн., пені у розмірі 105,16грн. та 3% річних у розмірі 21,03грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №5 від 24.04.2003р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість за комунальні послуги та оренду за червень 2012р. в сумі 3665,56грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 105,16грн. та 3% річних у розмірі 21,03грн. Як на правове обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на вимоги статей 525,526,625,629 Цивільного кодексу України, ст.18,29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.10.2009р. позов не визнає, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Крім того відповідач зазначає, що орендував приміщення до 25.09.2012р. та з вересня 2009р. по червень 2012р. йому не надавались рахунки на оплату орендної плати, хоча згідно п.1.2. договору оренди від 24.04.2003р. орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на підставі виставлених рахунків. Одночасно, посилається на те, що, він не був повідомлений про складання акту приймання-передачі приміщення від 26.06.2012р., щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання зазначає, що час виконання не вказаний в договорі.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Загальноосвітньою школою №5 (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) 24 квітня 2003р. було укладено угоду №5 оренди нежитлового приміщення загальною площею 139,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якої Орендодавець на підставі інструкції про оренду нежитлових приміщень здає, а Орендар приймає в орендне користування приміщення для користування під магазин, склад у будинку №5 по бул.Шкільний,5.

Згідно умов п.1.1. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 139,5кв.м. До угоди додається акт приймання-передачі технічного стану приміщення яке надається в експлуатацію.

Відповідно до п.1.2. договору Орендатор зобов'язується виплачувати щомісяця платню оренди у розмірі 324,13грн. за перший місяць, а за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, згідно рішення та розпорядження уповноваженого органу. А також платню за комунальні послуги, згідно виставлених Орендодавцем рахунків.

За приписами п.1.4. договору сторони передбачили строк надання приміщення: початок 01.03.2003р., закінчення 01.03.2008р.

Пунктом 3.1. договору зазначено, що Орендатор перераховує Орендодавцю платню згідно п.1.2., 1.3. дійсної угоди рівними частинами щомісяця, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно п.3.2. договору комунальні послуги сплачуються за місяць вперед.

Як вказано у п.3.3. договору у випадку несвоєчасного внесення орендної плати і комунальних послуг у визначений строк, до 10 числа поточного місяця, Орендодавець має право стягнути заборгованість у безаксептному порядку.

Відповідно до п.3.4. договору за несвоєчасний внесок орендної та комунальних послуг Орендатор сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний прострочений день, у випадку не сплачування орендних сум більш ніж 1 місяця, Орендодавець має право припинити дію угоди в установленому порядку.

Згідно п.3.7. договору у випадку закінчення дії цієї угоди орендна плата за приміщення, яке орендується і комунальні послуги нараховується по день фактичної здачі приміщення, згідно акту приймання-передачі.

Дійсна угода набирає чинності з моменту підпису.

Угоду підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п.1.2. нової редакції Статуту Донецького навчально-виховного Комплексу №5 імені М.П.Бойка Донецької міської ради Донецької області рішенням Донецької міської ради №29/4 від 20.03.2009р. закладу надано назву Донецький навчально-виховного Комплексу №5 імені М.П.Бойка Донецької міської ради Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. по справі №44/219пн було встановлено, що договір найму №5 від 24.04.2003р. вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений та на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/12/49пд/2012 від 24.05.2012р. договір оренди №5 від 24.04.2003р. нежитлових приміщень укладений між Донецьким навчально-виховним Комплексом №5 імені М.П. Бойка Донецької міської ради, м.Донецьк та Приватним підприємцем ОСОБА_2, м.Донецьк - розірвано та зобов'язано відповідача звільнити займане ним нежитлове приміщення впродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.

До укладеного договору оренди №5 від 24.04.2003р. позивачем 26.06.2012р. було складено та підписано в односторонньому порядку акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендар прийняв з оренди нежитлове приміщення загальною площею 139,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

26.06.2012р. комісією, у зв'язку з відсутністю ПП ОСОБА_2, самостійно було оглянуто орендоване нежитлове приміщення та складено акт приймання-передачі.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №5 від 24.04.2003р. за останнім утворилася заборгованість за червень 2012р., яка на момент звернення до суду із позовом складає 3665,56грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів та оплати комунальних послуг позивачем було надіслано листа №965/01-15 від 02.07.2012р., яким було повідомлено ПП ОСОБА_2 про наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором №5 від 24.04.2003р. за червень 2012р. у розмірі 3665,56грн.

Листом №66 від 06.07.2012р. відповідач повідомив позивача про відмову від погашення зазначеної заборгованості, посилаючись на те, що строк спірного договору сплив 01.03.2008р., про що було рішення суду від 21.09.2009р., яке він виконав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди №5 від 24.04.2003р. було розірвано рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2012р., яке набрало законної сили 05.06.2012р. Відповідно до акту приймання-передачі від 26.06.2012р., який підписано позивачем в односторонньому порядку об'єкт оренди було повернуто орендодавцеві 26.06.2012р. Відповідач для складання та підписання даного акту на виконання рішення господарського суду Донецької області не з'явився. Відповідно до умов п.3.7. договору оренди №5 орендна плата за приміщення, яке орендується та комунальні послуги нараховується по день фактичної здачі приміщення, згідно акту приймання-передачі. Таким чином, оскільки акт приймання-передачі було складено 26.06.2012р. вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати та плати за комунальні послуги за фактичне користування приміщенням, а саме за липень 2012р. всього в сумі 3665,56грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальні послуги в сумі 3665,56грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, що спірне приміщення він не займав з 25.09.2009р. судом не приймається, оскільки відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів того, що відповідач звільнив спірне приміщення у вересні 2009р., а саме акт приймання-передачі до матеріалів справи не надано, а отже у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не користувався орендованим майном з вересня 2009р. по липень 2012р. Крім того, у зв'язку із поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення місцевого суду про розірвання договору оренди №5 від 24.04.2003р. постановою Донецького апеляційного господарського від 21.11.2009р. спірний договір оренди було визнано продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Заперечення відповідача, що він не отримував рахунки на оплату послуг судом під час розгляду зазначеної справи не приймаються, оскільки наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендних платежів відповідно до умов договору та вимог закону, тому що в спірному договорі сторонами визначено розмір, строки та обов'язок відповідача своєчасно перерахувати орендну плату. Наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендних платежів. Дана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. по справі №5004/689/12.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 21,03грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в сумі 21,03грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені на підставі умов п.3.4 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 105,16грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 509, 526, 530 546, 549-550, 598, 599, 610-612, 626, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Донецького навчально-виховного комплексу №5 імені М.П.Бойка Донецької міської ради Донецької області, м.Донецьк до Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати та за комунальні послуги в сумі 3665,56грн., пені у розмірі 105,16грн. та 3% річних у розмірі 21,03грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (83100, АДРЕСА_2) на користь Донецького навчально-виховного комплексу №5 імені М.П. Бойка Донецької міської ради Донецької області, м.Донецьк (83015, АДРЕСА_1, р/р 35420013002398, МФО834016, ЄДРПОУ 24639675) заборгованість з орендної плати та за комунальні послуги в сумі 3665,56грн., пеню у розмірі 105,16грн., 3% річних у розмірі 21,03грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.11.2012р.

Суддя Тоцький С.В.