Рішення

від 22.11.2012 по справі 5006/12/158пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.12 р. Справа № 5006/12/158пд/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київстар», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Донецькстандартметрологія», м.Донецьк

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, м.Київ

про зобов'язання укласти договір.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: Невідомий Д.О. - за довіреністю;

від третьої особи 1.: Туликова О.М. - за довіреністю;

від третьої особи 2.: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним акціонерним товариством «Київстар», м. Київ в особі Дніпропетровської філії Приватного акціонерного товариства «Київстар», м. Дніпропетровськ до Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про зобов'язання відповідача укласти договір оренди державного майна, а саме: індивідуально визначеного майна - нежитлове вбудоване приміщення технічного поверху площею 5,6кв.м. та частину на поверхні даху площею 4,4кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ленінський, буд. 88 та перебуває на балансі Державного підприємства «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в редакції позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, строк якого сплив, однак відповідно до приписів ч.1 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладання договору на новий строк. На підставі даної норми позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договорі на новий строк, на що відповідачем було надано відмову, яка на думку позивача є безпідставною та незаконною, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.09.2012р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік об'єктів, які не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, майно підприємств, що проводять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації. Крім того відповідно до абз.8 ч.4 ст.9 вищезазначеного закону передбачено, що орендодавець відмовляється в укладенні договору оренди у разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди. На підставі вищезазначених норм відповідач звернувся із листом до Державної служби технічного регулювання України як до органу в управлінні якого знаходиться спірне майно з метою надання дозволу на укладання договору оренду зазначеного майна на що було надано відповідь із відмовою передавати спірне майно в оренду. Відтак, на підставі відповіді Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ґрунтувалась відмова відповідача від укладання договору оренди на спірне майно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.09.2012р. до участі у справі були залучені Державне підприємство «Донецькстандартметрологія» в якості третьої особи 1. без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики у якості третьої особи 2. без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Третя особа 1. у судовому засідання проти позову заперечувала. Третя особа 2. у судове засідання не з'явилися, будь-яких пояснень по суті спору не надала.

Позивач у судове засідання не з'явився, за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ» (Орендар) 27 грудня 2006р. було укладено договір оренди №3084/2006, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - вбудоване нежитлове приміщення площею 10,00кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ленінський, 88, що знаходиться на балансі ДП «Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Дія договору оренди №3084/2006 від 27.12.2006р. сторонами неодноразово продовжувалася, остаточна дата пролонгації сторонами була встановлена до 01.12.2011р.

28 квітня 2011р. позивач - Дніпропетровська філія ПрАТ «Київстар» заявою №б/н від 28.04.2011р. звернувся до Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди на державне майно, а саме: нежитлове вбудоване приміщення технічного поверху площею 5,6кв.м. та частину поверхні даху площею 4,4кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ленінський, буд. 88 та перебуває на балансі ДП «Донецькстандартметрологія» з метою розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» терміном на 2 роки 360днів.

Отримавши дану заяву відповідач звернувся до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики щодо надання дозволу на оренду спірного майна, на що державним комітетом було надано відповідь №4754-1-4/12 від 10.06.2011р., у якій повідомлялося, що даний об'єкт оренди відповідно норм законодавства не може бути об'єктом оренди.

На підставі даного листа відповідачем була надана відповідь позивачу №11-06-01-06803 від 23.06.2011р., у якій повідомлялося, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо орендних відносин» від 21.04.2011р. внесено зміни до ч.2. ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині визначення державного майна, яке не може бути об'єктом оренди, а саме: майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації». У зв'язку із чим відповідачем було надано відмову від укладання договору оренди на спірне майно.

У зв'язку із відмовою відповідача від укладання договору оренди на новий строк позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися Відповідачем майном на правах оренди.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до приписів частини 4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено істотні умови договору оренди, а саме: - термін, на який укладається договір оренди.

За приписами ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

Відповідно до приписів ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач по даній справі, 30.12.2011р.,направив позивачу заяву про заперечення щодо продовження дії договору оренди та про відсутність договірних правовідносин, це встановлено під час розгляду справи №11/5005/5262/2012 та не потребує додаткового дослідження та встановлення.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також посилається на приписи ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зазначає, що не може бути здано в оренди майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації.

Також, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається у якості доказу на лист Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №3754-1-4/12 від 10.06.2011р. у якому зазначено, що з зв'язку із внесеними змінами до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Законом України №3269-VI від 21.04.2011р. не можуть бути об'єктом оренди: «майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації».

Після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Після закінчення строку дії договору оренди, переоформлення орендних правовідносин на новий строк може здійснюватись виключно шляхом укладення нового договору оренди у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а не автоматичного і беззаперечного продовження договору оренди, як вважає позивач.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2008 року у справі № 2-11/9948-2007 та постанові ВГСУ від 18.10.2012р. у справі № 5016/318/2012(6/14).

Крім того, Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2011р. по справі №11/5005/5262/2012 вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Київстар» задоволено в повному обсязі та стягнуто неустойку у розмірі 3 614, 90 грн. за користування майном за час прострочення повернення майна з підстав передбачених вимогами ст.785 ЦК України. Цей судовий акт засвідчив, що договірні правовідносини між сторонами відсутні, внаслідок чого стягнуто заборгованість за незавчасне повернення орендованого державного майна з підстав передбачених нормами ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У даному випадку факти досліджені та встановлені у справі №11/5005/5262/2012 не потребують додаткового доведення та вважаються встановленими, як це визначено приписами ст.35 ГПК України.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, вивчивши та дослідивши всі надані сторонами докази суд дійшов ґрунтовного висновку залишити позовні вимоги без задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених статтями ст.ст. 2, 3, 4, 10, 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 252, 509, 631, 763, 764, 785 ЦК України, ст.ст.20, 67, 174, 180, 284 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.11.2012р.

Суддя Тоцький С.В.